Постанова

від 15.05.2017 по справі 915/860/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа№ 915/860/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Руденко А.О. за довіреністю;

від відповідача за первісним позовом: Войцеховський О.В. за довіреністю;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: Чугунов М.В. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016

у справі № 915/860/15 (головуючий суддя Борисенко І.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт"

2) Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко"

про стягнення 3 303 081,54 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

про визнання договору факторингу №01 від 26.12.2014 недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Пігорнянський елеватор" про стягнення коштів у сумі 3 303 081,54 грн. за договором про надання повторної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013, право вимоги за яким виникло у позивача на підставі укладеного договору факторингу №01 від 26.12.2014, у тому числі: 1 905 350 грн. основного боргу, 956 577,64 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 366 140,53 грн. пені та 75 013,37 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2015 у справі №915/860/15 здійснено заміну відповідача у справі №915/860/15 з Приватного акціонерного товариства "Пігорнянський елеватор" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз". Матеріали справи №915/860/15 направлені за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 справу №915/860/15 прийнято до провадження.

В процесі розгляду справи позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені, згідно якої він просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 46 615,84 грн.

Заперечуючи проти позову Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору факторингу №01 від 26.12.2014, який укладений між ТОВ "Волари Експорт" та ТОВ "Кредитні Ініціативи".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 у справі №915/860/15 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" 1 905 350 грн. основного боргу, 956 577 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 75 013 грн. 37 коп. 3% річних, 41 656 грн. 69 коп. пені та судовий збір в розмірі 59 571 грн. 96 коп. У решті в задоволені позову відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позовна заява підписана особою, яка не мала відповідних повноважень; позивач заявив до стягнення суму, що значно перевищує набуте ним право вимоги; відповідача письмово не повідомлено про відступлення права вимоги факторові; ТОВ "Волари Експорт" передало по договору факторингу позивачеві неіснуюче право вимоги до припиненого підприємства; право позивача на здійснення факторингових операцій можливе виключно після отримання останнім ліцензії; ряд наданих позивачем документів не відповідає вимогам ДСТУ 4163-2003.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Алданової С.О., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 06.03.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017 р., у зв'язку із перебуванням суддів Алданової С.О. та Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №915/860/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Пономаренка Є.Ю., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

06.03.2017 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

06.03.2017 від відповідача (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника на лікарняному, та продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 розгляд справи відкладено на 10.04.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 відкладено розгляд справи на 15.05.2017 та за клопотанням представників відповідача і третьої особи продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

15.05.2017 представником третьої особи 2 подано клопотання про проведення у справі технічної експертизи для встановлення дати складання договору про надання поворотної фінансової допомоги та почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису і печатки на договорі про надання поворотної фінансової допомоги.

Третя особа 1 явку представників у судове засідання 15.05.2017 не забезпечила, не повідомивши про причини, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника третьої особи 1.

Представник відповідача за первісним позовом (апелянта) у судовому засіданні підтримав клопотання третьої особи 2 про призначення судової експертизи, пояснивши, що договір про надання фінансової допомоги відсутній на підприємстві і відповідач має сумнів щодо часу його укладення, також підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом надав для огляду оригінал договору про надання фінансової допомоги, заперечив проти призначення судової експертизи, вказав, що у суді першої інстанції відповідачем і третьою особою 2 на ставилось питання щодо призначення експертизи, крім цього, у банківських виписках є посилання на договір про надання фінансової допомоги, також заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи 2 підтримав клопотання про призначення судової експертизи, також підтримав апеляційну скарги і просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

26.03.2013 між третьою особою 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", як стороною 1, та ПрАТ "Підгороднянський елеватор" (правонаступником якого є відповідач за первісним позовом - ПАТ "Компанія "Райз"), як стороною 2, було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з (далі - Договір фінансової допомоги), відповідно до умов якого, ТОВ "Волари Експорт" зобов'язалося надати ПрАТ "Підгороднянський елеватор" поворотну фінансову допомогу на безпроцентній основі, а останній зобов'язується використовувати допомогу за цільовим призначенням і повернути її у визначені даним Договором порядку і строки. Метою надання допомоги є поповнення обігових коштів ПрАТ "Підгороднянський елеватор" для здійснення ним господарської діяльності у відповідності до його статутних цілей та завдань.

Відповідно до п. 3.2. Договору фінансової допомоги №26/03-02з, розмір допомоги становить 6 000 000,00 грн. та надається поетапно, траншами узгодженими сторонами строки та розміри. Допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних грошових коштів на поточний рахунок Відповідача.

Згідно з п. 5.1. Договору фінансової допомоги, вищевказана допомога надається ПрАТ "Підгороднянський елеватор" до 31.12.2013 року.

У пункті п. 6.1. Договору фінансової допомоги сторони домовились, що ПрАТ "Підгороднянський елеватор" зобов'язується повернути ТОВ "Волари Експорт" отриману суму допомоги в повному розмірі на поточний рахунок останнього, у строк до 31.12.2013 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору фінансової допомоги ТОВ "Волари Експорт" 26.03.2013 перерахувало ПрАТ "Підгороднянський елеватор" фінансову допомогу в загальній сумі 5 533 350,00 грн., що підтверджується наявними у справі доказами, а саме: виписками з банківського рахунку ТОВ "Волари-Експорт", випискою про динаміку рахунку та картки рахунку №3774 за період січень 2009-грудень 2014, наданими ПАТ "Універсал Банк" меморіальними ордерами на підтвердження ініціювання перерахування коштів в рамках договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ПрАТ "Підгороднянський елеватор".

Належно засвідчені копії зазначених документів містяться у матеріалах справи, а судом першої інстанції досліджувалась оригінали документів, про що зазначено у оскаржуваному рішенні.

Отже, ТОВ "Волари Експорт" виконав свої зобов'язання щодо надання поворотної фінансової допомоги за укладеним договором фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013.

Однак, в порушення умов Договору фінансової допомоги ПрАТ "Підгороднянський елеватор" у встановлений п.6.1 договору строк, тобто до 31.12.2013, отриману допомогу не повернуло.

12.05.2014 ТОВ "Волари Експорт" листом вих. №08/01 повідомило ПрАТ "Підгороднянський елеватор" про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за договорами поставки №21/12-03 ФИН 2010 від 21.12.2010 року на суму 3 358 000, 00 грн., №15033Ц від 15.03.2011 року на суму 270000,00 грн. та Договору фінансової допомоги на суму 5 533 350,00 грн. У результаті чого, припиняються зобов'язання ТОВ "Волари Експорт" перед ПрАТ "Підгороднянський елеватор" за вказаними договорами поставки та зменшується розмір боргових зобов'язань ПрАТ "Підгороднянський елеватор" за Договором фінансової допомоги, тому заборгованість за Договором фінансової допомоги становить 1 905 350,00 грн.

26.12.2014 між третьою особою 1 - ТОВ "Волари Експорт", як клієнтом, та позивачем - ТОВ "Кредитні ініціативи", як фактором, було укладено Договір факторингу №01 (далі - Договір факторингу) за предметом якого згідно п. 2.1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язувався відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за основним договором в розмірі та на умовах передбачених цим договором. Опис, характеристика, обсяг та розмір Прав вимоги до Боржника за основним договором, що відступаються відповідно до умов цього договору зазначені в Додатку №1 до цього договору.

Згідно Додатку 1 до Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених договором факторингу відступаються права вимоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-02з від 26 березня 2013 року (надалі - Основний договір), укладений між Клієнтом та Приватним акціонерним товариством "Підгорнянський елеватор", код ЄДРПОУ: 00955058 (надалі - Боржник"), а саме:

- право вимоги повернення фінансової допомоги в сумі 1 905 350, 00 грн.;

- право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором;

- інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі Основного договору;

- інші будь-які права вимоги до боржника за Основним договором, що існують на момент укладення цього договору та/або виникнуть в майбутньому відповідно до умов Основного договору.

Згідно з п.п 2.2., 2.3. Договору факторингу, опис, характеристики, обсяг та розмір прав вимоги до боржників за основними договорами, що відступаються відповідно до умов цього договору в додатку №1 до цього договору. Права вимоги є відступленими фактору в день підписання договору.

Згідно п. 3.2 Договору факторингу фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту шляхом перерахування на рахунок клієнта, зазначений в п. 12.1. цього договору, грошові кошти в загальній сумі 1000 грн. в строки, передбачені в наступному абзаці цього пункту, за умови отримання фактором від боржника повної суми (її частини) його заборгованості за основним договором (в тому числі в результаті проведення претензійно-позовної роботи та/або примусового стягнення).

Не пізніше третього робочого дня, наступного за днем отримання фактором від боржника суми (її частини) його заборгованості за основним договором (в тому числі в результаті проведення претензійно-позовної роботи та/або примусового стягнення), фактор перераховує клієнту отриману суму від боржника за основним договором, при цьому, загальна сума всіх грошових коштів, що будуть перераховані фактором на користь клієнта за цим договором не повинна перевищувати 1 000 гривень.

Пунктом 3.1. Договору факторингу передбачена загальна сума грошових вимог, що відступаються - 1 905 350,00 грн.

Пунктом 3.3 Договору факторингу визначено, що за передані фактором в розпорядження клієнта грошові кошти, клієнт сплачує фактору плату (комісійну винагороду) в розмірі 100,00 грн. в строк до 19.01.2015 року, шляхом перерахування коштів на рахунок.

На виконання вимог вказаного пункту Договору факторингу, клієнт сплатив комісійну винагороду Позивачу в розмірі 100,00 грн., що підтверджується квитанцією №1-659К від 20.01.2015 року.

На виконання умов Договору в тому числі вимог п. 4.4.1., між фактором та клієнтом підписано Додаток 2 до Договору факторингу №01 від 26.12.2014 року та акт прийому-передачі від 26.12.2014 року, згідно яких Клієнт передав, а фактор (позивач) прийняв оригінал Договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 року.

30.01.2015 ТОВ "Волари-Експорт" направило на адресу ПрАТ "Підгороднянський елеватор" лист №01/01-01 від 05.01.2015, яким повідомило про укладення Договору факторингу з позивачем, згідно якого останньому відступлено права вимоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013, в тому числі повернення суми боргу 1 905 350,00 грн., сплати неустойки (пені, штрафів) тощо. Даний лист отримано відповідачем, що підтверджується інформацією з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта": http://www.ukrposhta.com, послуга on-line сервіси.

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ПрАТ "Пігорнянський елеватор" про стягнення коштів у сумі 3303 081,54 грн. за договором про надання повторної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013, право вимоги за яким виникло у позивача на підставі укладеного договору факторингу №01 від 26.12.2014, у тому числі: 1905350 грн. основного боргу, 956 577,64 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 366 140,53 грн. пені та 75 013,37 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи Господарським судом Миколаївської області було встановлено, що згідно із Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне акціонерне товариство "Підгорнянський елеватор" (ідентифікаційний код 00955058) припинено за рішенням засновників 18.11.2014 року, правонаступником є публічне акціонерне товариство "Компанія "РАЙЗ" (код ідентифікаційний 13980201).

У зв'язку із встановленими обставинами Господарським судом Миколаївської області, на підставі ст. 25 ГПК України, було здійснено заміну відповідача у справі №915/860/15 з Приватного акціонерного товариства "Пігорнянський елеватор" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз", а матеріали справи №915/860/15 направлені за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В подальшому Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про визнання недійсним договору факторингу № 01 від 26.12.2014р..

В обґрунтування вимог ПАТ "Компанія "Райз" посилалось на те, що воно є правонаступником ПрАТ "Підгороднянський елеватор", договір факторингу № 01 від 26.12.2014р. є недійсним відповідно до ст.ст.203 ч.1, ч.2, 215, 1079 ЦК України, оскільки не містить посилань на будь-які дозвільні документи, які б надавали право ТОВ "Кредитні Ініціативи" здійснювати факторингову діяльність, ТОВ "Кредитні Ініціативи" не надало ПАТ "Компанія "Райз" таких документів на підтвердження власних вимог по договору поворотної фінансової допомоги, відповідно ПАТ "Компанія "Райз" має всі підстави вважати, що ТОВ "Кредитні Ініціативи" не має права здійснювати факторингову діяльність. У ТОВ "Кредитні ініціативи" відсутня ліцензія на здійснення діяльності з факторингу. ТОВ "Кредитні ініціативи" та ТОВ "Волари Експорт" не надали ПАТ "Компанія "Райз" документи, що підтверджують повноваження представників сторін на підписання договору факторингу, вищим органом управління товариств повноважень їм не було надано, тому вони не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності. ПАТ "Компанія "Райз" не направлено повідомлення про укладання договору факторингу, не надано документи на підтвердження правових підстав вимог ТОВ "Кредитні ініціативи", не надано належних доказів правосуб"єктності ТОВ "Кредитні ініціативи", не надано доказів здійснення розрахунків за договором факторингу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2015 у справі №910/24734/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016, в задоволенні вказаного позову відмовлено.

При розгляді справи №910/247634/15 судами було встановлено, що витягом з Державного реєстру фінансових установ підтверджено реєстрацію відомостей про видачу свідоцтва серії А01 № 543642 та включення ТОВ "Кредитні Ініціативи" до реєстру фінансових установ з правом здійснювати наступні види фінансових послуг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: надання фінансовою компанією факторингу, надання поручительств, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання фінансовою компанією гарантій, надання послуг з фінансового лізингу.

Також судами було встановлено, що Договір факторингу підписаний від ТОВ "Волари експорт" ОСОБА_5, а від ТОВ "Кредитні ініціативи" ОСОБА_6, повноваження яких підтверджуються відомостями з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого станом на 26.12.2014 директором ТОВ "Кредитні ініціативи" (код 3532653) - є ОСОБА_6, директором ТОВ "Волари експорт" (код 31408390) - керівник ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, обставини встановлені судом у справі №910/24734/15 не доводяться знову при розгляді даної справи та є преюдиційними.

При розгляді даного спору ПАТ "Компанія "Райз" подало зустрічний позов про визнання недійсним Договору факторингу, посилаючись, як на підставу позову, на те, що ТОВ "Волари Експорт" передало по договору факторингу позивачеві неіснуюче право вимоги до припиненого підприємства.

Розглянувши первісні та зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги первісного позову про стягнення заборгованості є обґрунтованими і підлягають до задоволення, а вимоги зустрічного позову про визнання недійсним договору факторингу є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 та Договору факторингу №01 від 26.12.2014.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 за правовою природою є договором позики.

Відносини за договором позики регулюються відповідно до статей 1046 - 1053 Цивільного кодексу.

Зокрема, у ст. 1046 цього Кодексу зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджується факт передачі грошей на виконання умов Договору фінансової допомоги.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, в порушення умов Договору фінансової допомоги та зазначених норм ЦК України ПрАТ "Підгороднянський елеватор" у встановлений Договором строк не повернуло отриману позику, отже порушило свої зобов'язання.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог ст. 1082 ЦК України, ПрАТ "Підгороднянський елеватор", правонаступником якого є ПАТ "Компанія "Райз" було направлено рекомендованим листом з повідомленням лист №01/01-01 від 05.01.2015, яким ТОВ "Волари- Експорт" повідомило про укладення Договору факторингу з позивачем. Даний лист отримано ПрАТ "Підгороднянський елеватор", правонаступником якого є ПАТ "Компанія "Райз", 07.02.2015, що підтверджується інформацією взятою з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта"

Відповідно до витягу зі Статуту ПАТ "Компанія "Райз", зареєстрованого 30.04.2015, останній став повним правонаступником прав та обов'язків припиненого через приєднання ПрАТ "Підгороднянський елеватор".

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що у позивача за первісним позовом існують підстави для звернення до суду за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості за Договором фінансової допомоги.

Посилання відповідача за первісним позовом на відсутність у позивача за первісним позовом права зайняття відповідним ліцензійним видом діяльності, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки з Державного реєстру фінансових установ вбачається, що ТОВ "Кредитні ініціативи" включене до реєстру фінансових установ з правом надання фінансовою компанією факторингу.

Крім цього, судовими рішеннями у справі №910/24734/15, про які зазначалось вище, було встановлено, що згідно Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи виданого державною комісією з регулюванням ринків фінансових послуг України від 15.09.2011 року реєстраційний номер 13102248, серія та номер свідоцтва ФК №214 та додаток до свідоцтва №214 від 18.09.2008 року серія ФК (дата прийняття та номер рішення про видачу додатка - розпорядження Комісії від 18.09.2008 р., №1121), відповідно до якого ТОВ "Кредитні ініціативи" має право здійснювати наступні види фінансових послуг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: фінансовий лізинг; надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; надання поручительств; надання гарантій; факторинг.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилені доводи відповідача за первісним позовом про суперечність умов договору факторингу (п. 3.2) вимогам ст. 1077 ЦК України, оскільки умови п.3.2 Договору передбачають сплату фактором грошових коштів за договором факторингу по факту отримання коштів від боржника, тобто встановлюють порядок розрахунків між сторонами.

Законодавством передбачено як можливість пов'язати передання права грошової вимоги з певною подією, так і можливість виникнення такої вимоги в майбутньому.

З договору факторингу, виникають правовідносини пов'язані з предметом договору (фінансування під відступлення права грошової вимоги), зобов'язання фактора надати фінансування та зобов'язання клієнта передати фактору право грошової вимоги до третьої особи, тобто істотною умовою є саме домовленість про надання фінансування в обмін на право грошової вимоги.

Визначення сторонами договору факторингу умов і порядку передачі грошових коштів, у тому числі і на умовах, згідно з якими фінансування відбуватиметься з коштів, отриманих від третіх осіб (боржника клієнта за відступленими грошовими вимогами) не суперечить положенням ст. 1077 ЦК України; це прямо не заборонено законом і може розцінюватися як джерело коштів фактора для забезпечення фінансування клієнта.

Як було зазначено вище, обставини щодо недійсності Договору факторингу, у тому числі з тих підстав, що умови договору (п. 3.2) суперечать ст. 1077, 1081 ЦК України були також досліджені судами при розгляді справи №910/24734/15, якими у задоволені позову відмовлено повністю, отже вказані обставини не підлягають повторному доведенню.

Як правопопередник відповідача за первісним позовом, у передбачений Договором фінансового допомоги строк (до 31.12.2013), так відповідач за первісним позовом на дату прийняття рішення судом першої інстанції, свого зобов'язання щодо своєчасного повернення суми поворотної фінансової допомоги не виконали.

Отже, факт наявності боргу за неповернутою фінансовою допомогою у відповідача перед позивачем в сумі 1 905 350,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем за первісним позовом не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення вказаної суми правомірно задоволені судом першої інстанції.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 75013,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 956 577,64 грн. за період з 01.01.2014 по 24.04.2015.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу п. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.4 Договору фінансової допомоги сторона, що прострочила надання зобов'язання за цим договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач повинен був повернути позивачу безпроцентну фінансову допомогу до 31.12.2013, строк прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 01.01.2014, а отже період за який можливо нарахувати пеню починається з 01.01.2014 та діє до 01.07.2014.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог щодо нарахування пені позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача 46615,84 грн. пені, нарахованої за період з 15.05.2014-30.06.2014. При цьому, до суду із позовом позивач звернувся 20.05.2015, про що свідчить поштовий конверт, в якому надійшли позовні матеріали.

Відповідачем за первісним позовом на підставі ст. 257, 258, 267 ЦК України було заявлено сплив строку позовної давності щодо нарахування пені.

Оскільки нарахування пені є триваючою подією невиконання боржником свого грошового зобов'язання, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 ГК України та строк позовної давності щодо нарахування пені, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що періодом нарахування пені є 20.05.2014-30.06.2014, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 41 656,69 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсними Договору факторингу, які позивач за зустрічним позовом обґрунтовував тим, що на момент укладення договору факторингу підприємства ПрАТ "Підгороднянський елеватор" вже не існувало, а в силу вимог ст. 1077 ЦК України право грошової вимоги до боржника, яке клієнт відступає має бути існуюче, реальне та діюче.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

У відповідності до норм статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як було зазначено раніше, згідно із Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне акціонерне товариство "Підгорнянський елеватор" (ідентифікаційний код 00955058) припинено за рішенням засновників 18.11.2014 року, правонаступником є публічне акціонерне товариство "Компанія "РАЙЗ" (код ідентифікаційний 13980201).

Відповідно до витягу зі статуту ПАТ "Компанія "Райз", зареєстрованого 30.04.2015, останній став повним правонаступником прав та обов'язків припинених через реорганізацію шляхом приєднання ПрАТ "Підгороднянський елеватор".

У рішенні Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі №910/24734/15, яке набрало законної сили, обставини та факти встановлені яким мають преюдиційне значення для даної справи судом було досліджено передавальний акт ПрАТ "Підгороднянський елеватор" ПАТ "Компанія "Райз" та встановлено: "згідно передавального акту Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор" Публічному акціонерному товариству "Компанія Райз" від 07.07.2014 позачерговими Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Компанія Райз" прийнято рішення про затвердження, схваленого Наглядовою радою передавального акту Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор", що припиняється шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства "Компанія Райз", станом на 30.06.2014, складеного комісією з припинення на підставі балансу станом на 30.06.2014, підтвердженого Незалежним аудитором та затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор", які відбулись 07.07.2014. Приватне акціонерне товариство "Підгорнянський елеватор" згідно Балансу станом на 30 червня 2014 року передав, а єдиний правонаступник - ПАТ "Компанія "Райз" прийняв на себе всі права та зобов'язання ПрАТ "Підгорнянський елеватор", включаючи всіх без виключення: всіх кредиторів, боржників, зобов'язання, які оспорюють ся сторонами, активи, в повному обсязі, на суму 19375 тисяч гривень, пасиви, в повному обсязі на суму 19375 тисяч гривень, в тому числі статутний капітал на суму 382000 гривень, рухоме та нерухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, цінні папери та інше".

Вказаний акт підписаний головою Комісії з припинення ПрАТ "Підгорнянський елеватор" ОСОБА_7, членами комісії ОСОБА_8, ОСОБА_9, головою зборів ОСОБА_10, генеральним директором ПАТ "Компанія "Райз" ОСОБА_11, та Головою зборів ОСОБА_12, та скріплений печатками Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор" та Публічного акціонерного товариства "Компанія Райз"".

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим підприємницьким товариствам - правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України "Про підприємництва в Україні" в разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

Зокрема ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Статтею 59 ГК визначено, що реорганізація може проводитися шляхом: злиття; приєднання; поділу; перетворення. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства. Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов'язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 509, 599, 609 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ "Компанія "Райз" є правонаступником усіх прав на обов'язків ПрАТ "Підгороднянський елеватор" у зв'язку з припиненням останнього шляхом приєднання до ПАТ "Компанія "Райз", у зв'язку з чим зобов'язання ПрАТ "Підгороднянський елеватор" за договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 перейшли до правонаступника - ПАТ "Компанія "Райз", а отже ТОВ "Волари Експорт" відступив існуюче, реальне та діюче право грошової вимоги до боржника (ПрАТ "Підгороднянський елеватор", правонаступником якого є ТОВ "Компані "Райз") на користь ТОВ "Кредитні ініціативи".

Також місцевим господарським судом зроблено правомірний висновок про те, що Договір факторингу не має ознак удаваного правочину, зокрема щодо розбіжностей між волею сторін та зовнішнім виявом вказаного договору, також позивачем не наведено доводів (обґрунтування) того, яким чином спірний договір факторингу порушує суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки відсутні визначені законом підстави для визнання договору факторингу № 01 від 26.12.2014р., укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ТОВ "Кредитні ініціативи" недійсним.

Щодо посилань апелянта на відсутність у представника ТОВ "Кредитні ініціативи" ОСОБА_13 повноважень на підписання позовної заяви, колегія суддів виходить з наступного.

У травні 2015 року від імені ТОВ "Кредитні ініціативи" представником ОСОБА_13, який діяв на підставі довіреності №1735 від 06.04.2015, було підписано та подано позовну заяву про стягнення заборгованості з ПрАТ "Підгороднянський елеватор".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/860/15 було замінено відповідача - ПрАТ "Підгороднянський елеватор" на його правонаступника - ПАТ "Компанія Райз".

Статтею 25 ГПК України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Отже, пред'явлення позову ОСОБА_13 від імені ТОВ "Кредитні ініціативи" на підставі довіреності №1735 від 06.04.2015, яка уповноважує останнього на пред'явлення позову до ПрАТ "Підгороднянський елеватор", який в свою чергу є обов'язковим і для ПАТ "Компанія Райз", оскільки останнє є правонаступником ПрАТ "Підгороднянський елеватор".

Клопотання третьої особи 2 про призначення у справі судової експертизи, яке мотивоване тим, що договір про надання фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 укладений вже після припинення юридичної особи ПрАТ "Підгороднянський елеватор", відхиляється колегією суддів, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, з доказів, наявних у матеріалах справи, вбачається, що вказаний договір був укладений у зазначених в ньому час, що підтверджується виписками з банківського рахунку за 26.03.2013 та меморіальними ордерами, які у призначенні платежу містять посилання на договір про надання фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених сторонами меж первісних та зустрічних позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 у справі № 915/860/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 у справі № 915/860/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 915/860/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Є.Ю. Пономаренко