Постанова

від 17.05.2017 по справі 915/1327/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р.Справа № 915/1327/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Лисенко В.А.;

При секретарі судового засідання: Бендерук Є.О.;

За участі представників сторін:

Від КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" - Борець Ю.І., довіреність №03/517 від 21.03.2017; Миськів С.О., довіреність №01/05, від 03.01.2017;

від ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція - Третяк Л.В., довіреність №434362, від 26.04.2016; Рубінс А.А., довіреність №434360, від 26.04.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 року

у справі №915/1327/16

за заявою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"

до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2016 року Господарським судом Миколаївської області ухвалено прийняти до розгляду заяву державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція (у наступному за текстом - ДП НАЕК Енергоатом ) про порушення провадження у справі про банкрутство комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство (далі - КП Теплопостачання та ВКГ ) у зв'язку з неспроможністю боржника погасити заборгованість сумі 5 219 861 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань за договором № 06-25/ПУ-35972/25 від 09.02.2015 р. на постачання теплової енергії.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року (суддя Давченко Т.М.) порушене провадження у справі про банкрутство КП Теплопостачання та ВКГ за загальними підставами, передбаченими Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в подальшому - Закон про банкрутство); визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 4 099 723,42 грн.; введено процедуру розпорядження майном та призначений розпорядником майна боржника. До участі у справі було залучено Южноукраїнську міську раду Миколаївської області, як власника майна боржника. Крім цього, було відмовлено у задоволенні клопотання Южноукраїнської міської ради від 25.01.2017 р. про незастосування до КП Теплопостачання та ВКГ , яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом про банкрутство процедур та припинення провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, КП Теплопостачання та ВКГ в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, оскільки вимоги кредитора повністю забезпечені майном боржника. Також скаржник вказує й на те, що на балансі боржника перебувають основні засоби на суму 34 801 408,91 грн. та на рахунках були наявні кошти, однак саме через дії органу ДВС кошти не були списані на користь кредитора, тоді як в подальшому, виконавче провадження з примусового виконання про стягнення з КП Теплопостачання та ВКГ заборгованості на користь кредитора було припинене у зв'язку з повним стягненням грошових коштів.

04.05.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив ДП НАЕК Енергоатом на апеляційну скаргу, у якому кредитор зазначає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а також наголошує на відсутності правових підстав для її скасування.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 року апеляційна скарга КП Теплопостачання та ВКГ прийнята до провадження та призначена до розгляду на 04.05.2017 року колегією суддів у складі: головуючого судді Лашина В.В., суддів Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Лашина В.В. та суддів-учасників колегії Лавриненко Л.В. та Філінюка І.Г у відпустці було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Принцевскої Н.М., суддів Діброви Г.І., Разюк Г.П.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2017 року вищевказана апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 17.05.2017 року колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.

У зв'язку з перебуванням суддів-учасників колегії Діброви Г.І. та Разюк Г.П. у відрядженні 16.05.2017 року було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Колоколова С.І., Лисенко В.А.

17.05.2017 року представники сторін надали колегії суду додаткові письмові пояснення та заперечення щодо апеляційної скарги, які долучені колегією суддів до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники КП Теплопостачання та ВКГ підтрмали доводи, викладені в апеляційній скарзі та наполягали на скасуванні ухвали суду першої інстанції з підстав, викладених ними письмово.

Представник ДП НАЕК Енергоатом заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

За визначеннями, що містяться у статті першій Закону про банкрутство, боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом;

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст. 16 названого Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо: заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 Закону (ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство).

За приписами ч. 6, 9 ст. 16 Закону про банкрутство в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про порушення провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених грошових вимог ДП НАЕК Енергоатом посилається на наявність заборгованості КП Теплопостачання та ВКГ на загальну суму 5 219 861 грн. й у підтвердження своїх вимог надало рішення господарського суду Миколаївської області від 01.02.2016 р. по справі № 915/1855/15, на виконання якого 17 березня 2016 року виданий наказ.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.03.2016 р. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу № 915/1855/15 від 17.03.2016 р.

Порушуючи провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність безспірної кредиторської заборгованості в сумі 4 099 723,42 грн. (що становить більше 300 мінімальних розмірів заробітної плати), яка не задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку, що підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.02.2016 у справі № 915/1855/15, наказом господарського суду Миколаївської області від 17.03.2016 р., постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 50663862 від 31.03.2016 р., довідкою № 0042-74/76 від 25.01.2017 р. про залишок непогашеної заборгованості за даними бухгалтерського обліку ДП НАЕК Енергоатом . При цьому, судом було встановлено, що вимоги кредитора не є забезпеченими майном боржника в розумінні ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, оскільки відомостей та підтверджуючих доказів про наявність укладених між сторонами договорів застави ані заявником, ані боржником не надано, а також неодноразово підтверджено повноважними представниками в судових засіданнях, що такі договори не укладалися.

Також господарським судом було відмовлено у задоволені клопотання Южноукраїнської міської ради № 21/02-34/265 від 25.01.2017 р., оскільки Южноукраїнською міською радою до клопотання додано лише рішення № 492 від 19.01.2017 р. Про незастосування до комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство , яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом процедур та припинення провадження у справі про банкрутство , тоді як жодних доказів на підтвердження наявності гарантій задоволення всіх вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями, всупереч ч. 2 ст. 85 Закону про банкрутство, заявником не надано.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції провадження у справі про банкрутство КП Теплопостачання та ВКГ порушене у відповідності до вимог ст. ст. 1, 10 Закону про банкрутство, при наявності визначених законом підстав, що унеможливлює його скасування.

Посилання КП Теплопостачання та ВКГ про забезпеченість вимог кредитора майном боржника є помилковими.

Як вже зазначалося вище, за приписами статті першої Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Стаття 14 Закону про банкрутство пов'язує підставу для відмови у порушені справи про банкрутство безпосередньо з фактом того, що вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст. 574 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів того, що вимоги ініціюючого кредитора забезпечені заставою майна КП Теплопостачання та ВКГ .

Судова колегія зазначає, що спеціальний Закон, який регулює питання неплатоспроможності, не ставить питання щодо порушення справи про банкрутство в залежність від причин неплатоспроможності.

Правові підстави, що обґрунтовують правомірність порушення справи про банкрутство на загальних підставах, визначені статтею 10 Закону про банкрутство.

Ними є: 1) безспірність вимог кредитора до боржника; 2) сума таких вимог повинна сукупно становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; 3) незадоволення кредиторських вимог боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, який відліковується з дати відкриття виконавчого провадження.

Відповідна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 917/1269/16.

Законом про банкрутство не передбачено обов'язку ініціюючого кредитора долучати до заяви про порушення щодо боржника справи про банкрутство даних органу державної виконавчої служби про стан здійснення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду про стягнення з боржника грошових коштів за рішенням суду та перевіряти у підготовчому засіданні повноту дій виконавчої служби в ході виконавчого провадження. Належним і достатнім доказом на підтвердження вжиття заходів щодо примусового стягнення в порядку виконавчого провадження у цій справі є постанова про відкриття виконавчого провадження та факт невиконання боржником рішення суду протягом трьох місяців після встановленого для погашення строку (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05 липня 2016 року у справі № 904/4861/15).

У даному випадку кредиторські вимоги підтверджені рішенням суду, яке не було задоволене ані добровільно, ані протягом трьох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання, що цілком узгоджується з приписами ст. ст. 1, 10 Закону про банкрутство.

У свою чергу, наголошена скаржником наявність основних засобів у боржника, достатніх для покриття заборгованості, має юридичне значення при співставленні активів та пасивів у випадку переходу до ліквідаційної процедури при постановленні судового рішення про визнання боржника банкрутом.

Судова колегія також відмічає правомірність відмови господарським судом у задоволені клопотання Южноукраїнської міської ради щодо незастосування до КП Теплопостачання та ВКГ передбачених Законом про банкрутство процедур та припинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 85 Закону про банкрутство під час розгляду справи про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності, що має суспільну або іншу цінність для Автономної Республіки Крим або територіальної громади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування може звернутися до господарського суду з клопотанням не застосовувати до такого суб'єкта передбачені цим Законом процедури та припинити провадження у справі про банкрутство.

До клопотання додається рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення ради органу місцевого самоврядування, прийняте виключно на її пленарному засіданні, про незастосування до відповідного суб'єкта підприємницької діяльності передбачених цим Законом процедур та припинення провадження у справі про банкрутство, а також гарантії задоволення всіх вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями.

Між тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції, Южноукраїнською міською радою до клопотання № 21/02-34/265 від 25.01.2017 додано лише рішення № 492 від 19.01.2017 р. Про незастосування до комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство, яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом процедур та припинення провадження у справі про банкрутство .

До того ж, вирішення питання про припинення провадження у справі можливе лише після безпосереднього його порушення, що на момент винесення оскаржуваного судового рішення не мало місця.

Відтак, заявлене власником майна боржника клопотання про незастосування відповідних судових процедур стосовно КП Теплопостачання та ВКГ є передчасним та не підтвердженим належними документами, визначеними ч. 2 ст. 85 Закону про банкрутство.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області з питання порушення провадження у справі про банкрутство КП Теплопостачання та ВКГ відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її скасування в цій частині не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 року у справі №915/1327/16 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 року у справі №915/1327/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М.Принцевська

Судді В.А. Лисенко

С.І Колоколов