Ухвала

від 16.05.2017 по справі 365/810/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/810/16-ц Головуючий у І інстанції Денисенко Н. О. Провадження № 22-ц/780/1427/17 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В. Категорія 22 16.05.2017

УХВАЛА

Іменем України

Іменем України

16 травня 2017 м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Лівінського С.В.

суддів: Березовенко Р.В.,

Іванової І.В.

за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства Калина до ОСОБА_3 про стягнення витрат на незавершене виробництво врожаю 2016 року за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Калина на рішення Згурівського районного суду Київської області від 29 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,332 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, яка розташована на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області. Протягом 2005-2015 років позивач користувався цією ділянкою на умовах договору оренди від 17.09.2005 (далі - Договір). Оскільки земельна ділянка використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке має замкнутий цикл виробництва, вона була задіяна у виробничій програмі позивача та на ній проводились осінньо-польові роботи до моменту закінчення оренди у листопаді 2015, а саме, проводилась передпосівна обробка ґрунту, під посів культур урожаю 2016 року (дискування), на що позивач витратив 1058,43 грн.

Після закінчення строку оренди відповідачу було передано її земельну ділянку із поліпшенням та незавершеним виробництвом врожаю виробничого циклу 2015-2016 років, які неможливо відокремити від земельної ділянки, тому просить стягнути із відповідача на його користь понесені витрати та сплачений судовий збір.

Рішенням суду в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. Посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, тому просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просила її відхилити, а рішення суду вважає законним та обґрунтованим. В судове засідання вона не з'явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такого.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав та понесення ним витрат.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодилася.

Відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 57, 212 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відео записів, висновків експертів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи і сторонами не оспорюється таке.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,332 га, що розташованої на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області.

17 вересня 2005 року між сторонами було укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано у Згурівському відділенні Київської регіональної філії № 12 Центру ДЗК Державного комітету України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 1 листопада 2005 року за НОМЕР_2.

20 травня 2015 року відповідач повідомила позивача про намір припинити його дію.

Суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, а також дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову за його недоведеністю.

Всупереч твердженням апелянта, ним, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не доведено перед судом належними і допустимими доказами обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Що ж до посилання апелянта на висновок районного суду щодо строку дії спірного договору, то цей висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13 та від 19 лютого 2014 року № 6-162ц13, тому являється правильним.

Інші доводи апеляційної скарги вказаних вище висновків суду також не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303- 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Калина - відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 29 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

судді: Р.В. Березовенко

І.В. Іванова