Ухвала

від 16.05.2017 по справі 344/3526/17,2-а/344/761/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4388/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2017 року про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Легіс Віртус до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2017 року ТзОВ Легіс Віртус звернулося в суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якому просило визнати нечинними та скасувати пункти 2.4 і 2.5 рішення відповідача від 12 січня 2017 року № 19 Про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами та тимчасових споруд .

Також, 14 березня 2017 року разом з адміністративним позовом ТзОВ Легіс Віртус подало заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій просило вжити заходи забезпечення адміністративного позову, а саме: зупинити дію пунктів 2.4 і 2.5 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12 січня 2017 року № 19 Про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами та тимчасових споруд та заборонити Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж конструкцій, зазначених у п.2.4 та п.2.5 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 19 від 12 січня 2017 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Легіс Віртус про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію п.п. 2.4, 2.5 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12 січня 2017 року № 19 Про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами та тимчасових споруд та заборонено Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж конструкцій, зазначених у п.2.4 та п.2.5 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 19 від 12 січня 2017 року до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може завдати шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить ухвалу скасувати і постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в заяві про забезпечення адміністративного позову позивач не довів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції з посиланням на ст. 117 КАС України виходив з наявності підстав для забезпечення позову, а саме прийшов до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може завдати шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст.117, 118 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Очевидність небезпеки полягає в тому, що з високим ступенем вірогідності можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення прав та інтересів позивача. Неможливість захисту прав може мати місце, зокрема, у разі знищення предмету спору, відчуження його іншим особам, якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними договори чи рішення, вилучати майно тощо.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Для забезпечення адміністративного позову суд може: 1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборонити вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх тверджень, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06 березня 2008 року застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12 січня 2017 року № 19 Про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами та тимчасових споруд затверджено перелік об'єктів, які підлягають демонтажу у зв'язку з порушенням суб'єктами господарювання Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Івано-Франківську та Порядку розміщення вивісок в м. Івано-Франківську та невиконанням вимог про усунення порушень. Пунктами 2.4, 2.5 цього рішення вирішено демонтувати об'єкт зовнішньої реклами на вул. Вовчинецькій, 68 та вивіску на вул. Вовчинецькій, 68.

З пункту 4 даного рішення слідує, що Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою зобов'язано провести демонтаж об'єктів зовнішньої реклами згідно переліку в п. 2 даного рішення.

Забезпечуючи позов суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи, відповідач може вчинити дії щодо демонтажу об'єкту зовнішньої реклами та вивіски, що підтверджується повідомленнями про демонтаж (а.с.10).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача у разі демонтажу об'єкту зовнішньої реклами та вивіски до набрання законної сили рішенням.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що демонтаж вивісок чи рекламних конструкцій до вирішення судом справи по суті може вплинути на реалізацію права позивача на здійснення господарської діяльності, а також може завдати шкоди репутації підприємства.

Також, на думку колегії суддів у випадку демонтажу спірних об'єктів та скасування судом оскаржуваного рішення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача в майбутньому.

При цьому колегія суддів звертає увагу на той факт, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову позивачеві доведеться оплатити витрати, пов'язані з демонтажем об'єктів зовнішньої реклами, штрафні (господарські) санкції за несвоєчасний демонтаж рекламного засобу, замовити та оплатити послуги з відновлення демонтованих об'єктів зовнішньої реклами, їх транспортування, підключення до них електроенергії, а у разі пошкодження при демонтажі - послуги з ремонту цих об'єктів, тощо.

Поряд з тим, колегія суддів зауважує, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою відповідно до статті 117 КАС зупинено дію пунктів 2.4, 2.5 оскаржуваного рішення, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим рішенням заходів до вирішення спору по суті.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2017 року про забезпечення адміністративного позову у справі № 344/3526/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар О. І. Мікула

Повний текст судового рішення виготовлено 18 травня 2017 року.