Рішення

від 22.05.2017 по справі 500/814/17

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/814/17

Провадження № 2/500/1661/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Хачатрян А.Т.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ :

20.02.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить суд: встановити факт проживання його та ОСОБА_3 однією родиною не менше п'яти років до дня відкриття спадщини після ОСОБА_3 з 2002р. по 31.08.2008р. за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева (Кірова), 27; визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 4,9889 гектарів, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. Кірова, частка (пай) №818, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082900:01:001:0352. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із тим, що неможливо встановити відношення позивача до певної черги спадкування.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_4, який є сусідом позивача та померлого та ОСОБА_2, який працював разом із померлим та часто бував вдома у позивача та померлого. Свідки пояснили, що дійсно ОСОБА_1 протягом тривалого часу, багато років з початку 2000-х та на день смерті ОСОБА_3 (31.08.2008р.) постійно проживав разом з ним, однією родиною, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева (Кірова), 27. Раніше ОСОБА_3 співмешкав з матір'ю позивача ОСОБА_5, яка померла у 2004 році. Після смерті фактичної дружини, ОСОБА_3 залишився проживати разом із сином співмешканки - ОСОБА_1, який вів зі спадкодавцем спільне господарство, доглядав спадкодавця та хоронив його. Позивач та померлий мали спільний бюджет.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши покази свідків, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №913368, виданого 24.07.2007 року Ізмаїльською райдержадміністрацією Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010752100030, власником земельної ділянки площею 4,9889 гектарів, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. Кірова, частка (пай) №818, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082900:01:001:0352 являється ОСОБА_3.

Вказане також вбачається із листа міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 30.03.2017р. №9-15-0-183-200/126-17.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 134517 від 02.09.2008 року, виданого виконкомом Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 помер 31.08.2008 року.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить земельна ділянка площею 4,9889 гектарів, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. Кірова, частка (пай) №818, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082900:01:001:0352.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 за життя не залишав заповіт, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).

Спадкоємцем за законом четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України після смерті ОСОБА_3 став ОСОБА_1, який спадщину прийняв фактично, оскільки проживав зі спадкодавцем за однією адресою.

Інших спадкоємців немає.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 . за №102/01-16 від 18.04.2017р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із тим, що факт проживання спадкоємця зі спадкодавцем однією родиною не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини не підтверджений.

Якщо нотаріусом відмовлено особі в оформленні права на спадщину (видачі, свідоцтва про право на спадщину), вона може звернутися до суду за захистом своїх прав відповідно до ст. 16 ЦК та п. 23 ППВСУ від 30 травня 2008 N 7 (ухвала ВССУ від 11 травня 2011 року у справі N 6-3629св10).

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України розгляд справ про встановлення факту віднесено до компетенції суду.

Згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 259 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

За позицією Верховного Суду України, викладеною в абз.2 п.2 постанови Пленуму Про судову практику у справах про спадкування за №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно Постанови пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.08 року до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем ОСОБА_7 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини необхідно ОСОБА_8 для подальшої реалізації спадкового права після смерті ОСОБА_7

Також, з показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 встановлено, що дійсно ОСОБА_1 протягом тривалого часу, багато років с початку 2000-х р.р.та на день смерті ОСОБА_3 (31.08.2008р.) постійно проживав разом з ним, однією родиною.

Так, факт проживання позивача з вітчимом ОСОБА_3, який помер 31.08.2008 року, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева (Кірова) №27, однією родиною не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, день його смерті, підтверджують допитані в судовому засіданні свідки та зібрані у справі докази, їх належна оцінка.

Визнання факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією родиною не менше п'яти років до дня відкриття спадщини автоматично призводить до визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст.1264 ЦК України. Отже встановлення вказаного факту має, визначені юридичні наслідки, що виражаються у отриманні статусу спадкоємця четвертої черги.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 256 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією родиною не менше п'яти років до дня відкриття спадщини після ОСОБА_3 з 2002року по 31.08.2008р. за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева (Кірова), 27.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 31.08.2008року, право власності на земельну ділянку площею 4,9889 гектарів, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. Кірова, частка (пай) №818, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082900:01:001:0352 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №913368, виданий 24.07.2007 року Ізмаїльською райдержадміністрацією Одеської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010752100030).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2017р.

Суддя: ОСОБА_9