Ухвала

від 17.05.2017 по справі 405/1311/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/184/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017 м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2016 року за №32016120010000082 щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та інших осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.204 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2017 року клопотання начальника відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016120010000082, про арешт майна задоволено.

Накладено арешт на майно, яке використовується ОСОБА_9 , а саме: аркуш паперу формату А-4 з відтиском печатки «Міністерство аграрної політики Україна Концерн «Укрспирт» Державне підприємство «Косарський спиртзавод» Для договорів».

Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_10 , а саме: 8 ПЕТ-пляшок ємністю 5 літрів кожна, заповнені рідиною з характерним запахом спирту; 6 картонних коробів з пакетами «Бег-ін-бокс» ємністю по 10 літрів кожна, заповнені рідиною з характерним запахом спирту; 6 порожніх ПЕТ-пляшок ємністю 5 літрів кожна, з яких відчувається характерний запах спирту; 2 порожніх пластикових каністри ємністю по 20 літрів кожна, з яких відчувається характерний запах спирту; 1 пластикова каністра ємністю 20 літрів, заповнена рідиною з характерним запахом спирту; пластикова ємність (діжка) ємністю 200 літрів, яка приблизно на частину заповнена рідиною з характерним запахом спирту; пластикова ємність (діжка) місткістю 50 літрів, заповнена рідиною з характерним запахом спирту; 5 сім-карт мобільного оператора «Лайф»; 34 аркуші паперу формату А-4 з машинописним текстом.

Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_11 , а саме: мобільний телефон марки «SAMSUNG», IMEI НОМЕР_1 із вбудованою сім-картарткою мобільного оператора «Водафон» за номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «SAMSUNG», IMEI НОМЕР_3 із вбудованою сім-картарткою мобільного оператора «МТС» за номером НОМЕР_4

Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_8 , а саме: мобільний телефон марки «Nokia C5-00» IMEI НОМЕР_5 , в який вмонтована сім-карта мобільного оператора «Київстар»; мобільний телефон марки «NOTE 3» ІМЕІ НОМЕР_6 , в який вмонтовано сім-карти мобільних операторів «МТС» та «Київстар»; електронний носій інформації TESAR AHD Tecsar HDVR B84-2FHD2P-H; пластикова ємність (діжка) місткістю 240 літрів, яка близько на 1/5 заповнена прозорою рідиною з характерним запахом спирту, дві прозорі ємності об`ємом 6 літрів, на яких маються паперові наліпки з надписом «Моршинська негазована об`єм 6 дм. кубічних», та які заповнені прозорою рідиною з характерним запахом спирту.

Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_13 , а саме: ПЕТ-пляшка ємністю 2 літри, заповнена рідиною з характерним запахом спирту; ПЕТ-пляшка ємністю 2 літри, заповнена на частини рідиною з характерним запахом спирту; 5 порожніх скляних пляшок ємністю 0,22 дм3, 0,33 дм3, 0,44 дм3, з яких відчувається характерний запах спирту.

Заборонено ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 користування та розпорядження вищевказаним майном.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції послався на те, що виявлені та вилучені речі та документи, які вказані в клопотанні мають істотне значення для даного кримінального провадження, а відомості, які містять такі речі та документи можуть підтвердити факт вчинення кримінального правопорушення або його спростувати та з метою забезпечення швидкого, повного розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура

Надавши оцінку доказам, які надані до матеріалів клопотання з урахування пояснень учасників судового процесу слідчий суддя вважає, про необхідність застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки він забезпечить збереження речових доказів.

Не погоджуючись з рішення суду захисником-адвокатом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20.04.2017р. в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про арешт майна, яке належить ОСОБА_8 відмовити.

Зазначає, що під час розгляду клопотання прокурора, стороною захисту було наголошено на тому, що таке клопотання слід було повернути ініціатору, оскільки згідно ч. З ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його зокрема прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак з матеріалів, що надані прокурором до клопотання вбачається належність того, що такі документи надано в неналежно завірених копіях, а відтоді слідчий суддя мав діяти у суворій відповідності до ч.3 ст.172 КПК України, тобто повернути таке клопотання прокурору та встановити строк для усунення недоліків.

Зокрема слідчим у клопотанні про накладення арешту не зазначено даних на обґрунтування підстав у відповідності до вимог ст.170 КПК України, згідно яких необхідно накласти арешт на майно, а викладені лише загальні фрази.

У зв`язку із зазначеним, клопотання слідчого про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, на що слідчий суддя не звернув уваги, та в порушення вимог ч.3 ст.172 КПК України дійшов передчасного висновку про його задоволення.

До того ж, зазначене у клопотанні майно не визнано речовими доказами у вище згадуваному кримінальному провадженні.

Таким чином, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який подав клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Зокрема, слідчий у своєму клопотанні не довів, що майно є предметом кримінального правопорушення, та на них збереглися сліди кримінального правопорушення.

Поміж цього, жодних об`єктивних даних, які б переконливо підтверджували, що майно є предметом кримінального правопорушення, що розслідується, в матеріалах провадження не має.

Отже, підстави, за яких слідчий в клопотанні просить накласти арешт на майно, не можуть бути визнані в даному випадку законними, а тому слідчий суддя з огляду на ч.3 ст.132 КПК України, повинен був відмовити в задоволенні цього клопотання повністю, а не перебирати на себе повноваження сторони обвинувачення, які стосуються їх обов`язку довести необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, слідчий суддя не мав права виходити за межі клопотання слідчого в частині визначення додаткових підстав для накладення арешту на майно, а саме визначати майно доказом у кримінальному провадженні, обґрунтовувати наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та накладати це майно арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

В даному випадку особа, власник майна не є підозрюваною особою в межах розслідуваного кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до цілком обґрунтованого висновку, що ухвала слідчого судці про арешт майна підлягає скасуванню, як безпідставна і при недоведеності необхідності його застосування, який до того ж при викладених у клопотанні обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги скаржника, зазначивши, що постанова прийнята судом першої інстанції є законною, та обґрунтованою, представника скаржника адвоката ОСОБА_14 , який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий дотрималися.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, але ч.5 ст. 173 КПК України не містить вимоги про те, що в ухвалі про арешт майна має бути зазначено строк дії цієї ухвали. Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст.1 Протоколу N1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Хоча зазначене майно, яке належить ОСОБА_8 не визнано на теперішній час речовим доказом по даному кримінальному провадженню, але воно може містити докази вчинення кримінального провадження та з метою убезпечити від пошкодження чи знищення дане майно, воно не може бути повернуто в володіння, розпорядження та користування володільцеві.

За таких обставин, є достатні підстави вважати, що вилучене майно є речовим доказом, оскільки могло використовуватись як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а тому колегія суддів повністю погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності прийняття рішення про накладення арешту на майно, яке вилучене в ході обшуку.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам, які б давали підстави для скасування вказаної ухвали слідчого судді та прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна колегія суддів не вбачає.

Водночас, ч.5 ст. 173 КПК України не містить вимоги про те, що в ухвалі про арешт майна має бути зазначено строк дії цієї ухвали. Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. З огляду на наведене, володілець майна має право коли відпаде необхідність забезпечувати тримання вказаного речового доказу, звернутись повторно до суду для скасування арешту на майно у встановленому КПК України порядку.

За таких обставин, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є такою, що відповідає вимогам ст.ст.170-173 КПК України та підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 309 376, 395, 399, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2017 року, якою клопотання начальника відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016120010000082, про арешт майна, в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді (підписи):

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2