Рішення

від 22.05.2017 по справі 425/713/17

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017 року Провадження №2/425/251/17

Справа №425/713/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря - Вада Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ про захист права споживача, визнання недійсним договору майнового лізингу та застосування наслідків недійсності правочину , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 13.08.2016 року між ним та Лізинговою компанією ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ , в особі директора з управління

ОСОБА_2 укладено договір майнового лізингу № 888-785, відповідно до умов якого відповідач повинен передати трактор МТЗ - 82.1.26, вартістю 200 000 гривень в його користування. Під час укладання договору позивач просив відповідача надати йому копію правочину та часу для консультації з юристом, оскільки він не знається на законодавстві, однак йому було відмолено, пояснивши, що компанія видає копію договору на руки після виконання істотних умов, а саме: сплати фінансового платежу разом з комісійним збором та підписанням договору. Після виконання позивачем зазначених вимог (позивач сплатив фінансовий платіж у розмірі 40 000 грн. та комісійний збір у розмірі 400 грн.), сторонами було підписано договір майнового лізингу, після чого позивач проконсультувався з цього приводу з юристом та вирішив розірвати вказаний договір, який є недосконалим та за своїми ознаками є договором фінансового лізингу, оскільки лізинг є специфічним різновидом найму (оренди), що в деяких випадках може поєднувати в собі ознаки купівлі-продажу (поставки).

На підставі вище викладеного, просить суд визнання недійсним договір майнового лізингу від 13.08.2016 року № 888-785, укладений між сторонами, та стягнути з

ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ на свою користь 40 400,00 гривень, які складаються з фінансового платежу у розмірі 40 000 гривень, а також комісійного збору за проведення фінансових операцій у розмірі 400 гривень.

В судовому засіданні представник позивач позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, виклики в судове засідання відповідачу було направлено за відкритими даними за адресою місцезнаходження, що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які повернулися на адресу суду з відміткою не значиться та розміщеним в Урядовому кур'єрі повідомленням. Заперечень на позов та заяву про розгляд справи в його відсутності суду не надав.

Виходячи із змісту вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст.10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а ст. 169 ЦПК України дає право суду у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалювати заочне рішення), в зв'язку з чим відповідно до ч. 4 ст.169 ЦПК України та ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає провести заочний розгляд справи. Крім цього, на думку суду в матеріалах справи є достатньо доказів для її слухання та прийняття рішення по суті справи і такий розгляд справи не буде порушенням права відповідача як сторони у цивільному процесі.

22.05.2017 року, відповідно до ст. 225 ЦПК України, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами склалися правовідносини з приводу захисту прав споживача, визнання правочину недійсним, які регулюються Цивільним кодексом України та Законом України Про захист прав споживачів .

13.08.2016 року між сторонами укладено договір майнового лізингу № 888-785, відповідно до якого лізингодавець (ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ ) зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно - сільськогосподарський трактор МТЗ 82.1.26, вартістю 200 000 грн., а лізингоодержувач (ОСОБА_1О.) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору (а.с.8-17).

ОСОБА_3 майнового лізингу № 888-785 між ОСОБА_1 та ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСМОБІЛ , в особі директора з управління ОСОБА_2 укладався в Харківському відділенні компанії УКРКОМ АГРОКАРСМОБІЛ .

Відповідно до п. 2.1 Договору Лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно (Предмет лізингу визначений у п. 3.1. цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 3.1 Договору предметом лізингу є сільськогосподарський трактор

МТЗ - 82.1.26 (а.с.9).

Згідно додатку № 4 до Договору предмет лізингу - сільськогосподарський трактор МТЗ -82.1.26., кількість - 1, ціна - 200 000 грн. (а.с. 9,17).

Додатком №1 до Договору визначена вартість предмета Лізингу в сумі 200 000 грн. (а.с.9).

Додатком № 2 до Договору визначені: вартість предмета Лізингу 200 000 грн., відсоток платежів - 50%, сума виплат 100 000 грн., щомісячний платіж 8 333,33 грн., вартість фінансування 20 % грн. - 40 000 грн., платіж за передачу 3% - 6 000 грн. (а.с.15).

Додатком №3 до Договору визначені: вартість предмета лізингу 200 000 грн.; перший лізинговий платіж - 50%, сума лізингу 100 000 грн., викупна вартість - 3000 грн., відсоткова ставка - 11%, комісія - 2%, період лізингу 60 місяців, щомісячний платіж 2 275,31 грн. (а.с.16).

При цьому, за умовами Договору, сплачена ОСОБА_1 сума 40 000 грн., це є не перший лізинговий платіж, а вартість фінансування згідно Договору (а.с.18).

20.08.2016 року ОСОБА_1 направив директору ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ ОСОБА_2 заяву про розірвання договору майнового лізингу від 13.08.2016 року № 888-785 та вимогу щодо повернення сплачених ним грошових коштів в сумі 40 000,00 грн. (а.с. 19-20).

30.09.2016 року ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ повідомила ОСОБА_1 про те, що на підставі його заяви від 20.08.2016 року договір від 13.08.2016 року № 888-785 вважається розірваним, однак згідно п. 12.11 Вартість фінансування Лізингоодержувачу не повертається (а.с. 21).

Відповідно до ч 1. ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про фінансовий лізинг та ч.1 ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Тобто, в даному випадку відсутні підстави вважати, що предмет лізингу - сільськогосподарський трактор МТЗ -82.1.26. є індивідуально визначеною річчю, оскільки в Договорі та в додатку № 4 до Договору відсутні ознаки, які можуть бути властиві тільки йому, зокрема рік випуску, колір, номер кузова, шасі, та інше, що є порушенням вимог

ч. 1 ст. 3 Закону України Про фінансовий лізинг та ч. 1 ст. 807 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Пункт 3.6 Договору містить вказівку на те, що Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає Продавець.

Таким чином, оскільки вибір Продавця предмета лізингу за Договором здійснило ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСМОБІЛ , так як в Договорі лізингу чи в додатках до нього, відсутні будь-які відомості про Продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись Лізингоодержувач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то п. 3.6 Договору, щодо усунення Лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ч. 1 ст. 808 ЦК України та є несправедливою умовою в розумінні п. 2 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливою є умова договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника).

В І розділі Договору визначено, що вартість фінансування розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного Договору Лізингоодержувача Лізингодавцю при укладенні Договору.

Згідно з додатком № 2 до Договору вартість фінансування становить 40 000 грн. Частиною 2 статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п. 17 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , а отже, відповідач не може безпосередньо включати витрати на них в ціну договору та зобов'язувати споживача їх оплатити.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж пов'язаний з організацію та оформленням договору майнового лізингу.

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів, Лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни.

Згідно з п. 8.13 Договору в період строку дії даного Договору розмір лізингової плати може індексуватися залежно від зміни: законодавства, яке впливає на лізингову діяльність лізингодавця; збільшенням та/або зменшенням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з конвертацією гривні в іноземну валюту та змінами ситуації на грошовому ринку; переоцінки викупної (залишкової) вартості предмета лізингу, яка спричинена змінами вимог нормативно-правових актів України щодо переоцінки предмета лізингу; збільшення або зменшення розмірів податків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та/чи механізмів, в зв'язку зі збільшенням митних зборів та інших обов'язкових платежів, які впливають на вартість предмета лізингу, згідно умов договору поставки на момент проведення повного розрахунку Лізингодавця з Продавцем за придбання предмета лізингу

Згідно з п. 8.15 Договору у разі зміни розміру лізингових платежів Лізингодавець та Лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного Договору, а також на вимогу Лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. При цьому, передбачено, що у разі відмови Лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/ або акту коригування вартості Предмета лізингу, Лізингодавець має право розірвати даний ОСОБА_3, після чого Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Лізингодавцю предмет лізингу, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають

Таким чином, укладений ОСОБА_3 майнового лізингу від 13.08.2016 року № 888-785 (п. 8.3 та п. 8.13) надає Відповідачу право на збільшення вартості Предмета лізингу, однак не передбачає мого права на розірвання Договору у зв'язку із збільшенням вартості Предмета лізингу у порівнянні з його вартістю на момент укладення договору.

Лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів. Вищевказані умови Договору - є несправедливими в розумінні п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів . Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливою є умова договору про визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Згідно з ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. ОСОБА_3 найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Натомість, укладений між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_3 нотаріально посвідчено не було. Відповідно до частини першої ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до положень ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Відповідно до Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 N 21 (далі Положення), встановлено можливості надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законами та нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг право надавати послугу з фінансового лізингу .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСМОБІЛ зареєстроване як юридична особа, яка має право має право на здійснення наступних видів діяльності: 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно технічними виробами, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно технічним обладнанням, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с. 40).

Тобто, відповідач ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСМОБІЛ не має права здійснювати діяльність з надання послуг з фінансового лізингу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані, що лізингова компанія ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСМОБІЛ включена до переліку осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі види фінансових послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності такий вид господарської діяльності як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) підлягає ліцензуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг погребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Згідно з ч. 2 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, укладення Договору за відсутності у Відповідача ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб суперечить вимогам законодавства і є підставою для визнання укладеного Договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу..

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом ч. 5 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Згідно з ч. 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від

16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, від 11 травня 2016 року № 6-65цс16, від 8 червня 2016 року № 6-330цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

ОСОБА_3 майнового лізингу від 13.08.2016 року № 888-785 містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023- ХІІ Про захист прав споживачів , а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику)можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Підсумовуючи все вище викладене, відповідач порушив права ОСОБА_1 як споживача, так як під час укладення спірного Договору застосував нечесну підприємницьку діяльність, не надавши достатньо часу для прийняття свідомого рішення, що призвело до того, що в Договорі не зазначені індивідуально визначені ознаки сільськогосподарського трактора, який бажали придбати; у Договорі зазначено, що грошові кошти в розмірі 40 000 грн., є першим внеском в рахунок погашення вартості трактора, хоча фактично є платою за послуги Відповідача щодо укладення Договору майнового лізингу; у Договорі виключені та обмежені права як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі україни Про фінансовий лізинг , положеннях та нормах ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі - належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства; ОСОБА_3 укладено без його нотаріального посвідчення.

Отже, існує невідповідність положень договору фінансового лізингу принципам добросовісності, розумності, справедливості, рівності сторін у договорі; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають позивачу шкоди як споживачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка судом вказують на наявність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ про захист права споживача, визнання недійсним договору майнового лізингу та застосування наслідків недійсності правочину.

Задовольняючи позовні вимоги позивача до відповідача , про захист прав споживача, визнання недійсним договору майнового лізингу та стягнення грошових коштів, суд виходить із засад диспозитивності цивільного судочинства відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України та засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності, відповідно до вимог п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 3-11, 57-60, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ про захист права споживача,визнання недійсним договору майнового лізингу та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити.

Визнати недійсним договір майнового лізингу від 13 серпня 2016 року № 888-785, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ (місцезнаходження: 03186, місто Київ, Солом'янський район, бульвар Чоколівський, будинок № 19, ідентифікаційний код 34714286) на користь ОСОБА_1 (адреса: 93010, Луганська область, м. Рубіжне,

АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошові кошти в розмірі 40 400 (сорок тисяч чотириста) гривень 00 копійок, які складаються з: фінансового платежу у розмірі 40 000,00 гривень та комісійного збору за проведення фінансових операцій у розмірі 400,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКОМ АГРОКАРСОМБІЛ (місцезнаходження: 03186, місто Київ, Солом'янський район, бульвар Чоколівський, будинок № 19, ідентифікаційний код 34714286) на користь ОСОБА_1 (адреса: 93010, Луганська область, м. Рубіжне,

АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є.О. Романовський