Постанова

від 19.05.2017 по справі 802/705/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 травня 2017 р. Справа № 802/705/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М.А.

представника позивача: Данилюка В.М.

представника відповідача: Моргая С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еленія"

про: стягнення адміністративно -господарських санкці та пеній

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еленія" (далі - відповідач, ТОВ "Еленія") в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути адміністративно - господарські санкції в сумі 8490 грн. та пеню в сумі 54,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю дій відповідача щодо незабезпечення у 2016 звітному році виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, і як наслідок, порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". У зв'язку з чим, ТОВ "Еленія" зобов'язане сплатити адміністративно - господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення вимог та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав наведених у письмових запереченнях. Зазначив, що ТОВ "Еленія" не вчиняло правопорушення у сфері господарювання, тобто не порушувало правил здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки у позивача у 2016 році фактично працювала одна особа, якій встановлено інвалідність, а в подальшому чисельність працюючих скоротилась до чотирьох. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

28.03.2017 р. ТОВ "Еленія" до Фонду подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників товариства становить 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників 169800 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 16980 грн.

Позивач вважає, що ТОВ "Еленія" не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця і, як наслідок, розрахувало в 06 рядку Звіту суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі однієї середньорічної заробітної плати штатного працівника, що становить 8490 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати вищезазначених санкцій відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 54,40 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день звернення до суду з цим позовом, тобто за період з 15.04.2017 року по 04.05.2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з п. 3.3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 року, у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, він дорівнює 1 особі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Еленія" подано до Фонду Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України № 42 від 10.02.2007 року, у якому самостійно зазначило, що у 2016 році середньооблікова кількість штатних працівників товариства становила 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1, фонд оплати праці штатних працівників - 169,80 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 16980 грн.

Отже, відповідачем фактично визнається та обставина, що у 2016 році він повинен був створити одне робоче місце для осіб, яким встановлена інвалідність, та працевлаштувати на ньому інваліда, чого однак зроблено не було.

При цьому відповідачем самостійно проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році та у графі 06 Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою 10-ПІ вказано суму санкцій - 8490 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, сплату самостійно визначених адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8490 грн. відповідачем не здійснено.

Пояснюючи свою бездіяльність щодо сплати санкцій, відповідач зазначає, що з початку червня 2016 року кількість ТОВ "Еленія" зменшилася до п'яти, а отже у відповідача відсутній обов'язок створювати робоче місце для інваліда відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Суд такі доводи відповідача оцінює критично з огляду на таке.

Норматив працевлаштування інвалідів встановлюється, якщо на підприємстві за звітний період середньооблікова чисельність працівників за рік, яка обчислюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005р № 286 (далі - Інструкція), становить 8 і більше осіб.

Так, відповідно до Розділу 2 Інструкції середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року, до звітного місяця включно, та ділення отриманої суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4 ... 12.

Таким чином, провівши розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників ТОВ "Еленія" із наданих представником відповідача штатних розписів за 2016 рік судом встановлено, що така чисельність працівників на ТОВ "Еленія" у 2016 році становила більше 8 осіб. Відтак, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа.

Судом встановлено, що працюючий на підприємстві інвалід ОСОБА_3 звільнилася за власним бажанням 26.05.2016 року відповідно до наказу №45-ОС. У зв'язку із чим на підприємстві відповідача з 26.05.2016 року відсутній інвалід, який повинен працювати відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З листа Лівобережного центру зайнятості м. Вінниці від 13.04.2017 р. за №04-30/1063 слідує, що відповідач протягом 2016 року не подавав до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу за формою 3- ПН для працевлаштування людей з інвалідністю.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену в ухвалі від 10.05.2016 року (справа № 2-1104/12/0970), відповідно до якої неподання звітності форми 3-ПН розглядається як невжиття відповідачем необхідних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів з відповідними правовими наслідками у вигляді санкцій.

Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалась й у інших судових рішеннях, прийнятих Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України у справах цієї категорії.

Згідно з ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Зібраними та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що відповідачем не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що обумовлює застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8490 грн.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007 року (далі - Порядок), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до п. 3.4, 3.7 Порядку орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу) по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Отже, Фондом правомірно нараховано відповідачу пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2017 року по 04.05.2017 року у розмірі 54,40 грн.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статей 11, 71 та 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь Фонду сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Проте в силу положень ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відтак правових підстав для стягнення з відповідача на користь Фонду витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовільнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Еленія" (вул. Академіка Янгеля, 4 м. Вінниця, код 39589263, р/р 26005300338110 в АТ "Ощадбанк", МФО 302076) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Вінниці, код 38054707, р/р 31214230700002, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2016 рік") адміністративно - господарські санкції в сумі 8490 (вісім тисяч чотириста дев'яносто) грн. та пеню в сумі 54,40 (п'ятдесят чотири грн.40 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна