ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
"18" травня 2017 р.Справа № 804/6265/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,
за участі представника позивача: Коваля О.О.,
представника відповідача Тулянцевої В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі №804/6265/16 за позовом Приватного акціонерного товариства Надєжда до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач 23.09.2016 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, в якому просив
- визнати протиправним рішення (бездіяльність) Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області щодо відмови у розгляді документів на переоформлення дозвільних документів та у видачі переоформлених документів дозвільного характеру;
-зобов'язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області переоформити та видати позивачу документи дозвільного характеру, а саме: дозволи №383.14.15, №681.12.30, №159.12.15, №319.11.15-15.89.0.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 26.08.2016 року № 4126-14/04 щодо відмови у розгляді документів на переоформлення дозвільних документів та у видачі переоформлених документів дозвільного характеру.
Зобов'язано Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області переоформити та видати Приватному акціонерному товариству Надєжда документи дозвільного характеру, а саме дозволи №383.14.15, №681.12.30, №159.12.15.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
В частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а тому в цій частині рвішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
11.08.2016 року позивач - Приватне акціонерне товариство Надєжда звернулось до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області із заявою на переоформлення дозволів на виконання робіт та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки №383.14.15, №681.12.30, №159.12.15.
Підставою для такого звернення є зміна найменування підприємства позивача (з Публічного акціонерного товариства Надєжда на Публічне акціонерне товариство Надєжда ) та внесення відповідних змін до відомостей про місцезнаходження у зв'язку зі зміною назви вулиці (з вулиці 27 партз'їзду на вулицю Олександра Станкова). Згідно даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміна найменування позивача відбулось 02.07.2016 року.
Листом за №4126-14/04 від 26.08.2016 року ГУ Держпраці в Дніпропетровській області повідомило позивача, що надання адміністративної послуги - видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, здійснюються виключно через центри надання адміністративних послуг.
Не погодившись з таким рішенням ГУ Держпраці в Дніпропетровській області, позивач оскаржив його до суду.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про наявність підстав для переоформлення відповідачем дозволів №383.14.15, №681.12.30, №159.12.15.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади (далі по тексту - Постанова №442) утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.
Пінктом 5 Постанови №442 встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі по тексту- Положення №96).
Згідно п.п.30 п.4 Положення №96 Державна служба України з питань праці видає у передбачених законодавством випадках, зокрема, дозволи на право проведення вибухових робіт і виготовлення засобів їх механізації.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №1021-р Про питання Державної служби з питань праці забезпечено здійснення покладених на Державну службу з питань праці постановою Кабміну України від 11.02.2015 року № 96 (Офіційний вісник України, 2015 року, №21, ст.584) функцій і повноважень Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень, який реалізує державну політику, зокрема в частині видачі дозволів, (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) на право проведення вибухових робіт і виготовлення засобів їх механізації є Державна служба України з питань праці.
Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів встановлено Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 року №2806-IV (далі по тексту - Закон №2806).
Законом України Про охорону праці від 14.10.1992 року №2694-XII (далі по тексту - Закон №2694) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, врегульовані за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлено єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Відповідно до ст. 21 Закону №2694 роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №2806 суб'єкт господарювання має право на одержання (переоформлення, одержання дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру та подання декларацій за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об'єкта.
Згідно статті 4-1 вказаного Закону порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 8 статті 4-1 Закону №2806 встановлено, що у разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру (а такою підставою, зокрема, є зміна найменування, місцезнаходження суб'єкта господарювання), суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню.
Частиною 5 ст. 4-1 Закону №2806 передбачено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.
У зв'язку з наявністю підстав для переоформлення дозволів на виконання робіт та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки (зміна найменування, місцезнаходження) позивач 08.07.16 року звернувся до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області з заявою про переоформлення дозволів:
№383.14.15, який діє з 18.06.2014 року до 18.06.2019 року,
№681.12.30, який діє з 09.04.2012 року до 09.04.2017 року,
№159.12.15, який діє з 17.04.2012 року до 17.04.2017 року,
що були видані Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки (а.с.7-9).
Проте, відповідач листом за №4126-14/04 від 26.08.2016 року повернув позивачу документи без прийняття рішення щодо переоформлення дозвільних документів. Додатково, відповідач повідомив ПрАТ Надєжда щодо необхідності надання спірного пакету документів до центру надання адміністративних послуг (а.с.18).
Крім того, у відповді зазначено, що від адміністратора Центра надання адміністративних послуг ДМР з 02.08.2016 року протягом наступних 5 робочих днів заяви про переоформлення дозволу разом з оригіналом дозволу до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області не надходило.
Будь-яких підстав відмови, передбачених ч. 5 ст.4-1 Закону №2806 вказана відповідь не містить.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що переоформлення документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, здійснюється виключно через центри надання адміністративних послуг, з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, ч.8 ст.4-1 Закону №2806 встановлено, що у разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру (а такою підставою, зокрема, є зміна найменування, місцезнаходження суб'єкта господарювання), суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню.
Відповідно до ч.14 ст.4-1 Закону №2806 прийняття від суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи заяви про одержання (переоформлення, анулювання) документа дозвільного характеру здійснюється адміністратором у центрі надання адміністративних послуг. Кабінет Міністрів України має право визначити адміністративні
послуги, які за вибором суб'єкта господарювання можуть отримуватися у центрі надання адміністративних послуг, дозвільному органі.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що законодавцем передбачено отримання суб'єктом господарювання адміністративних послуг, в тому числі і з переоформлення дозвільних документів, як у центрі надання адміністративних послуг так і у дозвільному органі, яким в даному випадку є Головне управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області.
Отже, чинне законодавство України не містить зобов'язання суб'єктів господарювання подавати дозвільні документи для переоформлення виключно через центр надання адміністративних послуг, а у позивача є альтернативне право, за яким він обирає місце звернення для переоформлення дозвільних документів.
Таким чином, відмова відповідача в переоформленні позивачу документів дозвільного характеру, викладена у листі №4126-14/04 від 26.08.2016 року є протиправною.
Посилання апелянта на ту обставину, що ч.8 ст.4-1 Закону №2806 (в редакції, що набрала чинності з 01.01.2017 року) визначає, що зміна найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвища, імені, по батькові та місця проживання фізичної особи - підприємця не є підставами для переоформлення документа
дозвільного характеру, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки правовідносини, що склались у данній справі, виникли до вказаних змін в законодавстві.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, Головное управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області при вирішенні заяви позивача про переоформлення дозволів діяла не у спосіб, визначений законом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі №804/6265/16 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі №804/6265/16 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
В повному обсязі ухвалу складено 22 травня 2017 року.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.05.2017 |
Оприлюднено | 25.05.2017 |
Номер документу | 66646550 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Юрко І.В.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Ляшко Олег Борисович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні