Ухвала

від 15.05.2017 по справі 820/7128/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 р.Справа № 820/7128/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

представник третьої особи ОСОБА_3

представник третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 Дніпро" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. по справі № 820/7128/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівське хлібоприймальне підприємство"

до Державного реєстратора ОСОБА_6

треті особи Комунальне підприємство "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради , Департамент Державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України , Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 Дніпро"

про визнання дій протиправними,визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівське хлібоприймальне підприємство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора ОСОБА_6, 3-ті особи: Комунальне підприємство "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради, Департамент Державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 Дніпро", в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд: визнати дії державного реєстратора ОСОБА_6 при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231 протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231;

- зобов'язати органи у тому числі Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктів державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованих суб'єктів та державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам внести зміни до записів Державного реєстру прав шляхом внесення відомостей про скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231;

- зобов'язати органи у тому числі Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктів державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованих суб'єктів та державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам внести зміни до записів Державного реєстру прав шляхом поновлення відомостей про об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 17409763231, що передували оскаржуваному рішенню (індексний номер 33099325) про державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17409763231).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідачем незаконно вчинено оскаржувану реєстраційну дію всупереч наявності діючого обтяження на нерухоме майно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії державного реєстратора ОСОБА_6 при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231.

Внести зміни до записів Державних реєстрів прав шляхом внесення відомостей про скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231.

Внести зміни до записів Державних реєстрів прав шляхом поновлення відомостей про об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 17409763231, що передували оскаржуваному рішенню (індексний номер 33099325 від 22.12.2016) про державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17409763231).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, третьою особою, Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_5 Дніпро", подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального права, а саме: ст.ст. 11, 51, 69, 71, 79, 163, КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представники відповідача та третьої особи, Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 Дніпро", наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник третьої особи, Департамент Державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, при вирішенні спору по суті поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи, Комунального підприємство "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.12.2016 уповноважена особа ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" звернувся із заявою про реєстрацію переходу права власності на об'єкти нерухомого майна (комплекс) з реєстраційним номером 17409763231, що розташований за адресою: Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Садова, буд. 19, в порядку позасудового звернення стягнення на підставі договору іпотеки укладеного 20.06.2013 сторонами по якому є Іпотекодержатель - ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" (код 14352406) та Іпотекодавець - ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" (код 31929691).

На підставі іпотечного договору № 200613-1 від 20.06.2013 державним реєстратором ОСОБА_6 зареєстровано перехід права власності від ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" до ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" запис про право власності № 18096276 від 16.12.2016, але, в зв'язку з тим, що при проведенні реєстрації допущена помилка, право власності № 18096276 від 16.12.2016 скасовано ним як помилкове.

22.12.2016 на підставі іпотечного договору № 200613-1 від 20.06.2013 відповідачем - державним реєстратором ОСОБА_6 рішенням № 33099325 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на об'єкти нерухомого майна (комплекс) з реєстраційним номером 17409763231, що розташований за адресою: Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Садова, буд. 19, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 Дніпро".

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності обтяжень, а саме арешту нерухомого майна на підставі судового рішення та постанови державної виконавчої служби, а отже дії відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення є протиправними, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231 - таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення та визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює ОСОБА_7 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі - ОСОБА_7 № 1952). Цей закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до статті 10 Закону № 1952, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Згідно статті 18 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов'язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Приписами статті 20 Закону № 1952 визначено що про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Статтею 24 Закону № 1952 передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Державний реєстратор, до якого з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся заявник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, зобов'язаний в день звернення заявника повідомити зазначений в Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про звернення заявника із зазначенням майна щодо відчуження якого звернувся заявник.

Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно;

5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;

6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Положеннями статті 26 Закону № 1952 встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Пункт 12 Порядку № 1127 визначає, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів).

Відповідно до пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ № 1141 від 26.10.2011, при розгляді заяви державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, іпотеку та суб'єкта цього права, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2016 уповноважена особа ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" звернувся із заявою про реєстрацію переходу права власності на об'єкти нерухомого майна (комплекс) з реєстраційним номером 17409763231, що розташований за адресою: Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Садова, буд. 19, в порядку позасудового звернення стягнення на підставі договору іпотеки укладеного 20.06.2013 сторонами по якому є Іпотекодержатель - ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" (код 14352406) та Іпотекодавець - ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" (код 31929691).

На підставі іпотечного договору № 200613-1 від 20.06.2013 державним реєстратором ОСОБА_6 зареєстровано перехід права власності від ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" до ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" запис про право власності № 18096276 від 16.12.2016, але, в зв'язку з тим, що при проведенні реєстрації допущена помилка, право власності № 18096276 від 16.12.2016 скасовано ним як помилкове.

22.12.2016 на підставі іпотечного договору № 200613-1 від 20.06.2013 відповідачем - державним реєстратором ОСОБА_6 рішенням № 33099325 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на об'єкти нерухомого майна (комплекс) з реєстраційним номером 17409763231, що розташований за адресою: Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Садова, буд. 19, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 Дніпро".

Представник третьої особи - ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" в судовому засіданні зазначив, що був присутній при проведенні відповідачем оскаржуваної реєстраційної дії та щодо вказаного майна жодних обтяжень в реєстрах не містилось, на підтвердження чого надав Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.11.2016 та 10.01.2017.

Проте, представником позивача під час розгляду справи надано до матеріалів справи Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на час проведення оскарженої реєстраційної дії та станом на час розгляду справи в суді (від 04.10.2016, 19.12.2016, 20.01.2017 та 02.02.2017), з яких вбачається наявність обтяжень на все нерухоме майно ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство".

Так, судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 23.03.2016 по справі № 204/1983/16-ц накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить, Товариству з обмеженою відповідальністю "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" (ідентифікаційний номер 31929691), яке розташоване за адресою: 64003, Харківська область, Кегичівський район, селище міського типу Кегичівка, вул. Садова, буд.19.

Також, постановою ВДВС Кегичівського РУЮ Харківської області про відкриття виконавчого провадження № 50639267 від 28.03.2016 накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" (ідентифікаційний номер 31929691).

Відповідно до статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV Про виконавче провадження арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Колегія суддів зазначає, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14) та постанові від 19 травня 2015 року (№ 21-121а15).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності обтяжень, а саме арешту нерухомого майна на підставі судового рішення та постанови державної виконавчої служби, а отже дії відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення є протиправними, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231 - таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання органи у тому числі Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктів державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованих суб'єктів та державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам внести зміни до записів Державного реєстру прав шляхом внесення відомостей про скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231; зобов'язання органи у тому числі Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктів державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованих суб'єктів та державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам внести зміни до записів Державного реєстру прав шляхом поновлення відомостей про об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 17409763231, що передували оскаржуваному рішенню (індексний номер 33099325) про державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17409763231), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що належний спосіб захисту прав позивача в даному випадку можливий саме шляхом внесення змін до записів Державних реєстрів прав шляхом внесення відомостей про скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33099325 від 22.12.2016 (запис про право власності № 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17409763231; та внесення змін до записів Державних реєстрів прав шляхом поновлення відомостей про об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 17409763231, що передували оскаржуваному рішенню (індексний номер 33099325 від 22.12.2016) про державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 18218521 від 22.12.2016) на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17409763231).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів правомірність вчинених ним дій та прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає хибними твердження апелянта щодо прийняття судом першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог як заяву про зміну підстав та предмету позову, після переходу до розгляду справи по суті, що є порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Так, підставами позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обгрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена.

Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи як заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; доповнення фактичних чи правових підстав новими; вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.

Разом з цим, предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.

Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи як заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що задоволення вимог про визнання протиправними дій, рішення відповідача та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 17409763231, а також зобов'язання вчинити певні дії, у повній мірі дають можливість задовольнити інтереси позивача, оскільки виправлення дійсним уточненням реквізитів оскаржуваного рішення не змінює обсяг, зміст та порядок відновлення порушеного права позивача.

Тобто, виправлення неточностей, або уточнення формулювання вимог адміністративного позову не можуть вважатись зміною адміністративного позову, оскільки їх зміст, кількість, розмір вимог залишається тим самим.

Крім того, дане уточнення не тягне за собою зміну сторін у справі, зокрема відповідача, третіх осіб, та не тягне за собою порушення правил підсудності, а також не створює нових або додаткових вимог, а є лише виправленням дійсних реквізитів оскаржуваного рішення, зміна яких зумовлена технічними виправленнями Відповідача.

Враховуючи, що Відповідачем було прийнято одне й те саме рішення двічі, уточнення реквізитів повторного рішення спрямоване виключно на забезпечення можливості реального виконання потенційного рішення у справі, та за своєю суттю не впливає а ні на предмет позову а ні на підстави такого позову.

При цьому, судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено заяву позивача про уточнення позовних вимог, за результатом якої було постановлено Ухвалу від 17.02.2017.

Враховуючи, що відповідачем було прийнято одне й те саме рішення двічі, уточнення реквізитів повторного рішення спрямоване виключно на забезпечення можливості реального виконання потенційного рішення у справі, та за своєю суттю не впливає а ні на предмет позову а ні на підстави такого позову.

При цьому, судом першої інстанції було повно та всебічно досліджена заява позивача про уточнення позовних вимог, за результатом якої було постановлено ухвалу від 17.02.2017.

Водночас, варто звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, що викладена в Ухвалі від 24.12.2015 по справі № 826/17587/14:

В процесі розгляду справи позивачі уточнили вимоги і просили скасувати пункти 1, б, 7 та абзац 4 пункту 2 постанови №699, в редакції постанови №810.

Суд першої інстанції, вважаючи такі уточнення зміною предмету позову, відхилив їх. Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції. 22 січня 2015 року у судовому засіданні суду першої інстанції позивачі звернулись із додатковими поясненнями , в яких вказували, що постановою №810 до оскаржуваних пунктів постанови №699 внесено зміни, у зв'язку з чим вони просять скасувати пункти 1, 6, 7 та абзац 4 пункту 2 в новій редакції та наполягають на задоволенні позовних вимог.

Однак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважали такі уточнення зміною предмету позову, що не допускається після початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Як вбачається з вказаної заяви, вона не містить зміни підстав або предмету позову, оскільки позивачі не змінювали підстави, у зв'язку з якими звернулись до суду за захистом порушених прав, а предметом позову залишається та ж постанова ...

Суди не врахували, що рішення суду у випадку задоволення позову має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. .

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 у справі № К/800/59786/14 колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що лише таке процесуальне порушення, як прийняття судом першої інстанції заяви про зміну позовних вимог після початку розгляду справи по суті, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про бездіяльність суду першої інстанції в частині витребування необхідних доказів від відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 28.12.2016 було відкрито провадження у справі та призначено засідання на 19 січня 2017 року о 14:00 годині, а також витребувано від відповідача документи, на підставі яких здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Станом на 19.01.2017 витребувані документи до суду першої інстанції відповідачем надані не були.

Протокольною ухвалою суду першої інстанції було оголошено перерву у судовому засіданні та витребувано від відповідача реєстраційну справу щодо об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 17409763231 (оригінал - для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчену копію - для приєднання до матеріалів справи).

16.02.2017 на адресу суду першої інстанції надійшов лист відповідача додатком до якого є копія реєстраційної справи щодо проведення спірних реєстраційних дій. Зазначені документи реєстраційної справи було досліджено судом першої інстанції під час розгляду справи у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень статті 69, 86 КАС України, оскільки судом першої інстанції декілька разів здійснювались заходи по витребуванню доказів, та отримавши такі докази - здійснено їх повне та всебічне дослідження.

Відповідно до положень частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно положень частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення відповідача проти позову наявні у матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач був своєчасно повідомлений про кожне із судових засідань, у тому числі й станом на 03.03.2017, невиконання ухвали суду першої інстанції та не надання витребуваних документів взагалі не є та не може бути підставою, що перешкоджає вирішенню справи на підставі наявних у такій справі доказів.

Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції взято до уваги наявність ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23.03.2016 винесеної у справі №204/1983/16-ц щодо накладення арешту на все рухоме та не рухоме майно позивача, та залишено без уваги її скасування ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.12.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи з боку позивача до суду першої інстанції було надано декілька Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта зокрема, від 04.10.2016, 19.12.2016, 20.01.2017 та 02.02.2017.

Зі змісту Довідки від 20.01.2017 №78532589, тобто такої, що сформована після вчинених відповідачем незаконних дій, на нерухоме майно накладено обтяження:

- №13863882 від 25,03.2016 на підставі ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23.03.2016 у справі №204/1983/2016-ц за видом обтяження: арешт нерухомого майна, за описом обтяження: все нерухоме майно боржника;

- №13902938 від 28.03.2016 на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Кегичівського районного управління юстиції від 28.03.2016 №50639267 за видом обтяження: арешт нерухомого майна, за описом обтяження: все нерухоме майно боржника.

З огляду на зазначене, ухвала Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23.03.2016 не є єдиною підставою, що встановлює обтяження на все рухоме та нерухоме майно позивача.

Крім того, відповідно до положень пункту 17 Порядку №1127 у разі надходження до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву в базі даних заяв.

У разі надходження до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про скасування рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву у базі даних заяв.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на правову позицію колегій Вищого адміністративного суду України викладену у Постанові від 20.01.2015 по справі №826/11688/14 у якій суд зазначив:

Частиною шостою статті 3 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV Про іпотеку встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За змістом статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-ХІV Про виконавче провадження арешт майна полягає у обмеженні розпорядження, володіння і користування майном.

... реєстрація арешту є актом обмеження прав власника, а не актом офіційного визнання прав чи вимог інших осіб на майно.

Тому наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Тобто, у разі наявності рішення суду що встановлює обтяження на майно, таке рішення має бути зареєстровано у відповідному реєстрі (база даних заяв), та у разі його скасування - має бути вилучене з таких реєстрів.

Таким чином, до моменту вилучення ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23.03.2016 у справі №204/1983/2016-ц та постанови відділу Державної виконавчої служби Кегичівського районного управління юстиції від 28.03.2016 №50639267 із відповідних реєстрів, відповідач не мав права на здійснення реєстраційних дій, а сама по собі наявність ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 не спростовує факту наявності в Реєстрі запису про заборону відчуження майна як на час вчинення відповідачем незаконних дій так і на час розгляду справи у суді першої інстанції.

Щодо посилань апелянта на наявність Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості як на доказ відсутності обтяжень щодо нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також перелік документів, необхідний для її проведення визначений Порядком №1127 та Законом про реєстрацію.

Відповідно до пункту 61 Порядку №1127 наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону про реєстрацію надано визначення речових прав, до яких не віднесено арешти та заборона відчуження.

Пунктом 12 Порядку визначено, що під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості Реестру прав власності наь нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 Закону про реєстрацію, відповідач (державний реєстратор) зобов'язаний здійснити перевірку наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За результатами такої перевірки відповідач (державний реєстратор) приймає рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Частиною 3 статті 10 Закону про реєстрацію визначено, що відповідач (державний реєстратор) зобов'язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Водночас, як вже зазначалось на нерухоме майно накладено обтяження, що існували на день вчинення відповідачем оскаржуваних дій: №13863882 від 25.03.2016 на підставі ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23.03.2016 у справі №204/1983/2016-ц за видом обтяження: арешт нерухомого майна, за описом обтяження: все нерухоме майно боржника; №13902938 від 28.03.2016 на підставі Постанови Відділу Державної виконавчої служби Кегичівського районного управління юстиції від 28.03.2016 №50639267 за видом обтяження: арешт нерухомого майна, за описом обтяження: все нерухоме майно боржника.

Разом з цим, частиною 7 статті 18 Закону про реєстрацію передбачено, що під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник (третя особа) зобов'язаний повідомити відповідача (державний реєстратор) про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

При цьому, як вбачається з положень пункту 3 частини 3 статті 10 Закону про реєстрацію, що також кореспондується з частиною 1 статті 20 цього Закону, відповідач (державний реєстратор) не позбавлений права запитати від підприємств, установ та організацій, у тому числі позивача, як власника нерухомого майна інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Положеннями частини 1 статті 20 Закону про реєстрацію визначено, що про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій відповідач (державний реєстратор) невідкладно повідомляє власника (Позивача) об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Враховуючи, що відомості щодо обтяження нерухомого майна третьою особою надані не були, відповідачем не повідомлено позивача про прийняття заяви третьої особи, а також не здійснено запиту до позивача, колегія суддів вважає, що відповідач, відповідно до вищенаведених приписів, мав в будь-якому разі здійснити перевірку наявності обтяжень за відповідними Реєстрами, при цьому, положення наведених норм Закону про реєстрацію та Порядку №1127 не встановлюють обов'язку відповідача здійснювати таку перевірку виключно за кодом нерухомого майна, що визначає саме обов'язок відповідача здійснювати свої повноваження в повному обсязі, та проводити перевірку відомостей як за суб'єктом-власником так і за об'єктом нерухомого майна, оскільки такі критерії пошуку доступні та передбачені чинним законодавством України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року по справі № 820/7128/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 Дніпро" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. по справі № 820/7128/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_8 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_9 Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2017 р.