Ухвала

від 16.05.2017 по справі 816/943/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 р.Справа № 816/943/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2017р. по справі № 816/943/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

16.06.2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 інтер'єр групп" (далі - позивач ) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 №0001571401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 134813,00 грн, з яких: за податковим зобов'язанням - 128537,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6276,00 грн та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 №0001581401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2980,00 грн, з яких: за податковим зобов'язанням - 2384,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 596,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені права та інтереси ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робі, послуг) та податку на прибуток; посилався на те, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпек" (надалі - ТОВ "Альпек"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Левіском" (надалі - ТОВ "Левіском") та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_1 І.) носили реальний, товарний характер і підтверджені належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 інтер'єр групп" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 06.06.2016 №№0001571401, НОМЕР_1.

Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 інтер'єр групп" (код ЄДРПОУ 37115572) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3400,20 грн (три тисячі чотириста гривень двадцять копійок).

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову незаконною та необґрунтованою у зв язку з неповним з ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в частині позовних вимог жодною із сторін не оскаржуються, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами у повній мірі підтверджено факт отримання від контрагентів послуг, які у результаті мали позитивний вплив на господарську діяльність ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп", тому суми витрат по вказаним господарським операціям позивачем сформовано правомірно.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" (код ЄДРПОУ 37115572) зареєстроване у якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області /а. с. 114-130 т. І/.

У період з 25.04.2016 по 18.05.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 25.05.2016 №178/16-31-14-01-09-37115572 (надалі - акт перевірки) /а. с. 10-103 т. І/, у якому зафіксовано, зокрема порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.2, 139.1.9 пункту 139.1, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", наказу Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 9 "Запаси", наказу Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 16 "Витрати", у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 128538,00 грн, у тому числі: за 2013 рік - 7102,00 грн, за 2014 рік - 18000 грн, за 2015 рік - 103435, 00 грн.

Також перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, зокрема на суму 2384,00 грн за червень 2013 року.

На підставі зазначеного акта перевірки 06.06.2016 ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення рішення №0001571401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 134813,00 грн, з яких: за податковим зобов'язанням - 128537,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6276,00 грн, а також №0001581401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2980,00 грн, з яких: за податковим зобов'язанням - 2384,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 596,00 грн /а. с. 8, 9 т. І/.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 06.06.2016 №№0001571401, НОМЕР_1 та звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2016 №№0001571401, НОМЕР_1, колегія суддів зазначає:

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України визначено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, з аналізу вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Так, пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Так, пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 182 цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні (надалі - Закон №996-XIV).

У розумінні статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин першої та третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Таким чином, з аналізу викладеного вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що підставою прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 06.06.2016 №0001581401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2980,00 грн стали господарські операції ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" з ТОВ "Левіском" у червні 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" на формування суми податку на додану вартість у розмірі 2384,00 грн мало вплив віднесення до вартості послуг із перевезення вантажів, отриманих від ТОВ "Левіском" у червні 2013 року.

21.06.2013 між ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" та ТОВ "Левіском" укладено договір №06-02/2013 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом /а. с. 58-63 т. ІІ/.

На підставі указаного договору ТОВ "Левіском" здійснювало транспортування ріпаку.

На підтвердження отриманих послуг від ТОВ "Левіском" позивачем надано копії рахунку-фактури №062636 від 26.06.20103, акта надання послуг №062636, податкову накладну №1438 від 30.06.2013, журнал-ордер і відомість по рахунку 631 за 2013 рік /а. с. 203 т. І, а. с. 64, 114, 115 т. ІІ/.

Відповідно до наданої позивачем копії акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №062636 позивач по рахунку №б/н від 26.06.2013 отримав від ТОВ "Левіском" транспортні послуги по перевезенню ріпаку у кількості 140,22 т за маршрутом с. Божківське Полтавської області - с. Божково Полтавського району Полтавської області; вартість робіт (послуг) без ПДВ склала 11918,70 грн, ПДВ - 2383,74 грн /а. с. 114 т. ІІ/.

На підтвердження факту транспортування ріпаку позивачем надано товарно-транспортні накладні від 26.06.2013 №0013589 про перевезення 17000 кг ріпаку, від 28.06.2013 №0013594 - 9700 кг ріпаку, від 29.06.2013 №0013595 - 9720 кг, від 29.06.2013 №0013593 - 9700 кг, від 27.06.2013 №0013591 - 14260 кг, від 29.06.2013 №0013596 - 4180 кг, від 27.06.2013 №0013597 - 4970 кг, від 29.06.2013 №0013592 - 14240 кг, від 30.06.2013 №0013598 - 14240 кг /а. с. 113-119, 122-123 т. ІІ/.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що згідно з товарно-транспортними накладними не зрозуміло яке мало відношення ТОВ "Левіском" до перевезення вантажу по товарно-транспортним накладним від 27.06.2013 №0013596 та від 27.06.2013 №0013597, адже, відповідно до цих товарно-транспортних накладних здійснювало перевезення ДП Підприємство КБК-29 /а. с. 64 т. І/.

Таким чином, колегія суддів погоджується з даним висновком відповідача щодо заповнення товарно-транспортних накладних, водночас зазначає наступне.

Посилання податкового органу про наявні порушення при заповненні товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність господарської операції, оскільки відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У відповідності до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, (надалі - Правила) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з пунктом 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Так, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно із пунктом 11.4 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оформлення товарно-транспортних накладних у відповідній кількості примірників здійснюється саме замовником (вантажовідправником).

Із товарно-транспортних накладних від 27.06.2013 №0013596 та від 27.06.2013 №0013597 /а. с. 120, 121 т. ІІ/ вбачається, що у графі "Автопідприємство" зазначено ДП Підприємство КБК-29, водночас у графі "Підпис таксувальника" наявний підпис відповідальної особи, закріплений печаткою ТОВ "Левіском", а у графі "Відмітки про складені акти" є посилання на акт виконаних робіт від 30.06.2013, складений між ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" та ТОВ "Левіском".

Таким чном, колегія суддів зазначає, що спірних товарно-транспортних накладних допущено помилку саме автоперевізником - контрагентом позивача, відповідальність за яку не може нести позивач.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Крім того, в акті перевірки контролюючий орган посилався на акт перевірки ДПІ у Приморськиму районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №1868/15-53-22-3/38350912 від 02.04.2014 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Левіском", код ЄДРПОУ 38350912 з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період грудень 2013 року" та зазначено, що з наданих до перевірки документів не можливо встановити реальність господарських операцій /а. с. 73-74 т. І/.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт зустрічної перевірки, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, а право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигоди або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій позивача з ТОВ "Левіском".

Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту договору дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Також матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Левіском" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія суддів не бере до уваги посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що рахунок-фактури та акт здачі-приймання робіт виписані особою, яку неможливо встановити як особу, що брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки такі твердження спростовуються змістом цих документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданими позивачем документами підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Левіском", а отже, доведено правомірність сформованого податкового кредиту з ПДВ у розмірі 2384,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 №0001581401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для збільшення ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 128537,00 грн стали господарські операції позивача з ТОВ "Левіском", ТОВ "Альпек" та ФОП ОСОБА_3

01.02.2013 між ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" та ТОВ "Альпек" укладено договір №02 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом /а.с.196-202 т. І/.

На підставі указаного договору ТОВ "Альпек" здійснювало транспортування карбаміду та аміачної селітри.

Також на підтвердження отриманих послуг від ТОВ "Альпек" позивачем надано копії рахунків-фактури №043047 від 30.04.2013, №022707 від 27.02.2013, №030101 від 01.03.2013, № 040405 від 04.04.2013, №041805 від 18.04.2013; податкові накладні №937 від 27.02.2013, №514 від 01.03.2013, №1501 від 04.04.2013, №1569 від 18.04.2013, №1662 від 30.04.2013; журнал-ордер і відомість по рахунку 631 /а. с. 208-209 т. І, а. с. 26-30, 35, 41, 49, 57 т. ІІ/.

Відповідно до наданих позивачем копій актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №985689 від 30.04.2013, №985556 від 18.04.2013, б/н від 27.02.2013, №030101 від 01.03.2013, №985555 від 04.04.2013 позивач отримав від ТОВ "Альпек" транспортні послуги по перевезенню карбаміду та аміачної селітри за маршрутом с. Чапаєве Чутівського району Полтавської області - с. Божківське Полтавського району Полтавської області /а. с. 206, 207 т. І, а. с. 42, 50 т. ІІ/.

На підтвердження факту транспортування карбаміду та аміачної селітри позивачем надано товарно-транспортні накладні від 27.02.2013 №№836989, 896951, від 01.03.2013 №№836991, 836954 від 04.04.2013 №№836978, 836952, від 04.04.2013 №836979, від 18.04.2013 №№836995, 836980, від 30.04.2013 №836981 /а. с. 31-34, 37-40, 43-49, 51-56 т. ІІ/.

Колегія суддів не бере до уваги посилання контролюючого органу в акті перевірки щодо неможливості встановити кількість перевезеного товару згідно з товарно-транспортними накладними ТОВ "Альпек" /а. с. 20 т. І/, оскільки, як зазначалось раніше, вказані товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку та позивач не несе відповідальність за їх заповнення.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що з рахунків-фактури та актів здачі-приймання робіт неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції /а.с. 20 т.І/, є безпідставними, оскільки такі твердження спростовуються змістом цих документів та матеріалами справи.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1688/26-55-22-08/38239808 від 16.06.2014 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Альпек" /а.с. 21-28 т. І/, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, а право добросовісного платника податків не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції висновку, що наданими позивачем документами повністю підтверджено правомірність віднесення до витрат сум, пов'язаних з господарськими операціями з ТОВ "Альпек".

У ході перевірки контролюючим органом також ставиться під сумнів правомірність формування витрат у розмірі 100000,00 грн по послугам, отриманим від ФОП ОСОБА_3, щодо пошуку контрагентів з метою придбання сільськогосподарських культур у 2014 році.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що надані ТОВ "ОСОБА_1 інтер'єр групп" документи не дають можливість встановити реальність здійснення операцій, а лише фіксують господарські операції з ФОП ОСОБА_3 /а. с. 43 т. І/.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

01.01.2014 між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір надання послуг №0101 /а. с135-136 т. ІІ/.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору агент зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) із пошуку нових контрагентів, а також сприяти підписанню нових договорів (контрактів) купівлі-продажу сільськогосподарських культур і специфікацій до них, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Вартість послуг за цим договором визначається актами приймання виконаних робіт; оплата послуг здійснюється на підставі двосторонніх актів приймання виконаних робіт; замовник сплачує агенту фактично надані послуги; фактично наданою послугою вважається дата переходу до замовника право власності на сільськогосподарську продукцію або/чи реалізація сільськогосподарської продукції замовником, за сприяння агенту (підпункти 3.1-3.3 пункту 3 договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що договір діє до 31.12.2014.

На підставі вказаного договору ФОП ОСОБА_3 складено рахунок-фактуру №СФ-22122014 від 22.12.2014 на суму 100000,00 грн /а. с. 131 т. ІІ/.

30.12.2014 між сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг, яким встановлено, що позивач сплачує контрагенту винагороду в розмірі 13,54 грн без ПДВ за тону товару /а.с. 132 т. ІІ/.

Згідно з указаним актом замовником придбано продукцію у наступних об'ємах: кукурудза - 5581 т, пшениця - 1262 т, соя - 195 т, ячмінь - 243 т, соняшник - 106 т. Всього придбано продукції у кількості 7387 т.

Перелік знайдених ФОП ОСОБА_4 контрагентів та кількість придбаного товару зазначено у додатку до акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 30.12.2014, а саме: ВСК "Злагода" - пшениця 3 класу у кількості 579,6 т; ФГ "Тандем" - пшениця 32,16 т; ПП "Імені Калашника" - пшениця 417,28 т; Підприємство КВК №29 - пшениця 3 класу 199,22 т; ТОВ "Промінь" - пшениця - 34,14 т; СФГ "Регіон" - ячмінь 134,38 т; ФГ Головашича - ячмінь 108,35 т; АОПП "Великосорочинське" - кукурудза 1900 т; ПП "Імені Калашника" - 22,18 т; ТОВ "Промінь-Приват" - кукурудза 3 класу 1000 т; ТОВ "Полтава-Сад" - соя 195,46 т; ТОВ "Фіорентіна Імпекс" - кукурудза 3 клас 1840,36 т; ТОВ "Полтава-Сад" - кукурудза 67,23 т; ТОВ "Лиманське" - соняшник 105,855 т; ТОВ "Інтерагросервіс" кукурудза 137,14 т; ТОВ "Агрофірма "Петрівське" - кукурудза 414,55 т /а. с. 133-134 т. ІІ/

На підтвердження результату отриманих від ФОП ОСОБА_3 послуг позивачем надано копії видаткових накладних, рахунків-фактури, податкових накладних, договорів поставки, платіжних доручень, витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, карток аналізу зерна, складських квитанцій на зерно, копії установчих документів контрагентів, копії підсумків збору врожаю.

Отже, наданими позивачем документами в повній мірі підтверджено факт отримання послуг по пошуку контрагентів від ФОП ОСОБА_3

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірне формування позивачем сум витрат на підставі отриманих від ФОП ОСОБА_3 послуг.

В акті перевірки відсутні висновки щодо завищення позивачем витрат по отриманим від ТОВ "Левіском" послугам.

Так, в акті перевірки (аркуш 22) відображено інформацію щодо витрат на користь ТОВ "Левіском", які відповідач вважає необґрунтованими.

Водночас, зі змісту акта (арк. 22-30) встановлено, що відповідач описує порушення ТОВ "Альпек", а висновки щодо завищення позивачем витрат по господарським операціям з ТОВ "Левіском" відсутні /а.с. 31-39 т. І/.

Позивачем надано первинні документи бухгалтерського обліку по господарським операціям з ТОВ "Левіском", однак, зі змісту акта неможливо встановити суть порушення та суму завищення позивачем витрат по вказаним господарським операціям, тому надати правову оцінку вказаному не є можливим.

Таким чином, наданими позивачем доказами у повній мірі підтверджено факт отримання від контрагентів послуг, які у результаті мали позитивний вплив на господарську діяльність ТОВ "ОСОБА_4 інтер'єр групп", тому суми витрат по вказаним господарським операціям позивачем сформовано правомірно.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.2, 139.1.9 пункту 139.1, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток на суму 128538,00 грн є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 №0001571401 є протиправним.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2017р. по справі № 816/943/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2017 р.