Ухвала

від 17.05.2017 по справі 362/5740/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5740/15-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К. В. Провадження № 22-ц/780/1914/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 22 17.05.2017

УХВАЛА

Іменем України

17 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою фермерського господарства Союз ТТТ на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства Союз ТТТ про розірвання договору суборенди земельної ділянки , -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив розірвати договір суборенди земельної ділянки площею 48,51 га, що перебуває у Державній власності та розташована на території Вільшансько-Новоселицької сільської ради Васильківського району Київської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий № 3221485800060100001, укладений 01 березня 2014 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством (далі-ФГ) СОЮЗ ТТТ , зареєстрований 07 квітня 2015 року за № 205641570, та стягнути з ФГ СОЮЗ ТТТ на його користь 36 016 грн. 05 коп. заборгованості із сплати орендної плати, 27 876 грн. 42 коп. пені за порушення строків внесення орендної плати, та 640 грн. сплаченого у справі судового збору.

Позов обґрунтовувався тим, що на підставі Договору оренди земельної ділянки від 05 квітня 2004 року, посвідченого Державним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за N 1541, ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки площею 48.51 га, що перебуває у Державній власності та розташована на території Вільшанської-Новоселицької сільської ради, Васильківського району Київської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий № 3221485800060100001. 01 березня 2014 року він уклав з відповідачем ОСОБА_4 суборенди земельної ділянки, який було зареєстровано 07 квітня 2015 року за № 20564157 та 03 березня 2014 року передав орендовану ділянку. Проте, відповідач, взявши на себе зобов'язання перераховувати оренду плату щорічно до 20 листопада поточного року у розмірі 36016,05 грн. на рік, використовуючи земельну ділянку з моменту передачі її за актом, розрахунок не здійснював, чим порушив умови Договору, що є підставою відповідно до п.7.3 Договору для нарахування пені та його розірвання, в зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено.

ОСОБА_4 суборенди земельної ділянки, площею 48,51 га, що перебуває у Державній власності та розташована на території Вільшансько-Новоселицької сільської ради Васильківського району Київської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий № 3221485800060100001, укладений 01.03.2014 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством СОЮЗ ТТТ - розірвано.

Стягнуто з фермерського господарства СОЮЗ ТТТ , код ЄДРПОУ 34284050, на користь ОСОБА_2 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що 05.04.2004 року між Васильківською районною державною адміністрацією Київської області як орендодавцем (далі-орендодавець) та ОСОБА_2 як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 1541, записаний в Книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 12.05.2004 року за № 113, зареєстрований у виконкомі Вільшансько-Новоселицької сільської Ради Васильківського району Київської області 14 травня 2004 року за № 8, посвідчений державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 (далі - договір оренди).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний № 35803127, сформованого 01.04.2015 року реєстраційною службою Васильківського МРУЮ Київської області, 14 жовтня 2013 року проведено реєстрацію договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди позивач є орендарем земельної ділянки площею 48.51 га, що перебуває у Державній власності та розташована на території Вільшанської-Новоселицької сільської ради, Васильківського району Київської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий № 3221485800060100001.

Згідно п. 6.4. Договору оренди, орендована земельна ділянка чи її частина може передаватись в суборенду за згодою Орендодавця.

Також встановлено, що 01.03.2014 року позивач, за згодою орендодавця (п. 1.9. Договору), уклав з ФГ СОЮЗ ТТТ ОСОБА_4 суборенди земельної ділянки площею 48.51 га, що перебуває у Державній власності та розташована на території Вільшанської-Новоселицької сільської ради, Васильківського району Київської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий № 3221485800060100001 (далі-договір суборенди).

Згідно п. 2.1, п. 2.2 Договору суборенди, суборендар зобов'язується внести (перерахувати) оренду плату коштами щорічно до двадцятого листопада поточного року. Річна оренда плата складає 36 016,05 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору суборенди орендна плата індексується кожен рік шляхом коригування суми орендної плати за попередній рік на індекс інфляції, встановлений Державною службою статистики України за відповідний період.

Отже, з вказаних умов договору суборенди вбачається, що розмір орендної плати за відповіний рік визначається шляхом коригування річної орендної плати 36 016,05 грн. на індекс інфляції за відпорний період. При цьому індекс інфляції є невід'ємною частиною річної орендної плати за відповідний період.

За змістом п. 8.3.2 договору його дія припиняється шляхом його розірвання:

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 10.2. ОСОБА_4 може бути достроково розірвано в порядку і на підставах, передбачених законодавством України та цим Договором.

Як вбачається із акту прийому-передачі об'єкта оренди за договором суборенди, 03.03.2014 року позивач передав відповідачу земельну ділянку, сторонами цей Акт підписано.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний № 36040498, сформованого 07.04.2015 року реєстраційною службою Васильківського МРУЮ Київської області, 02.04.2015 року проведено реєстрацію договору суборенди земельної ділянки (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20564157 від 07 квітня 2015 року).

За змістом ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. ОСОБА_4 суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

У відповідності до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, судом першої інстанції з яким погоджується і апеляційна інстанція, враховуючи правову позицію викладену в постанові Верховного суду України від 06 березня 2013 року, справа № 6- 5цс13, за якою державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору свідчить про правомірне, договірне використання відповідачем спірної земельної ділянки відповідно до норм ЗК, ЦК, Законів України від 06 жовтня 1998 № 161-XIV Про оренду землі та від 11 лютого 2010 р. № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , незалежно від дати проведення такої реєстрації, тобто з 01 березня 2013 року договір оренди землі вважається укладеним не з моменту його державної реєстрації, оскільки реєстрації підлягає лише право оренди, а з моменту досягнення сторонами згоди стосовно всіх істотних умов договору про що свідчать їх підписи в договорі, дійшов висновку, що договір суборенди підписаний сторонами свідчить про досягнення між ними згоди стосовно істотних умов договору та є укладеним з моменту його підписання, тобто з 01 березня 2014 року, оскільки в подальшому відповідачем проведено його державну реєстрацію відповідно до вимог ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК (в редакції до 01 січня 2013 р.), ч. 2 ст. 125 ЗК, ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі .

Зазначена позиція Верховного Суду України повністю відповідає правовим позиціям, викладеним в постанові Верховного Суду України від 06 березня 2013 р. у справі № 6- 5цс13 (договірне використання за умови проведення державної реєстрації договору у період його дії) та у постановах Верховного Суду України від 18 грудня 2013 р. у справі № 6- 127цс13, від 25 грудня 2013 р. у справі №6- 118цс13 (правове значення має наявність у особи волі на укладення договору саме на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору).

При цьому, судом першої інстанції прийнято посилання представника відповідача на іншу правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-2777цс16 від 18.01.2017 року, а саме, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Натомість, суд першої інстанції з яким погоджується і судова колегія апеляційної інстанції , що вказана правова позиція стосується застосування відповідної норми права у відносинах, які не є подібними до спірних правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі. Так, у справі № 6-2777цс16 Верховний Суд України відзначив, що умовами договору оренди було передбачено, що останній набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Отже, правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2777цс16 від 18.01.2017 року в контексті самої постанови Верховного Суду України застосовується судом, і оскільки спірному договорі суборенди, такої умови, яка б пов'язувала набрання чинності договором суборенди з державною реєстрацією, немає, то набрання чинності спірним договором суборенди не пов'язано з його державною реєстрацією. Більш того з п. 1.2.11., 3.2. Договору суборенди вбачається, що суборендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди, а строк суборенди встановлено до 12.05.2054 року. Отже, сторонами договору суборенди пов'язано набрання чинності договором саме з моментом передачі земельної ділянки за відповідним актом.

В силу ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_4 може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 143 ЗК України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі , розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року по цивільній справі № 6-146цс12 , за якою орендна плата має нараховуватись та сплачуватися з моменту укладення договору.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі №6-977цс16 (тобто справі, що розглядається) положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, в той час як разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Так, колегією суддів встановлено, що у строк до 20.11.2014 року відповідачем орендної плати за Договором суборенди не сплачено, а отже, мало місце перше порушення умов договору суборенди. Зазначене, зокрема, відображено і в постанові Верховного Суду України у справі №6-977цс16 (тобто у справі, що розглядається).

Враховуючи умови п. 2.1., 2.2., 2.4. Договору суборенди, орендна плата, яка підлягала сплаті до 20.11.2015 року визначається шляхом коригування 36.016,05 грн. на індекс інфляції.

Крім, того колегією суддів не береться до уваги посилання сторони відповідача на можливість такого коригування лише з 1 січня року, наступного за тим коли сплачується орендна палата, судом відхиляється, оскільки індекс інфляції публікується щомісячно, а річний індекс інфляції визначається виходячи з таких індексів, визначених щодо кожного окремого місяця у відповідному календарному році.

Отже, орендна плата, яка підлягала сплаті до 20.11.2015 року, складає 36.016,05 грн. скоригована на індекс інфляції, натомість відповідачем було сплачено лише 36016,05 грн. за квитанцією № 1 від 10.11.2015 року шляхом грошового переказу та отримання позивачем 08.12.2015 року, що підтверджується копіями квитанції № 1 від 10.11.2015 року, листа ПАТ Державний ощадний банк України від 30.11.2016 року та поясненнями учасників судового розгляду, а отже, відбулося друге порушення умов договору суборенди, тобто має місце систематична несплата орендної плати.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, та те, що судом першої інстанції було звернуто увагу на позицію Верховного суду України, про те, що систематичність полягає саме у несплаті орендних платежів, то протилежним станом несплати є сплата таких платежів, і оскільки такі орендні платежі на користь позивача не сплачені відповідачем в повному обсязі і не можуть такими вважатися, то наявна систематичність несплати, як підстава для розірвання договору суборенди земельної ділянки.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Союз ТТТ відхилити .

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: