Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/4635/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/4635/17

За позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

До Громадської організації Україна вільна

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 17 476,32 грн,

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Цимбаліст В.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: Цимбаліст В.В. - за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації Україна вільна про стягнення 17 476,32 грн, з яких: 9 572,58 грн - заборгованості з орендної плати, 7 007,36 грн - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 70,31 грн - 3% річних, 223,11 грн - інфляційних втрат та 602,96 грн - пені.

Ухвалою суду від 27.03.2017 порушено провадження у справі №910/4635/17, розгляд справи призначено на 18.04.2017, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації.

14.04.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 18.04.2017 представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судове засідання 18.04.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 18.04.2017 розгляд справи відкладено на 15.05.2017.

В судовому засіданні 15.05.2017 представник позивача підтримав, подане через канцелярію суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 9 572,58 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 7 007,36 грн на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної заборгованості.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді, а саме, 10.05.2017 відповідач сплатив заборгованість з орендної плати та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за договором №2306 від 14.12.2016, що підтверджується випискою банку по рахунку позивача.

Враховуючи викладене вище господарський суд дійшов до висновку, що клопотання позивача підлягає задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 9 572,58 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 7 007,36 грн припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 62 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2017 підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 70,31 грн - 3% річних, 223,11 грн - інфляційних втрат та 602,96 грн - пені.

Представник третьої особи в судовому засіданні 15.05.2017 надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2017 не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 15.05.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець, третя особа), Громадською організацією Україна вільна (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (підприємство, позивач) був укладений договір №2306 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до п. 1.1, 2.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.09.2016 №24 передає, а орендар приймає в оренду для розміщення громадської організації нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: вул. Антоновича, буд. 12, літ. Б, загальною площею 55,60 кв.м, в т.ч. підвал - 0,20 кв.м, 1 поверх - 55,40 кв.м, згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 і становить без ПДВ: за базовий місяць оренди листопад 2016 року: 26,99 грн за 1 кв.м для площі 20,0 кв.м, 107,95 грн для площі 35,60 кв.м, що в цілому складає 2 191,50 грн. Згідно з п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 орендна плата до 01.07.2017, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва становить без ПДВ за базовий місяць оренди листопад 2016 року: 13,49 грн за 1 кв.м для площі 20,0 кв.м, 53,98 грн для площі 35,60 кв.м, що в цілому складає: 2 191,50 грн.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка за листопад 2016 року складає 1 957,01 грн на місяць.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2).

Відповідно до п. 3.5 договору, додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно п. 3.6 договору, орендна плата та витрати підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору.

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 14.12.2016 по 12.12.2019 (п.9.1).

За актом приймання-передачі від 14.12.2016 (додаток до договору №2306 від 14.12.2016) відповідач прийняв в користування нежиле приміщення загальною площею 55,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Антоновича, буд. 12, літ. Б, в т.ч. підвал - 0,2 кв.м, 1 поверх - 55,4 кв.м.

Як зазначав позивач, відповідач зобов'язання за договором №2306 від 14.12.2106, щодо своєчасної сплати орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, в період з 14.12.2016 по 31.03.2017 не виконував, в зв'язку з чим станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, заборгованість відповідача становила: 9 572,58 грн з орендної плати та 7 007,36 грн з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Під час розгляду справи в суді, а саме, 10.05.2017 відповідач сплатив заборгованість з орендної плати в сумі 9 572,58 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 7 007,36 грн, в зв'язку з чим провадження у справі в цій частині припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Позивач за прострочення строків оплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 70,31 грн (40,49 грн - за прострочення сплати орендних платежів та 29,82 грн - за прострочення плати за користування земельною ділянкою) та інфляційних втрат в сумі 223,11 грн (128,35 грн - за прострочення сплати орендних платежів та 94,76 грн - за прострочення компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою) за період прострочення з 14.12.2016 по 15.03.2017.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3 ст. 18, п.п.1, 3 ст. 19 Закону України Про орендну плату державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення грошових зобов'язань за договором №2306 від 14.12.2016, несвоєчасно здійснив сплату орендних платежів та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим його заборгованість за зазначеним договором станом на момент звернення позивача до суду з позовом становила: 9 572,58 грн з орендної плати та 7 007,36 грн з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою. Зазначена заборгованість була сплачена відповідачем 10.05.2017 року, що підтверджується випискою банку по рахунку позивача.

Таким чином, відповідачем здійснено прострочення грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: 3% річних в сумі 70,31 грн (40,49 грн - за прострочення сплати орендних платежів та 29,82 грн - за прострочення плати за користування земельною ділянкою) та інфляційних втрат в сумі 223,11 грн (128,35 грн - за прострочення сплати орендних платежів та 94,76 грн - за прострочення компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою) за період прострочення з 14.12.2016 по 15.03.2017.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 602,96 грн (347,15 грн - за прострочення сплати орендних платежів та 255,81 грн - за прострочення компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою) за період прострочення з 14.12.2016 по 15.03.2017.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами пункту 6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 602,96 грн (347,15 грн - за прострочення сплати орендних платежів та 255,81 грн - за прострочення компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою) за період прострочення з 14.12.2016 по 15.03.2017.

Відповідно до п. 4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

З огляду на викладене, враховуючи те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, які полягають в несвоєчасній сплаті орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за договором №2306 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.12.2016, а зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з задоволенням позову відповідачем після подання позову, господарський суд дійшов до висновку, що судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 9 572,58 грн заборгованості з орендної плати та 7 007,36 грн заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Україна вільна (02222, м. Київ, просп. Маяковського, 65, кв. 37, код ЄДРПОУ 39462255) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецекслуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) 70 (сімдесят) грн 31 коп. - 3% річних, 223 (двісті двадцять три) грн 11 коп. - інфляційних втрат, 602 (шістсот дві) грн 96 коп. - пені та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Дата підписання рішення

22.05.2017

Суддя О.М. Спичак