Рішення

від 15.05.2017 по справі 911/900/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа № 911/900/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВДС ЕксімТрейд» , м. Київ

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВП «Скіф» , Київська обл., м. Миронівка

про стягнення 31 084,50 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 15.05.2017)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

24.03.2017 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВДС ЕксімТрейд» (далі - ТОВ «ВДС ЕксімТрейд» /позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВП «Скіф» (далі - ТОВ «ВП «Скіф» відповідач) про стягнення 31 084,50 гривень, з яких: 22 500,00 грн боргу за виконане перевезення та 8 584,50 грн пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2017, зокрема, порушено провадження в справі №911/900/17 та призначено розгляд справи на 10.04.2017.

07.04.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у штаті ТОВ «ВП «Скіф» юрисконсульта, відтак необхідністю пошуку юриста.

У судове засідання 10.04.2017 представник відповідача не прибув.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2017 розгляд даної справи відкладено на 15.05.2017.

У судове засідання 15.05.2017 представника відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про розгляд спору у даній справі ТОВ «ВП «Скіф» було повідомлене належним чином.

Водночас, відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

10.08.2012 між ТОВ «ВДС ЕксімТрейд» (далі-виконавець) та ТОВ «ВП «Скіф» (далі-замовник) укладено договір транспортного експедирування №10-08/12 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець приймає на себе зобов'язання за винагороду і за рахунок замовника виконати визначені зазначеним договором транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з міжнародним перевезенням вантажів, вказаних замовником, автомобільним транспортом.

Відповідно до пп. 2.2. та 9.1. договору підтвердженням факту надання виконавцем транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, по кожній заявці замовника є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відміткою вантажовідправника, перевізник та вантажоодержувача.

Даний договір надирає чинності з моменту його укладення і діє протягом 1 (одного) року. Договір продовжується автоматично на один рік, без додаткових договір і протоколів, якщо ні одна зі сторін не пізніш чим за 30 днів до дати закінчення терміну дії договору не повідомить про своє бажання розірвати договір. Копія вищенаведеного договору наявна в матеріалах справи.

Враховуючи відсутність повідомлень від сторін щодо наміру розірвати договір до 20.07.2013, 20.07.2014, 20.07.2015 відповідно, зазначений правочин був проводжений на наступні 2014-2016 роки.

31.12.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, відповідно до змісту якої сторони погодили, зокрема, що договір діє до 31.12.2017.

На виконання умов договору, 19.04.2016 сторонами було підписано заявку №18, відповідно до якої було погоджено перевезення позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВП «Скіф» вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом: Санкт-Петербурзька обл., Ломоносовський р-н, с. Горбунки, ординська зона, 37 - м. Миронівка, вул. Чкалова, 38Д.

До того ж, згідно зазначеної заявки сторонами, зокрема, погоджено вартість перевезення у розмірі 29 500,00 грн. Копія відповідної заявки наявна в матеріалах справи.

Позивач в обґрунтування позову стверджує, що свої договірні зобов'язання він виконав належним чином, здійснивши доставку вантажу відповідачу, в підтвердження чого суду надано належним чином засвідчену копію СMR №271886 від 21.04.2016 з відмітками митних органів та вантажоодержувача - ТОВ «ВП «Скіф» .

За результатами здійсненого перевезення позивачем виставлено рахунок на оплату №26 від 21.04.2016 на суму вартості наданих послуг у розмірі 29 500,00 грн, та складено акт виконаних робіт №26. Копії відповідних документів наявні в матеріалах справи.

Згідно доводів позивача, копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR)№271886 від 21.04.2016, акт виконаних робіт за №26 від 27.04.2016, рахунок-фактура №26 від 21.04.2016 направлені на електронну адресу відповідача та отриманні останнім 27.04.2016.

Водночас, ТОВ «ВП «Скіф» надало позивачу гарантійний лист від 20.04.2016, відповідно до змісту якого відповідач зобов'язався оплати 29 500,00 грн за доставку товару згідно заявки №18 від 19.04.2016 за договором транспортної експедиції №10-08/12 від 10.08.2012, протягом тридцяти днів з дня вивантаження. Копія відповідного гарантійного листа наявна в матеріалах справи.

Натомість, як зауважив позивач, ТОВ «ВП «Скіф» свої зобов'язання в частині повної оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу належним чином не виконало, сплативши 13.06.2016 - 5 000,00 грн, та 09.08.2016 - 2 000,00 грн, у той час як решту вартості наданих послуг у розмірі 22 500,00 грн відповідач не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась 22 500,00 грн боргу.

В підтвердження обставин проведення відповідачем часткових розрахунків та виникнення відповідної суми боргу позивачем надано копії платіжних доручень №78 від 09.08.2016 та №102 від 13.06.2017, копії банківських виписок по рахунку за загальний період з 01.01.2016 по 10.04.2017, а також власну довідку №10-5 від 10.04.2017 за підписами директора та головного бухгалтера ТОВ «ВДС ЕксімТрейд» .

Позивач зазначив, що ним, з метою досудового врегулювання даного спору, було направлено відповідачу претензію №22/11 від 22.11.2016, відповідно до якої ТОВ «ВДС ЕксімТрейд» інформувало ТОВ «ВП «Скіф» про наявність заборгованості за договором та вимагало її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 22 500,00 грн боргу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 627, 629, 909, 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата послуг здійснюється на підставі копій товарно-транспортної накладної, підтверджуючої надання транспортно-експедиційних послуг (п. 2.3. договору), рахунку, виставленого виконавцем на адресу замовника, та акту виконаних робіт. Рахунки, що виставляються виконавцем, мають бути оплачені замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання копій рахунку та акту виконаних робіт.

Так, позивачем зазначено, що акт виконаних робіт №26, рахунок-фактуру №26 від 21.04.2016 було направлено відповідачу на електронну адресу та поштовому адресу простою кореспонденцією.

Водночас, як слідує зі змісту наявного в матеріалах справи акту виконаних робіт №26 від 27.04.2016, останній скріплений підписами та печатками як позивача, так і відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини, зокрема щодо підписання відповідачем акту виконаних робіт, який за твердженнями позивача направлявся як електронною поштою так і звичайною кореспонденцією, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо отримання відповідачем необхідних для проведення розрахунків відповідно до п. 5.2. договору документів.

З огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем договору та заявки без будь-яких зауважень чи заперечень щодо умов відповідного правочину, проставлення відповідачем на CMR №271886 від 21.04.2016 відмітки про отримання вантажу, а в подальшому отримання від позивача передбачених договором необхідних для проведення розрахунків документів, свідчить про належне виконання ТОВ «ВДС ЕксімТрейд» своїх договірних зобов'язань, що породжує для ТОВ «ВП «Скіф» обов'язок по оплаті у повному обсязі відповідно наданих послуг з перевезення.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, а також арифметичну відповідність заявленої до стягнення суми наявним в матеріалах справи документам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 22 500,00 грн боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати отриманих послуг позивач просить суд стягнути з ТОВ «ВП «Скіф» 8 584,50 грн пені, нарахованої з 28.05.2016 по 09.03.2017 на 29 500,00 грн боргу.

Згідно приписів ст. ст. 549, 551, 611, 612 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником послуг виконавця, замовник на вимогу виконавця сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми, належної до виплати виконавцю, за кожен день прострочення.

В силу вимог ст. ст. 530, 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, за приписами вищенаведених норм закону для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив.

Так, обґрунтовуючи встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання за договором, позивач зазначив, що необхідні для проведення розрахунків відповідно до п. 5.2. договору документи відповідач отримав 27.04.2016.

Втім, доказів на підтвердження відповідних обставин позивач не надав.

Інших належних та допустимх доказів, з яких можливо було б встановити момент (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обов'язку по сплаті вартості наданих послуг, суду не надано.

Отже, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, з яких можливо було б встановити момент виникнення у відповідача обов'язку по сплаті вартості наданих послуг, у суду відсутня можливість встановити момент, з якого останній вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

Посилання ж позивача на визначення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання за договором, з дня, наступного за останнім днем від дати вивантаження відповідачем вантажу згідно гарантійного листа відповідача, судом визнаються неспроможними, оскільки належних та допустимих доказів погодження сторонами іншого терміну оплати наданих послуг, ніж це передбачено у договорі, а саме протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання копій рахунку та акту виконаних робіт, суду не надано, відтак альтернативне визначення моменту виникнення грошового зобов'язання суперечить приписам цивільного законодавства.

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з ТОВ «ВП «Скіф» 8 584,50 грн пені є необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 611, 612, 629, 909, 929 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193 Господарського суду України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВП «Скіф» (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Чкалова, 38Д, ідентифікаційний код 34374620) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВДС ЕксімТрейд» (03069, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37107244) 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. боргу та 1 158 (одну тисячу сто п'ятдесят вісім) грн 13 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.05.2017.

Суддя В.А. Ярема