Рішення

від 18.05.2017 по справі 910/7024/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7024/15-г 18.05.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віхол"

про захист авторського права шляхом стягнення 121 800,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Григоренко А.О. за довіреністю №б/н від 12.01.2017 р.;

від відповідача: Гончаров Є.О. за довіреністю №1від 11.04.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Прокопенко Л.В. перебувала справа № 910/7024/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віхол" про захист авторського права 121 800,00 грн.

Ухвалою суду від 20.04.2016 р. у справі №910/7024/15-г призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/2226 від 26.10.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку зі звільненням судді Прокопенко Л.В.

У результаті здійсненого повторного автоматичного розподілу справу передано для розгляду Зеленіній Н.І.

До господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта та матеріали справи № 910/7024/15-г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І., поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.04.2017 р.

27.04.2017 р. від позивача надійшли пояснення щодо розміру позовних вимог.

28.04.2017 р. від відповідача надійшли письмові пояснення щодо недопустимості доказів.

У судовому засіданні 28.04.2017 р. оголошувалась перерва до 18.05.2017 р.

У судовому засіданні 18.05.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 18.05.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" є власником виключних майнових прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Маша і Мєдвєдь , а також всі його елементи та складові частини.

Відповідно до умов Договору авторського замовлення № ОК-2/2008 від 01.04.2008 року та Службового завдання № 1/МиМ-С1 від 12.05.2008 року були створені аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Маша і Мєдвєдь та одночасно всі його складові частини та елементи, в тому числі персонаж Маша .

В результаті творчої діяльності автора (авторів) аудіовізуального твору, його частин та елементів персонажі набувають певні риси своєї власної особистості, які ототожнюють персонаж серед інших вигаданих персонажів: ім'я, зовнішній вигляд, особливості характеру та темпераменту, характерний одяг, вимови, колір очей тощо та ідентифікують його як об'єкт авторського права.

Наявність таких рис робить персонаж, як об'єкт авторського права, оригінальним, впізнаним і, в свою чергу, здатним бути об'єктом комерційного обороту, засобом індивідуалізації виробника або його продукції, оскільки виступає як оригінальний та такий, що може самостійно існувати у часі та просторі.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір від 08.06.2010р., позивач набув виключні права на аудіовізуальний твір - серіал Маша і Мєдвєдь , основні ідентифікаційні характеристики якого передбачені Додатками, які є невід'ємними додатками до Договору (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору №010601-МиМ від 08.06.2010р. передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір передаються в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включно, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в таких Додатках до Договорів.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Таким чином, ТОВ Маша і Мєдвєдь є власником виключних прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Маша і Мєдвєдь та на його частини, в тому числі персонаж Маша , що може використовуватися самостійно і який в силу статті 9 ЗУ Про авторське право і суміжні права охороняється як твір відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Віхол", було укладено Договір поставки №П4005 від 31.01.2012 р., відповідно до якого ТОВ "Віхол" поставляв ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.А.У." товар - "шапка дитяча, осіння 265", загальною кількістю 420 шт. на суму 12 600,00 грн. (всього 9 поставок).

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, Договором поставки №П4005 від 31.01.2012 р., додатковими угодами до Договору та видатковими накладними на поставку товару.

При цьому, позивач стверджує, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь , ні його складових частин, між позивачем та відповідачем не укладалось жодних договорів на використання зазначеного твору, відтак, товари, які поставлялись відповідачем, являються контрафактними.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, зокрема, що товари, які поставлялись відповідачем, не містять частин аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь .

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення фактичних обставин справи ухвалою суду від 20.04.2016 р. у справі призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності.

Висновком судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 14.03.2017 р. №9764/16-53 встановлено, персонаж Маша з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь , містить ознаки об'єкта авторського права згідно з відомостями, зазначеними у матеріалах справи; при створенні зображення дівчинки в сукні та хустинці, розміщене на дитячій шапці, мало місце відтворення персонажа Маша з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь .

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 5 статті 15 Закону України Про авторське право та суміжні права , автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до п. 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Статтею 1 Закону України Про авторське право та суміжні права встановлено, зокрема, що контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 121 800,00 грн. компенсації за порушення виключних прав позивача на аудіовізуальний твір Маша і Мєдвєдь .

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

В обґрунтування розміру заявленої до стягнення компенсації позивач зазначає, що відповідачем неодноразово порушувались права позивача на вказаний аудіовізуальний твір, а саме, Товариством з обмеженою відповідальністю "Віхол", було здійснено 9 поставок ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.А.У." товар - "шапка дитяча, осіння 265", загальною кількістю 420 шт. на суму 12 600,00 грн.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що всі поставлені відповідачем товари - шапки дитячі у кількості 420 шт., являються ідентичними, і на кожному примірнику товару відтворено саме персонаж Маша з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь .

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення заявленої позивачем компенсації у розмірі 32 000,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за вищевказане порушення.

Крім того, пунктом 26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності роз'яснено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 ЦК України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Згідно з п. 27 Постанови, особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами. Господарським судам слід мати на увазі, що поняття контрафактності примірників творів та/або відеограм, фонограм є юридичним, тому питання про контрафактність не можуть ставитися перед експертом.

Пунктом 29 цієї ж Постанови звернуто увагу на те, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, зокрема, те, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо заперечень відповідача щодо недопустимості доказів, якими підтверджуються позовні вимоги, оскільки такі докази складено російською мовою, суд звертає увагу відповідача на те, що чинним законодавством України не заборонено використання юридичними особами будь-яких іноземних мов, у тому числі російської, при здійсненні власної господарської діяльності.

Усі інші заперечення відповідача, у тому числі, щодо нерозповсюдження прав позивача на території України, не відповідають обставинам справи та зібраним доказам.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у розмірі 32 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням обставин даної справи, суд покладає судові витрати на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віхол" (02092, м. Київ, вул. Празька, 6, кв. 41; код ЄДРПОУ 37293775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь" (129085, Російська Федерація, м. Москва, вул. Годовікова, 9, будова 3; ІПН/КПП 7717673901) 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. компенсації та 2 192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 23.05.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна