Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/5786/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/5786/17 За позовом Приватного підприємства Центр комплектації Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Патера Україна

про стягнення 36479,99 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Центр комплектації Луцьк (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Патера Україна (надалі - відповідач) про стягнення 36479,99 грн. заборгованості, з якої: 18172,10 грн. - основний борг, 1426,50 грн. - 3% річних, 14881,39 грн. - інфляційні втрати та 2000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладених між сторонами у спрощений спосіб договорів про поставку товарів, позивач поставив відповідачу визначений товар, втім відповідач оплату поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 порушено провадження у справі №910/5786/17 та призначено до розгляду на 15.05.2017.

10.05.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Позивач в судове засідання 15.05.2017 свого представника не направив, втім 10.05.2017 подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в засідання господарського суду свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Як роз'яснено в п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.05.2017 відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Протягом квітня-червня 2014 року Приватним підприємством Центр комплектації Луцьк було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Патера Україна рахунки-фактури на оплату товару №292 від 30.04.2014 на суму 12840,96 грн., №337 від 13.05.2014 на суму 17862,10 грн. та №424 від 13.06.2014 на суму 1387,20 грн.

На підставі вищевказаних рахунків-фактур Приватне підприємство Центр комплектації Луцьк передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Патера Україна прийняло товар на загальну суму 32090,26 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні: №256 від 16.05.2014 на суму 17862,10 грн.; №287 від 22.05.2014 на суму 12840,96 грн. та №386 від 07.07.2014 на суму 1387,20 грн., які містять найменування, кількість, ціну товару та підписані представників обох сторін без заперечень.

Також в матеріалах справи наявні копії довіреностей Товариства з обмеженою відповідальністю Патера Україна №222 від 15.05.2014, №231 від 22.05.2014 та №330 від 07.07.2014 на отримання від Приватного підприємства Центр комплектації Луцьк матеріальних цінностей.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю Патера Україна здійснило оплату за рахунком-фактурою №337 від 13.05.2014 в сумі 10000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з рахунку позивача. При цьому, як зазначає Приватне підприємство Центр комплектації Луцьк у позовній заяві, 04.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю Патера Україна перерахувало кошти за раніше отриманий товар із переплатою на суму 3981,16 грн.

У зв'язку з тим, що решта суми Товариством з обмеженою відповідальністю Патера Україна оплачена не була, Приватне підприємство Центр комплектації Луцьк звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Отже, поставкою/отриманням товарів та частковою оплатою сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договорів поставки у спрощений спосіб, а відповідно між сторонами виникали та існують зобов'язальні відносини.

За приписом ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми основного боргу суд зазначає, що Приватним підприємством Центр комплектації Луцьк було допущено арифметичну помилку, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 18109,10 грн. (32090,26 грн. - 10000,00 грн. - 3981,16 грн. = 18109,10 грн.).

Крім того, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати отриманого товару 1426,50 грн. 3% річних та 14881,39 грн. інфляційних втрат за період з 27.08.2014 по 03.04.2017 включно.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд зазначає, що він є невірним, оскільки Приватним підприємством Центр комплектації Луцьк було невірно визначено суму основного боргу. Отже, з відповідача підлягає до стягнення 1412,51 грн. 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає що він також є невірним, однак, здійснення його перерахунку судом фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, Приватним підприємством Центр комплектації Луцьк до позовної заяви не додано, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 14881,39 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Патера Україна 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

За приписами ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Федошем Сергієм Миколайовичем та Приватним підприємством Центр комплектації Луцьк (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги у господарській справі №006, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту по складанню претензії та процесуальних документів (позову) для звернення до Господарського суду міста Києва по господарській справі за його позовом до ТОВ Патера Україна про стягнення боргу.

Як вбачається з акту про виконання робіт від 31.03.2017 та прибуткового касового ордеру №006 від 15.02.2017, виконавець здав, а замовник прийняв виконання робіт - юридичні послуги на загальну суму 2000,00 грн.

Про наявність у Федоша С.М. статусу адвоката свідчить наявна в матеріалах справи копія Свідоцтва НОМЕР_1 від 22.04.1999 на право на зайняття адвокатською діяльністю.

У пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з допущеними в розрахунках помилках, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо відшкодування відповідачем витрат, понесених на правову допомогу в розмірі 1995,53 грн.

Керуючись ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Патера Україна (03146, м. Київ, вулиця Качалова, будинок 5-В; ідентифікаційний код 35265950) на користь Приватного підприємства Центр комплектації Луцьк (43020, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Рівненська, будинок 76А; ідентифікаційний код 35123814) 18109 (вісімнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 10 коп. основного боргу, 1412 (одну тисячу чотириста дванадцять) грн. 51 коп. 3% річних, 14881 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1995 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 53 коп. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката та 1596 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто шість) грн. 43 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 22.05.2017.

Суддя О.А. Грєхова