Рішення

від 18.05.2017 по справі 902/261/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2017 р. Справа № 902/261/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМ і К" (вул. Нагірна, буд. 21 ж, м. Вінниця, 21019)

до :Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 35839,75 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача: Кобися А.П., голова правління;

відповідач: ОСОБА_1, підприємець згідно довідки;

відповідача: ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 17.05.2017р.;

присутня: ОСОБА_4

СУТЬ СПОРУ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМ і К" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 35839,75 грн., з яких: 17970,00 грн. - основна заборгованість; 16533,46 грн. - інфляційні втрати та 1516,29 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що сторонами була укладена усна домовленість про придбання будівельних матеріалів для проведення ремонтних робіт, на виконання якої згідно рахунку фактури № СФ-0000011 від 19.03.2014 року позивач перерахував на рахунок відповідача, згідно платіжного доручення № 174 від 19.03.2014 року 12970,00 грн. В подальшому між сторонами був укладений договір № 04/14 від 26.03.2014 року на виконання робіт з ремонту покрівлі даху загальною вартістю 7210,00 грн. На виконання умов якого позивачем сплачено аванс в розмірі 5000,00 грн. За твердженням позивача відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав будівельні матеріали не поставив ремонтні роботи не провів. Позивач звертався до відповідача про поставку матеріалів та повернення коштів. Оскільки відповідач відповіді на претензії не надав, позивач був змушений звернутись до суду про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 22 березня 2017 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18 квітня 2017 року.

Ухвалою від 18 квітня 2017 року відкладено розгляд справи на 17 травня 2017 року, в зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду в частині надання доказів та неявкою в судове засідання представника відповідача.

16 травня 2017 року до суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких останній проти позову заперечує зазначаючи, що за придбані матеріали провів ремонтні роботи на покрівлі позивача та просить суд в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні 17 травня 2017 року оголошено перерву до 18 травня 2017 року.

На визначену судом дату з'явились усі учасники процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав викладені в позовній заяві вмоги, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, а саме зазначили, що роботи за договором № 04/14 від 26.03.2014 року виконані в повній мірі та в установлені договором строки. Позивач від підписання акту приймання виконаних робіт відмовився, не допустив відповідача на дах для огляду виконаних робіт та врегулювання спору мирним шляхом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі відповідач) виставив рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 19.03.2014 року Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ДОМ і К" (надалі позивач) на покрівельні витратні матеріали на суму 12970,00 грн.

Позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру, що стверджується платіжним дорученням № 174 від 19.03.2014 року на суму 12970,00 грн.

26.03.2014 року між сторонами укладено договір на виконання робіт № 04/14, згідно умов якого за дорученням Замовника (позивач), Підрядник (відповідач) зобов'язується виконати комплекс робіт по ремонту покрівлі даху за адресою: АДРЕСА_2, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (п.1.1. Договору).

Загальна вартість робіт за цим Договором становить 7210,00 грн. Замовник здійснює оплату робіт наступним чином: - 5000,00 грн. сплачується в строк до 07.04.2014 року; - 2210,00 грн. сплачується в строк до 21.04.2014 року, але не раніше ніж роботи, що є предметом даного Договору будуть виконані, та не раніше моменту підписання Акту прийняття-передачі виконаних робіт (п. 2.1. та 2.2. Договору).

Роботи будуть виконані протягом одного місяця з моменту отримання попередньої оплати. Датою закінчення робіт вважається дата підписання Акту прийняття-передачі виконаних робіт (п.3.1. та 3.2. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання та проведення розрахунків (п.11.1 Договору).

На виконання даного договору позивачем проведено попередню оплату в сумі 5000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 175 від 04.04.2014 року.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 7 від 15.05.2014 року в якій вимагав надати розрахунок використаних будівельних матеріалів при виконанні робіт, що є предметом договору; повернути будівельний матеріал, що був оплачений замовником та не використаний при виконанні робіт, або повернути кошти оплачені за такий матеріал; негайно усунути недоліки в роботі що є предметом договору.

Відповідачем до заперечення на позовну заяву додано:

- Додаткову угоду до договору на виконання робіт № 04/14 від 28.03.2014 року, якою внесено зміни до п. 2.1 та 2.2. Договору № 04/14, а саме: загальна вартість робіт становить 24055,00 грн., оплата здійснюється наступним чином - 12970,00 грн. в строк до 07.04.2014 року - 11085,00 грн. в строк до 21.04.2014 року, але не раніше ніж роботи, що є предметом даного Договору будуть виконані.

Надаючи оцінку даній додатковій угоді суд зважає, що остання не відповідає положенням Цивільного кодексу України, зокрема ст. 203, оскільки не містить підписів обох сторін (підписана лише відповідачем), а відтак немає юридичної сили.

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року на загальну суму 24055,00 грн., не є належним доказом, оскільки не містить підпису позивач.

- Накладні на придбання в період з 27.03.2014 р. по 03.04.2014 р. будівельні матеріали на загальну суму 5722,35 грн..

- 26.03.2014 року між відповідачем (замовник) та фізичною особою ОСОБА_5 (виконавець) укладено Угоду про виконання разової роботи, а саме відповідно до даної угоди ОСОБА_5 бере на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи покрівлі даху будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до п. 1.3 та 1.4. Угоди замовник зобов'язаний забезпечити виконавця усім необхідним для виконання роботи та своєчасно прийняти і оплатити роботу. Згідно п. 3.1. та 3.2. Угоди, за виконану роботу замовник сплачує винагороду виконавцеві згідно Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата виконується не пізніше 10 календарних днів з дня підписання Акта здачі-приймання виконаної роботи.

- 21.04.2017 року між сторонами Угоди обопільно підписано Акт здачі-прийняття робіт, згідно якого проведено ремонтні роботи покрівлі даху будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Загальна вартість робіт без ПДВ 8267,00 грн.

- Згідно видаткового касового ордера від 25.04.2014 року відповідач виплатив ОСОБА_5 винагороду за Угодою від 26.03.2014 року в розмірі 8267,00 грн.

Відповідач в письмових поясненнях зазначає, що під час виконання робіт по договору № 04/14 від 28.03.2014 року ним було використано матеріали оплачені позивачем згідно платіжного доручення № 174 від 19.03.2014 року. Однак, в порушення умов договору позивач не підписав акт приймання-передачі виконаних робіт, не заявив про допущенні у роботі недоліки, а також не провів остаточний розрахунок з відповідачем.

Беручи до уваги встановлені обставини суд зазначає наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За твердженням позивача, на підставі проведеної оплати за виставленим рахунком-фактурою у відповідача виникло зобов'язання по поставці товару.

Дане твердження спростовується наступним. Рахунок-фактура № СФ-0000011 від 19.03.2014 року на покрівельні витратні матеріали на суму 12970,00 грн. за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носить лише інформаційний характер.

Рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, який передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.

Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Про призначення рахунка - фактури неодноразово надавав роз'яснення Мінфін у листах від 27.11.2006р. №31- 34000- 20- 23/25136, від 09.07.2007р. №31- 34000-20/23- 4579/4800 та від 30.05.2011р. №31- 08410-07- 27/13794.

Крім того, в рахунку-фактури № СФ-0000011 від 19.03.2014 року зазначено покрівельні витратні матеріали (кількість 1), проте не зазначено які саме матеріали та їх кількість.

З огляду на викладене, у відповідача не виникло грошового зобов'язання перед позивачем, а відтак вимога про стягнення 12970,00 грн. заборгованості задоволенню не підлягає як безпідставна.

Також між сторонами виникли договірні правовідносини за договором підряду.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зі змісту статті 843 Цивільного кодексу України випливає, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору підряду було перераховано виконавцю суму попередньої оплати вартості робіт в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується наявними в справі доказами та не заперечується відповідачем.

Статтею 852 ЦК України передбачено права замовника у разі порушення підрядником договору підряду, а саме: - якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором; - за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як зазначено в ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника. Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно вимог ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, визначеними для цього способами.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Позивач в позовній заяві попередню оплату за послуги визначає як заборгованість, чим фактично підміняє поняття.

Водночас в претензії № 7 від 15.05.2014 року, просить відповідача надати розрахунок використаних будівельних матеріалів при виконанні робіт, що є предметом договору; повернути будівельний матеріал, що був оплачений замовником та не використаний при виконанні робіт, або повернути кошти оплачені за такий матеріал; негайно усунути недоліки в роботі що є предметом договору.

Аналізуючи дану претензію, суд зазначає, що позивач визнає проведення певних робіт відповідачем і просить негайно усунути недоліки в роботі. При цьому, претензія не містить вимоги про повернення позивачу коштів, перерахованих відповідачу як авансовий платіж за договором підряду.

З огляду на викладене, у відповідача не виникло грошового зобов'язання перед позивачем за договором підряду, а відтак, заявлені до стягнення позивачем грошові кошти не можуть бути боргом.

За таких обставин, позов, в цій частині, задоволенню не підлягає, оскільки спосіб захисту обраний позивачем не направлений на відновлення порушеного права.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3% річних, суд зазначає, що застосування виду відповідальності, визначеного ст. 625 ЦК України, направлено на захист порушеного грошового зобов'язання. Разом з тим, судом встановлено відсутність грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем у даний правовідносинах, що виключає можливість застосування наведеної норми. За таких обставин, вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене в його сукупності, суд вважає, що позивачем не вірно обрано спосіб відновлення порушеного права, а тому не вбачає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, в позові слід відмовити з покладанням судових витрат на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Крім того, у письмових поясненнях від 18.05.2017 року відповідач просить суд вирішити питання щодо стягнення з позивача витрат на послуги послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Вимога відповідача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у сумі 5000,00 грн. підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 17.05.2017 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 789 від 10.12.2012р., рахунком на оплату послуг, платіжним дорученням № 513 від 18.05.2017 року на суму 5000,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем надано договір про надання правової допомоги, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених відповідачем судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, відповідачем не доведено дотримання наведених вище критеріям співрозмірності заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог та їх направленість на дії позивача, співрозмірність їх із розміром адвокатських витрат, суд дійшов до висновку про часткове покладення на позивача понесених відповідачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000, 00 грн..

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМ і К" (вул. Нагірна, буд. 21 ж, м. Вінниця, 21019, код ЄДРПОУ 32976590) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРФО НОМЕР_1) 2000 (дві тисячі) грн., 00 коп. - витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 травня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи