Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/4958/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/4958/17

За позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Укрснабгруп Простягнення 25 642,31 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Верба С.О. - за дов.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрснабгруп про стягнення 25 642,31 грн неустойки.

Ухвалою суду від 30.03.2017 було порушено провадження у справі № 910/4958/17 та призначено її до розгляду на 25.04.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 25.04.2017 надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд даної справи до 15.05.2017.

Представник позивача через канцелярію суду подав додаткові документи по справі, а в судовому засіданні 15.05.2017 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в дане судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом зазначається, що хвалу про порушення провадження у справі відповідачу було надіслано за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 52, офіс 429. Зазначена ухвала суду була вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.05.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2015 між відокремленим підрозділом Атоменергомаш ДП НАЕК Енергоатом (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрснабгруп (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 20/05/13, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах визначених у договорі, поставити шліфшкурку водостійку на текстильній основі, зерно Р 40 ТУ У 26.8.-00222226-014:2005, а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити продукцію.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що якість продукції, що поставляється за цим договором, повинна відповідати вимогами ТУ У 26.8.-00222226-014:2005 та підтверджується документом про якість з інформацією про виконаний контроль, виданим підприємством-виробником або іншим правомочним органом.

Загальна сума договору складає 560 070,00 грн (п. 3.1).

Згідно з п. 5.1. договору, поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.06.2015 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

Згідно з пунктом 5.2. договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1. договору в строки та кількості, зазначені в заявці покупця.

Умовами п. 5.3. договору передбачено, що у разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 01.06.2015.

Продукція, що постачається, повинна супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною; у випадку, якщо стандарти, технічні умови або інша документація про якість продукції не опублікована в загальнодоступних виданнях - копіями вказаної документації; документом про якість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами договору поставки № 20/05/13 від 27.03.2015 поставка товару відповідачем повинна була відбутись не пізніше 01.06.2015. Разом з тим, фактичний строк поставки товару відбувся з порушенням строків, зокрема, 31.05.2015 згідно приходного ордеру від 31.08.2015 № ПН-0000615 в кількості 501,4 м.кв на суму 66 861,69 грн; 30.10.2015 згідно приходного ордеру від 30.10.2015 № ПН - 0000755 в кількості 500,3 м.кв на суму 66 715,01 грн.

За умовами п. 7.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, а у випадку якщо прострочення поставки продукції складає понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

У зв'язку з порушенням строків поставки, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 151,27 грн за прострочення поставки продукції у період з 01.06.2015-31.08.2015 згідно приходного ордеру від 31.08.2015 № ПН-0000615, а також 4 680,31 грн штрафу, у зв'язку з простроченням поставки товару понад 30 днів; крім того нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 10 140,68 грн за прострочення поставки продукції у період з 01.06.2015-30.10.2015 згідно приходного ордеру від 30.10.2015 № ПН-0000755, а також 4 670,05 грн штрафу, у зв'язку з простроченням поставки товару понад 30 днів

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з п. 5.1. договору, поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.06.2015 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

Згідно з пунктом 5.2. договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1. договору в строки та кількості, зазначені в заявці покупця.

Умовами п. 5.3. договору передбачено, що у разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 01.06.2015.

Згідно пояснень позивача, заявки на поставку продукції відповідачу не надавались, з огляду на що, та з рахуванням вимог п. 5.3 договору, поставка продукції мала відбутися не пізніше 01.06.2015, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що прострочення з виконання зобов'язань розпочалося з 02.06.2015.

Згідно з п. 5.3 договору, продукція що постачається, повинна супроводжуватися, зокрема, видатковою накладною.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що поставка продукції згідно приходного ордеру від 31.08.2015 № ПН-0000615 на суму 66 861,69 грн відбулася 28.08.2015, що підтверджується видатковою накладною № 32 від 28.08.2015, у зв'язку з чим періодом прострочення по зазначеній накладній є строк з 02.06.2015 по 27.08.2015 включно. Також поставка продукції згідно приходного ордеру від 30.10.2015 № ПН-0000755 на суму 66 715,01 грн відбулася 30.10.2015, що підтверджується видатковою накладною № 39 від 30.10.2015, у зв'язку з чим періодом прострочення по зазначеній накладній є строк з 02.06.2015 по 29.05.2015 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, а у випадку якщо прострочення поставки продукції складає понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056).

З огляду на те, що позивачем невірно було визначено періоди нарахування пені, судом було здійснено її власний розрахунок, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 5 816,97 грн по видатковій накладній № 32 від 28.08.2015, а також 10 007,25 грн пені по видатковій накладній № 39 від 30.10.2015.

Судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунок штрафу, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню штраф у розмірі 9 350,37 грн (4 680,32 грн по накладній № 32 від 28.08.2015 та 4 670,05 грн по накладній № 39 від 30.10.2015).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрснабгруп (місцезнаходження : 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 52, офіс 429, код ЄДРПОУ 39462920) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш (місцезнаходження: 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, а/с 306, код ЄДРПОУ 26444970) 15 824 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 22 коп. пені, 9 350 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят) грн 36 коп. штрафу та 1 570 (одну тисячу п'ятсот сімдесят) грн 86 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

22.05.2017

Суддя Спичак О.М.