Рішення

від 17.05.2017 по справі 910/4763/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017Справа №910/4763/17

За позовомПублічного акціонерного товариства Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву - ПАТ КиївЗНДІЕП доТовариства з обмеженою відповідальністю ІТАТІ простягнення 192 900,88 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Ясочко Ю.О., Адаменко А.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву - ПАТ КиївЗНДІЕП (надалі - Інститут ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТАТІ (надалі - Товариство ) про стягнення 192 900,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлових приміщень №963 від 02.03.2015 р. орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати та інших платежів не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 128 127,99 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 43 662,71 грн., 3% річних у розмірі 4 045,65 грн. та інфляційних у розмірі 17 064,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.04.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 17.05.2017 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103042036980.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015 р. між Інститутом (орендодавець) та Товариством (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень №963 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування об'єкт оренди, визначений у розділі 2 даного договору, необхідний орендарю для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що об'єктом оренди відповідно до даного договору є нежитлове приміщення, а саме - кімната №330 загальною площею 77,6 кв.м, що розташована на 3-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №2373) орендодавця за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 А''' . Загальна площа об'єкта оренди складає 77,6 кв.м.

Згідно з п. 4.1 Договору орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць за 1 кв.м. загальної площі оренди становить 150,00 грн. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного договору з індексом інфляції за даним Держкомстату України, якщо індекс інфляції більше ніж один.

За змістом п. 4.2 Договору орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до 5 числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов'язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплатити орендну плату. Орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі ті інших платежів і оформляти відповідні акти звірки.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що при передачі об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін. До акту приймання-передачі вносяться дані про стан об'єкта оренди.

Відповідно до п. 10.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом №1 від 02.03.2015 р. приймання-передачі нежитлових приміщень згідно Договором.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати та інших платежів у розмірі 128 127,99 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом №1 від 02.03.2015 р. приймання-передачі нежитлових приміщень згідно Договором) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з березня 2015 по лютий 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 5 числа кожного поточного місяця.

Матеріалами справи, в тому числі актом звірки взаємних розрахунків від 31.03.2016 р., підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за період з березня 2015 по лютий 2016 року становить 128 127,99 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору у розмірі 128 127,99 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги Інституту про стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати у розмірі 128 127,99 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 43 662,71 грн., 3% річних у розмірі 4 045,65 грн. та інфляційних у розмірі 17 064,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.03.2016 р. по 20.03.2017 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 12.1.4 Договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов'язань, зазначених в п. 4.2 та/або 4.3, та/або 4.5 договору, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 43 662,71 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.03.2016 р. по 18.03.2017 р., проте суд відзначає наступне.

Суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову, як вбачається із наданого позивачем розрахунку.

Враховуючи зазначене суд вважає правомірним та обґрунтованим задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 927,73 грн. В іншій частині пеня обрахована без врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та за відсутності доказів порушення виконання грошового зобов'язання у вказаний період.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 045,65 грн. та інфляційних у розмірі 17 064,53 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Інституту заборгованості з орендної плати у розмірі 128 127,99 грн., пені у розмірі 23 927,73 грн., 3% річних у розмірі 4 045,65 грн. та інфляційних у розмірі 17 064,53 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 19 734,98 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву - ПАТ КиївЗНДІЕП задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІТАТІ (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26-А; ідентифікаційний код 33102834) на користь Публічного акціонерного товариства Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву - ПАТ КиївЗНДІЕП (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 01422826) заборгованість у розмірі 128 127 (сто двадцять вісім тисяч сто двадцять сім) грн. 99 коп., пеню у розмірі 23 927 (двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 4 045 (чотири тисячі сорок п'ять) грн. 65 коп., інфляційні у розмірі 17 064 (сімнадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 2 597 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто сім) грн. 49 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2017 р.

Суддя В.П. Босий