Рішення

від 16.05.2017 по справі 916/58/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2017 р.Справа № 916/58/17

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС"

Відповідач: селянське господарство "ВІКТОРІЯ"

про стягнення 546 755,90 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з селянське господарство "ВІКТОРІЯ" 546 755,90 грн., де 476 800,00 грн. - штраф за не поставку соняшника, 69 955,90 грн. - штраф за безпідставне використання посівного матеріалу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2017р. позовну заяву (вх.№61/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/58/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

З підстав перебування судді господарського суду Одеської області Степанової Л.В. з 27.02.2017р. на тривалому лікарняному, розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_1 №281 від 02.03.2017р., справу №916/58/17 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2017р., справу 916/58/17 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2017р. суддею Цісельським О.В. прийнято справу №916/58/17 до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-2385/17 від 27.04.2017р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 16.05.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про відкладення розгляду справи від 27.04.2017р.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України №18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

10 лютого 2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (Сторона 1) та селянським господарством "ВІКТОРІЯ" (Сторона 2) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №Да-16, згідно умов п.1.1.1. Договору, Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 посівний матеріал високоолеїнового соняшника (надалі іменується "Посівний матеріал") та здійснити розрахунок за постановлений Стороною 2 Соняшник, вирощений із посівного матеріалу.

Відповідно до п.1.1.2. Договору, Сторона 2 зобов'язується прийняти Посівний матеріал й використати його за призначенням, встановлене даним Договором, здійснити за нього розрахунок та поставити Стороні 1 соняшник, вирощений із посівного матеріалу (надалі іменується "Соняшник").

Як вбачається зі змісту п.2.2. Договору, Сторона 2 зобов'язується:

- своєчасно та в повному обсязі прийняти від Сторони 1 посівний матеріал;

- своєчасно й належним чином засіяти земельну ділянку розміром 149 (сто сорок дев'ять) га посівним матеріалом;

- своєчасно, у повному обсязі та з найменшим втратами виростити, зібрати врожай соняшника та зберігати його у належних умовах до дня передачі виключно Стороні 1із усіма, передбаченими законодавством, супровідними документами;

- оплатити Стороні 1 вартість посівного матеріал не пізніше 01 жовтня 2015р.;

- продати/поставити соняшник, вирощений із посівного матеріалу, виключно Стороні 1 на умовах, передбачених пунктом 2.1.6. Договору у такому порядку:

50 (п'ятдесят) % від загального обсягу врожаю соняшника до 01 січня 2016 року;

50 (п'ятдесят) % від загального обсягу врожаю Соняшника до 01 травня 2016 року.

- поставити вирощений із посівного матеріалу соняшник та зібраний земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 149 (сто сорок дев'ять) га у загальній кількості із розрахунку двадцять п'ять центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок виключно на адресу виробничих потужностей Сторони 1, а саме: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 88.

Сторона 1 збільшує вартість реально поставленої партії Соняшника на суму, що відповідає сумі транспортних витрат Сторони 2 за сто двадцять км. шляху. Поставка соняшника транспортом Сторони 1 можлива за попередньою письмовою домовленістю про це між сторонами з одночасним коригуванням ціни із врахування транспортних витрат...

Пунктом 7.5. Договору встановлено, що у разі, якщо Сторона 2 порушила умови підпунктів 2.2.5. й 2.2.6. пункту 2.2. Договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання товару від Сторони 1 відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти % від ринкової вартості не переданого Стороні 1 соняшника у встановлений термін на кількості, але не менше суми із розрахунку: із площі 149 (сто сорок дев'ять) га при врожайності 2,0 т з одного га та вартості 8 000,00 (вісім тисяч грн. 00 коп.) грн. за одну тону.

Зі змісту п.7.6. Договору вбачається, що у разі, якщо Сторона 2 порушила умови підпунктів 2.2.5. й 2.2.6. пункту 2.2. Договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання від Сторони 1 відповідної письмової згоди, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти % вартості посівного матеріалу за його безпідставне використання.

За приписами п.10.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1. цього Договору та закінчується "31" травня 2016р.

На виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу посівний матеріал у кількості 73 п.о. на суму 349 779,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №AV000019234 від 01.04.2015р. на суму 349 779,50 грн.

Проте, відповідач, отримавши від позивача посівний матеріал здійснив розрахунок за нього несвоєчасно та всупереч умовам договору 30 жовтня 2015р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач поставку соняшника на користь позивача не здійснив.

З підстав неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач нарахував останньому до сплати 476 800,00 грн. - штраф за не поставку соняшника та 69 955,90 грн. - штраф за безпідставне використання посівного матеріалу

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №Да-16 і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача штрафів, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Перевіривши розрахунки позивача штрафу за не поставку соняшника в сумі 476 800,00 грн., штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу 69 955,90 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "АВІС", у зв'язку з чим стягненню з селянського господарства "ВІКТОРІЯ" 476 800,00 грн. - штрафу за не поставку соняшника та 69 955,90 грн. - штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 8 201,34 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з селянського господарства "ВІКТОРІЯ" (66125, Одеська обл., Балтський рай он, с. Чернече, код ЄДРЮОФОПГФ 30766865) на користь товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. №150, код ЄДРЮОФОПГФ 13304871) штрафу за не поставку соняшника в сумі 476 800 (чотириста сімдесят шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп., штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу в сумі 69 955 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 8 201 (вісім тисяч двісті одна) грн. 34 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 22 травня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський