Постанова

від 11.10.2016 по справі 804/1266/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р. Справа № 804/1266/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Бузякова М.Р.,

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод будівельних матеріалів

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод будівельних матеріалів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми Р від 25.02.2016р. №0000192203.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім приписів податкового законодавства про заниження ним внаслідок цього податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Промислова компанія Металург-південь , ТОВ Вимір Експо та ТОВ Клімат Техніка в ході здійснення реальних господарських операцій за договорами поставки товару та договором підряду, укладеними з цими суб'єктами господарювання. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даних правочинів. Відповідачу у ході перевірки було надано повний доступ до будь-яких документів, як то первинних документів бухгалтерського обліку, так і господарсько-правових договорів, регістрів бухгалтерського обліку, виписок по руху грошових коштів на банківських рахунках позивача тощо, що підтверджується відсутністю вимог відповідача про надання документів чи інформації у ході перевірки, або скарг на невиконання позивачем своїх обов'язків під час перевірки. Враховуючи наведене, товари отримані від ТОВ Промислова компанія Металург-південь , ТОВ Вимір Експо та ТОВ Клімат Техніка використано у власній господарській діяльності в процесі виробництва та реалізований контрагенту-постачальнику. Нереальність цих правочинів - є припущенням відповідача, яке базується на безпідставному твердженні про дефектність юридичних документів з вищеозначених підстав, а також на отриманих ним від інших контролюючих органів актів перевірок контрагентів позивача. Однак, з цих актів слідує, що перевірці підлягали взаємовідносини вказаних контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання, а не з позивачем. При цьому, позивач не повинен відповідати за будь-які порушення податкового законодавства з боку своїх контрагентів, оскільки, навіть якщо контрагенти позивача та контрагенти третьої-четвертої ланки і допускали будь-які порушення податкового законодавства, то позивач, як платник податків, не несе жодної відповідальності за порушення іншими платниками податків законодавчих вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте, його представник у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідач правом на подання письмових заперечень на позов не скористався.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод будівельних матеріалів (далі ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів ) (код ЄДРПОУ 34775113), зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 07.12.2006р., перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ у м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), як платник податків, в тому числі є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу від 04.02.2016р. №77 та направлення від 05.02.2016р. №24, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Лівобережної ОДПІ у м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Промислова компанія Металург-Південь (код ЄДРПОУ 32350660), ТОВ Вимір Експо (код ЄДРПОУ 39289645) та ТОВ Клімат Техніка (код ЄДРПОУ 31901660) за червень 2015 року (а.с.35).

За результатами перевірки складено акт №171/22-04/34775113 від 08.02.2016р., відповідно до якого проведеною перевіркою встановлено:

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів операцій по ланцюгу постачання з ТОВ Промислова компанія Металург-Південь (код ЄДРПОУ 32350660), ТОВ Вимір Експо (код ЄДРПОУ 39289645) та ТОВ Клімат Техніка (код ЄДРПОУ 31901660) за липень 2015 року на загальну суму податку на додану вартість 219255,33грн.;

- порушення п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України , в результаті чого ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів занижено податок на додану вартість у липні 2015 року на загальну суму 219255,33 грн. (а.с.15-34).

Означені висновки обґрунтовані тим, що внаслідок віднесення ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами ТОВ Промислова компанія Металург-південь , ТОВ Вимір Експо та ТОВ Клімат Техніка за господарськими операціями, реальність яких документально не підтверджена, позивачем було завищено податковий кредит. Так, в інформаційній базі контролюючого органу наявна негативна податкова інформація відносно контрагентів позивача, а саме: відсутність їх за місцезнаходженням, відсутність необхідної кількості працівників та основних засобів, устаткування, автомобільного чи іншого транспорту, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; ТОВ Клімат Техніка формувався податковий кредит по операціям з ТОВ Біоконд Україна , яке також відсутнє за місцезнаходженням і яким, в свою чергу, сформовано податковий кредит по операціям з ТОВ Консалтторгмаркет , основним видом діяльності якого є консультування з питань комерційної діяльності й керування, основним постачальником якого є ТОВ Корнад Груп , що здійснює свою діяльність як рекламне агентство; ТОВ Вимір Експо подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік з нульовими показниками, а звіт за формою №1-ДФ за І та ІІ квартал 2015 року не подавався взагалі; згідно з зареєстрованими податковими накладними ТОВ Вимір Експо придбавало вугілля у ТОВ Крона Трейд , яким також не подано звіт за формою №1-ДФ за І та ІІ квартал 2015 року та податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік; при цьому ТОВ Крона Трейд згідно з базою зареєстрованих податкових накладних придбавало послуги з організації залізничних перевезень, заміни насосів дозаторів на станції дозування коагулянту, транспортно-експедиційні послуги, тобто реалізований товар на адресу ТОВ Вимір Експо відмінний від придбаного; також за результатами аналізу бази зареєстрованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаного ТОВ Промислова компанія Металург-південь товару, що в подальшому нібито реалізовувався на адресу ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів . У зв'язку із вищезазначеним, зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з вищенаведеними контрагентами та штучне формування податкового кредиту ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів з метою уникнення оподаткування через неможливість дослідження ланцюгу постачання проданих ними товарів (послуг).

На підставі акта перевірки №171/22-04/34775113 від 08.02.2016р. Лівобережною ОДПІ у м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 25.02.2016р. №0000192203, яким ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 328882,50грн., з яких за основним платежем - 219255,00грн. та за штрафними санкціями - 109627,50грн. (а.с.9).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно зі ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також пов'язана із господарською діяльністю платника податків.

При цьому п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів (покупець) та ТОВ Промислова компанія Металург-Південь (постачальник) було укладено договір №ПКМЮ-02/06-2015 від 02.06.2015р., предметом якого є поставка товару.

Відповідно до умов вказаного договору постачальник, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язувався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар (а.с.45).

До вказаного договору укладено специфікацію №1 від 02.06.2015р. на постачання товару вапно негашене комове у кількості 400т. загальною вартістю 771840,00грн. (з ПДВ) та ТОВ Промислова компанія Металург-Південь виписано рахунки на оплату товару (а.с.47,87-97).

На виконання умов вказаного договору поставки ТОВ Промислова компанія Металург-Південь поставило позивачу товар (вапно негашене комове), що посвідчується видатковими накладними, актами приймання-передачі ТМЦ та товарно-транспортними накладними (а.с.48-76).

Як вбачається з наданих товарно-транспортних накладних, вказаний товар був перевезений ФОП ОСОБА_3 на замовлення ТОВ Промислова компанія Металург-Південь за допомогою транспортних засобів: ДАФ.

За фактом постачання товару ТОВ Промислова компанія Металург-Південь виписано податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с.77-86).

Розрахунок між сторонами договору здійснено у безготівковій формі, на підтвердження чого надано виписку по банківському рахунку (а.с.98-99).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, придбаний у ТОВ Промислова компанія Металург-Південь товар було реалізовано на адресу ТОВ Електросталь на підставі договору №26/08-14И від 18.08.2014р.

До пояснень надано: договір №26/08-14И від 18.08.2014р., специфікації №11 від 01.04.2015р. №12 від 27.04.2015р., видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні, товарно-транспортні (т.1 а.с.100-144).

Факт того, що ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів у червні 2015р. придбало у ТОВ Промислова компанія Металург-Південь 399,200тн вапна на суму 641913,60грн. (без ПДВ), а з ПДВ на суму - 770296,32грн., та ці ж 399,200тн вапна реалізувало на адресу ТОВ Електросталь , також підтверджується відомостями Картки рахунку 281, оборотно-сальдовою відомості по рахунку 281, карткою рахунку Кт у групі 702 і Дт у групі 361, карткою рахунку 361 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361.

З матеріалів справи також слідує, що між ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів (покупець) та ТОВ Клімат техніка (виконавець) було укладено договір надання послуг щодо встановлення та сервісного обслуговування систем кондиціювання №44/0615 від 29.05.2015р., відповідно до умов якого виконавець зобов'язується поставити та передати у власність замовника - позивача продукцію: кондиціонери Mitsushito 10 (десять) комплектів у складі зовнішній та внутрішній блоки на загальну суму 101428,24грн., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію; також Виконавець зобов'язується надати послуги щодо встановлення цієї продукції в приміщеннях замовника за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова 1-б, вартість цих послуг становить 24567,48грн. (п.1.3, 1.4 Договору). Крім того, виконавець зобов'язується надати послуги щодо сервісного обслуговування 9 кондиціонерів та заміни кронштейнів кріплення зовнішніх блоків на подовжені (550 мм кронштейни) на зовнішніх стінах адміністративної будівлі, вартість цих робіт становить 8999,96 грн. (п.1.5, 1.6 Договору), разом сума Договору становить 134995,68грн. (а.с.157-159).

До вказаного договору укладено додаток №1 від 29.05.2015р. на постачання товару у загальній кількості 10 шт. (а.с.160).

На виконання умов вказаного договору поставки ТОВ Клімат техніка поставило позивачу товар (кондиціонери), що посвідчується видатковою накладною, актом здачі-прийому робіт, рахунком на оплату (а.с.161-163).

За фактом постачання товару ТОВ Клімат техніка виписано податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с.166-167).

Розрахунок між сторонами договору здійснено повністю у безготівковій формі, на підтвердження чого надано виписку по банківському рахунку (а.с.164-165).

Крім того, судом встановлено, що в судовому порядку вже досліджувалися господарські взаємовідносини ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів та ТОВ Клімат техніка , що мали місце на підставі договору надання послуг щодо встановлення та сервісного обслуговування систем кондиціювання №44/0615 від 29.05.2015р., та які контролюючий орган з аналогічних, що і в даному випадку, підстав вважав нереальними.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. у справі №804/14216/15, яка набрала законної сили 28.12.2015р., встановлено, що господарські операції ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів та ТОВ Клімат техніка , що мали місце на підставі договору надання послуг щодо встановлення та сервісного обслуговування систем кондиціювання №44/0615 від 29.05.2015р., є реальними та документально підтвердженими, а посилання відповідача на відомості інформаційних баз даних та податкової звітності означених контрагентів позивача, за якими встановлено розбіжності між податковими зобов'язаннями таких контрагентів та податковим кредитом позивача не заслуговують на увагу, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів; якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, по веденню податкового обліку, по дотриманню правил за місцезнаходженням, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких контрагентів (а.с.145-151).

При цьому відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом також встановлено, що 12.05.2015р. між ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів (покупець) та ТОВ Вимір Експо (постачальник) було укладено договір поставки №2015/05/12-001, предметом якого є постачання покупцю вугільної продукції (вугілля) за составом, ціною та кількістю, визначеною у специфікаціях. Постачання товару здійснюється на умовах СРТ (а.с.177-179).

До вказаного договору укладено специфікацію №1 від 12.05.2015р. на постачання товару вугілля марки АО (30-60мм) у кількості 138т. загальною вартістю 480240,00 грн. (з ПДВ) (а.с.180).

На виконання умов вказаного договору поставки ТОВ Вимір Експо поставило позивачу товар (вугілля), що посвідчується рахунком-фактурою, видатковою накладною, залізничною накладною, актом приймання-передачі товару (а.с.173-175, 190).

За фактом постачання товару ТОВ Вимір Експо виписано податкову накладну №11 від 08.06.2015р., копія якої залучена до матеріалів справи (а.с.176).

Розрахунок між сторонами договору здійснено повністю у безготівковій формі, на підтвердження чого надано виписку по банківському рахунку (а.с.172).

Як вбачається з наданої залізничної накладної, вказаний товар було транспортовано відправником ТОВ Імпульс-2008 залізничним транспортом у вагонах.

За поясненням позивача, вагони, якими здійснено транспортування, належать ТОВ Вимір Експо , що підтверджено листом ТОВ Вимір Експо від 08.06.2015р. №15/06-15/01 (а.с.187).

Згідно з Додатком 5 до Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської області, ТОВ Крона Трейд , ТОВ ОСОБА_4 груп надано право перевозити товари (вугілля кам'яне тощо) (код УКТЗЕД 2701) на адресу ТОВ Вимір Експо (а.с.181).

Також на підтвердження реальності вищеозначеної господарської операції позивачем надано посвідчення якості антрациту сорту АО 25-50мм ТОВ Імпульс-2008 (а.с.188-189).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, придбаний у ТОВ Вимір Експо товар було використано в процесі власного виробництва для випалу вапняку, що посвідчується картками рахунків 6311, 2011; виробничими звітами за червень 2015 року, які засвідчують, що означене вугілля використане у виробництві, а також згідно з якими можливо прослідкувати у якому місяці це відбулося; актами вхідного контролю; відомостями Журналу хімічних аналізів (а.с.171,182-186,193-196).

З огляду на основний вид діяльності ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів - вироблення цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини (ВЕД 23.32), використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого від ТОВ Вимір Експо товару є доцільним.

Згідно з поясненнями представника позивача, наданих у судовому засіданні, придбаний товар за вищенаведеними договорами отримувався представниками ТОВ Дніпровський завод будівельних матеріалів - начальником відділу капітального будівництва ОСОБА_5 (від ТОВ Клімат техніка ) на підставі доручення від 01.01.2014р., ОСОБА_4 - начальником відділу збуту та ОСОБА_6 (від ТОВ Вимір Експо ), на підставі доручень від 01.01.2014р.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з ТОВ Промислова компанія Металург-південь , ТОВ Вимір Експо та ТОВ Клімат Техніка підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отримані товари та послуги.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України .

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ Промислова компанія Металург-південь , ТОВ Вимір Експо та ТОВ Клімат Техніка договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Виписані цими суб'єктами господарювання податкові накладні на підставі укладених з позивачем договорів оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України , що відповідачем не заперечується.

При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні були зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності у встановленому законом порядку, а також були платниками податку на додану вартість.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суми податкового кредиту, оскільки правочини, укладені з ТОВ Промислова компанія Металург-південь , ТОВ Вимір Експо та ТОВ Клімат Техніка , не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені такими правочинами, підтвердженням чого є дані ДПІ інших регіонів, баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, відповідно до яких у контрагентів позивача відсутні достатні трудові ресурси та основні фонди, що свідчить про неможливість здійснювати ними виробництво товару/надання послуг та відсутній ланцюг отриманого позивачем товару, судом також не приймаються, оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків одержувачів товарів (послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, так як можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами. Крім того, не перебування контрагентів за місцем реєстрації не є свідченням неможливості провадження ними діяльності за іншою адресою.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковим накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Промислова компанія Металург-південь , ТОВ Вимір Експо та ТОВ Клімат Техніка в ході виконання реальних господарських операцій.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 4933,24грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням (а.с.3), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню на його користь шляхом стягнення з Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод будівельних матеріалів до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р від 25.02.2016р. №0000192203.

Стягнути з Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод будівельних матеріалів судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4933,24грн. (чотири тисячі дев'ятсот тридцять три гривні 24 копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_7