Постанова

від 24.05.2017 по справі 812/593/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/593/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства Степове про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 25164,57 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа справі №812/593/17 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) до Фермерського господарства Степове (далі - Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 25164,57 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році Відповідачу нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 25144,45 грн., яку останній відповідно до ч.4 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні повинен був сплатити до 15 квітня 2016 року. Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції за період з 19.04.2017 по 20.04.2017 у розмірі 20,12 грн. На підставі викладеного, Позивач просив суд стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 25164,57 грн.

03.05.2017 до відділу діловодства та обліку звернень громадян за вхідним реєстраційним номером 10058/2017 Відповідач надав заперечення на адміністративний позов (а.с.27-28), в обґрунтування якого зазначив, що Відповідачем протягом 2016 року подавались до районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН. Також, як зазначає Відповідач у 2016 році відвідував ярмарки вакансій для інвалідів, що влаштовувались районним центром зайнятості. Із метою інформування про створені робочі місця, Відповідачем розміщено оголошення у ЗМІ. Відповідач вважає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. На підставі викладеного, Відповідач зазначив, що ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом приймались заходи для повного та об'єктивного розгляду справи у тому числі шляхом витребування від Відповідача книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

В судове засідання 24.05.2017 представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.68), просив розглянути справу в письмовій формі та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.69).

Представник відповідача 24.05.2017 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином , просив розглянути справу без участі представника та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів (а.с.28).

Враховуючи положення частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний номер 13396264) зареєстроване юридичною особою 24.12.1991, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.7-10,11,12).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Фермерського господарства Степове (ідентифікаційний код 24853718, місцезнаходження: 92755, Луганська область, Старобільський район, с.Малохатка, вул.Степова, буд.27) є юридичною особою, зареєстрованою 27.10.1997 за №13771200000000267, також зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 12.05.2014 за №44/251/223 (а.с.13, 46-47).

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-12 XII Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон № 875-XII).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що Відповідач є роботодавцем, який відповідно до статті 18 Закону № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 2, частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

На виконання вищезазначених норм 01.02.2017 Відповідачем було подано до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2016 році становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 № 875-XII - 1 особа (а.с. 14).

Позивачем самостійно визначена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 25144,45 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2016 році в розмірі 50288,89 грн. та 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним (50288,89 грн. х 1 - 0 = 25144,45 грн.).

На підставі даних поданого Відповідачем звіту форми № 10-ПІ Позивачем зроблено висновок про незабезпечення Відповідачем працевлаштування 1 інваліда у 2016 році та необхідності сплати самостійно обчислених адміністративно-господарські санкції в розмірі 25144,45 грн.

У зв'язку з порушенням Відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій за період з 19.04.2017 по 20.04.2017 Позивачем на підставі приписів частини 2 статті 20 Закону № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 20,12 грн. (25144,45 грн. х 0,04 %) х 2 дн = 20,12 грн). Разом сума адміністративно-господарських санкцій та пені складає 25164,57 грн.

Зазначений звіт форми № 10-ПІ передбачений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцією щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів""), зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №117/13384 від 13.02.2007 та відповідно повинен враховуватись судом в розумінні вимог ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом збору та розробки необхідної інформації для здійснення контролю Фондом соціального захисту інвалідів.

Відповідач протягом 2016 року у відповідності до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 та у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 подавав до Старобільського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначав про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, а саме вакансії двірника (а.с.30-41).

На підставі інформації, зазначеної в листі Старобільського районного центру зайнятості від 03.03.2017 №28/4-526, Фермерське господарство Степове брало участь у ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю, які пройшли 25.03.2016, 23.06.2016, 23.09.2016, 30.11.2016 (а.с.42).

Також, на підставі інформації, зазначеної в листі Старобільського районного центру зайнятості від 10.03.2017 №28/4-601, Фермерське господарство Степове надавало інформацію про попит на робочу силу (вакансії) станом на 21.01.2016, 22.02.2016, 22.03.2016, 22.04.2016, 22.05.2016, 22.06.2016, 22.07.2016, 22.08.2016, 22.09.2016, 19.10.2016, 22.11.2016, 22.12.2016. Також Фермерське господарство Степове не здійснювало до Старобільського РЦЗ замовлення на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю. Бажаючих отримати направлення на працевлаштування не було (а.с.16).

Крім того, з матеріалів справи слідує, що Фермерським господарством Степове у місцевій газеті Вісник Старобільщини були розміщені оголошення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 43-45).

Таким чином, суд установив, що Відповідачем вживалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Крім того, на виконання ухвали суду від 11.05.2017 Відповідачем надано копію журналу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них з 1997 по 2017 рік (а.с.71-76).

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону України № 875-ХІІ вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідач шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН) інформував центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів, брав участь у ярмарку вакансій для осіб з обмеженими можливостями.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки на останнього не покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись. При цьому обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

Отже, з урахуванням вимог статей 69-72 КАС України, Позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність об'єкту для її обчислення, що свідчить про передчасність та безпідставність з'явлення пені до стягнення.

За таких обставин, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв'язку із відмовою в задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору Позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 17, 69, 70, 71, 87, 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства Степове про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 25164,57 грн. відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Є.О. Кисельова