Постанова

від 22.05.2017 по справі 821/485/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/485/17 Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Бездрабка О.І., суддів - Хом'якової В.В., Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ВТ № 0020074 від 14.03.2017 р.,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу ВТ № 0020074 від 14.03.2017 р.

Свої вимоги мотивує тим, що застосування до нього постановою № 0020074 від 14.03.2017 р. адміністративно-господарського штрафу згідно зі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є протиправним, оскільки в розумінні ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" він не є перевізником.

У наданих до суду запереченнях представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, так як оскаржувана позивачем постанова є правомірною та прийнята на підставі підтверджених фактів. Зокрема, вказує на те, що в ході перевірки 25.01.2017 р. державним інспекторам були надані свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 причепу НОМЕР_5, де чітко зазначено, що транспортний засіб DAF 85CF.380, реєстраційний номер НОМЕР_1, причіп бортовий тентований BLUMHARDT, реєстраційний номер НОМЕР_2 належать ОСОБА_1, а тому позивач повинен відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт як власник транспортного засобу.

Від представників позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріали.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - вантажного автомобілю марки DAF 85CF.380, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - DAF), зареєстрованого за ним відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 виданого 25.11.2010 р. МРЕВ ДАІ м.Херсона, а також власником причепу бортового тентованого BLUMHARDT L24/82E (далі - BLUMHARDT), реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за ним відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, виданого 25.11.2010 р. МРЕВ ДАІ м.Херсона.

25.01.2017 р. на території Миколаївського морського порту по вул.Космонавтів, 1 у м.Миколаєві державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області проведено рейдову перевірку та документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF 85CF.380, реєстраційний номер НОМЕР_1, під час якого встановлено факт перевищення вагових параметрів водієм цього транспортного засобу ОСОБА_2. Посадовими особами відповідача складено: акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом серії АПД 013057 від 25.01.2017 р., акт про перевищення транспортними засобами нормативно-вагових параметрів № 0006157 від 25.01.2017 р., розрахунок в„– 162 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту № 0006157 від 25.01.2017 р. в суму 184,80 євро, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.01.2017 р.

Даним актом зафіксоване порушення транспортного законодавства України в частині "надання послуг з перевезення великовагового вантажу без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень". Вимога щодо оформлення дозволу передбачена ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Перевіркою встановлено відсутність у водія автомобіля такого дозволу.

Вказані матеріали управлінням Укртранбезпеки у Миколаївській області були направлені Чорноморському міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки для подальшого розгляду справи про порушення, за результати якого заступником начальника управління Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ОСОБА_3 прийнято постанову ВТ №0020074 від 14.03.2017 р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та відповідність оскаржуваної позивачем постанови чинному законодавству, суд керувався наступним.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 р. законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За змістом ст.29 Закону України "Про дорожній рух" № 3353-XII від 30.06.1993 р. до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.3 ст.6 Закону "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (п.п.2, 17 п.5 Положення).

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п.2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Таке ж положення міститься і у п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 р. № 1007/1207.

Тобто, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено на Укртрансбезпеку та її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.48 Закону "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, в т.ч. за відсутність документів передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, під час здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами відповідача встановлено порушення автомобільним перевізником вимог ст.48 Закону "Про автомобільний транспорт", що стало підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ВТ № 0020074 від 14.03.2017 р., однак, як вбачається з обставин справи, не з'ясовано на замовлення якого перевізника здійснювалося надання послуг з перевезення вантажів транспортним засобом DAF 85CF.380, реєстраційний номер НОМЕР_1, причепом бортовий тентований BLUMHARDT, реєстраційний номер НОМЕР_2. Тому вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи є ОСОБА_1 перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст.ст.908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

З наявних у справі доказів вбачається, що під час вчинення порушення водієм ОСОБА_2 на транспортному засобі DAF 85CF.380, реєстраційний номер НОМЕР_1, причепі BLUMHARDT, реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснювалось транспортування вантажу - насіння соняшнику відповідно до товарно-транспортної накладної № 560 від 24.01.2017 р.

Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст.ст.908, 909 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).

При цьому згідно змісту товарно-транспортної накладної № 560 від 24.01.2017 р. перевізником вантажу є не позивач, а ТОВ "СТЕПІ ТРАНС", код ЄДРПОУ 33937039.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

При цьому законність або незаконність використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п.п.1.10, 2.1, 2.2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як слідує з наявних у справі копій свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_4 серії НОМЕР_5, транспортний засіб DAF 85CF.380, реєстраційний номер НОМЕР_1, причіп BLUMHARDT, реєстраційний номер НОМЕР_2 є приватною власністю ОСОБА_1, а тому він мав законне право передавати керування цими транспортними засобами іншій фізичній особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на ці транспортні засоби. Проте в даному випадку це жодним чином не зробило його учасником правовідносин, які витікають з договору перевезення вантажу, укладеного згідно товарно-транспортної накладної № 560 від 24.01.2017 р.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому за встановлених обставин притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення вимог цього закону є протиправним.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 як власник транспортного засобу вважається перевізником, суд вважає помилковими, оскільки, як вже зазначалося, згідно спеціального законодавства в сфері здійснення автомобільних вантажних перевезень відповідальність за порушення правил недотримання вагових параметрів повинен нести саме перевізник, а не номінальний власник транспортного засобу.

Таким чином, відповідач у даному випадку діяв без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваної постанови.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 грн. підлягає стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.8, 9, 11, 71, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу ВТ № 0020074 від 14.03.2017 р.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий Бездрабко О.І.

Судді Хом'якова В.В.

Кузьменко Н.А

кат. 3.7.1