Ухвала

від 23.05.2017 по справі 805/188/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року справа № 805/188/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі № 805/188/17-а за позовом ОСОБА_3 до Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 06.11.2015 року по 12.04.2016 року у розмірі 31152,87 грн. (а.с. 3-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі № 805/188/17-а адміністративний позов було задоволено частково, внаслідок чого: стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 23312222, місцезнаходження: 87535, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Нове життя, будинок 14) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів; в іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 49-53).

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 55-56).

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Відповідно до копії витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 03.11.2015р. № 332 о/с ОСОБА_3 - заступника начальника відділення ДАІ з обслуговування міста Слов'янськ Слов'янського району звільнено з органів внутрішніх справ з 05 листопада 2015 року через хворобу, що також підтверджується дублікатом трудової книжки позивача АН № 315842. У дублікаті трудової книжки позивача АН № 315842 зазначено, що 05.08.1996р. позивач прийнятий на службу в органах внутрішніх справ.

У довідці УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про заробітну плату ОСОБА_3 зазначено, що позивач отримав грошове забезпечення: у грудні 2014р. у розмірі 2008,50 грн., у січні 2015р. у розмірі 3655,47 грн., у лютому 2015р. у розмірі 8234,85 грн., у березні 2015р. у розмірі 3816,15 грн., у квітні 2015р. у розмірі 10679,97 грн., у травні 2015р. у розмірі 4212,00 грн., у червні 2015р. у розмірі 4212,00 грн., у липні 2015р. у розмірі 3159,00 грн., у серпні 2015р. у розмірі 3159,00 грн., у вересні 2015р. у розмірі 4213,00 грн., у жовтні 2015р. у розмірі 4212,00 грн., та у листопаді 2015р. (5 календарних днів) у розмірі 2877,20 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2016р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про стягнення грошової допомоги та інших виплат при звільненні.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. у справі № 805/805/16-а задоволено частково адміністративний позов адміністративний позов ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення грошової допомоги ті інших виплат при звільненні.

Вказаною постановою: стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_3, суму невиплаченої премії в липні 2015 та серпні 2015 року на загальну суму 2106,00 грн.; зобов'язано Державну автомобільну інспекцію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області здійснити ОСОБА_3 нарахування та виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року, крім квітня 2015 року та травня 2015 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016р. вказану постанову скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 суму невиплаченої премії в липні 2015 року та серпні 2015 року на загальну суму 2106,00 грн.; зобов'язання Державну автомобільну інспекцію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області здійснити ОСОБА_3 нарахування та виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року, крім квітня 2015 року та травня 2015 року. Відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 суму невиплаченої премії в липні 2015 року та серпні 2015 року на загальну суму 2106,00 грн.; зобов'язання Державну автомобільну інспекцію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області здійснити ОСОБА_3 нарахування та виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року, крім квітня 2015 року та травня 2015 року. В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року по справі № 805/805/16-а - залишено без змін.

У постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016р. у справі № 805/805/16-а зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 44 015,40 грн.; стягнення суми компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4076,12 грн., зобов'язання нарахувати винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року та стягнення невиплаченої суми грошових коштів, а саме винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року; стягнення суми невиплаченої премії в липні 2015 року та серпні 2015 року на загальну суму 2106,00 грн.

Також зазначено, що 18 квітня 2016 року позивач змінив предмет позову, в якому просив стягнути суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4076,12 грн.; зобов'язати здійснити нарахування винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року та стягнути невиплачені суми грошових коштів, а саме винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року; стягнути суму невиплаченої премії в липні 2015 року та серпні 2015 року на загальну суму 2106,00 грн.; зобов'язати внести відповідні зміни до розрахунку сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум, а саме: винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року та премії в липні 2015 року та серпні 2015 року, надати відповідний оновлений розрахунок до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області для подальшого перерахунку та виплати пенсії.

Таким чином, існував спір про розмір сум, належних ОСОБА_3 при звільненні.

Судом у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016р. встановлено, що позивач у грудні 2015 року звернувся до начальника УФЗБО ГУ НП України в Донецькій області із листом в якому просив пояснити, чи законно йому було зменшена премія та чи законно були зупинені виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Листом № 15/212 УФ від 25.12.2015 року за роз'ясненням поставлених питань позивачеві було рекомендовано звернутись до фінансової частини УДАІ ГУМВС України в Донецькій області. 03.02.2016 року позивач звернувся до заступника начальника ГУ НП України в Донецькій області із листом, в якому просив надати розрахунок належних йому виплат сум грошового забезпечення станом на 06.11.2015 року; надати розрахунок виплачених сум грошового забезпечення станом на 06.11.2015 року; надати розрахунки належної компенсації за невикористану відпустку протягом 2015 року; одноразової грошової допомоги при звільнені з ОВС; вказати конкретні дати виплати належних грошових коштів. Листом № 2-31/18-2016 від 02.03.2016 року позивачеві було надано відповідні розрахунки та повідомлено про те, що станом на 01.03.2015 року заборгованість УДАІ перед позивачем складає: одноразова грошова допомога при звільнені - 44015,40 грн., компенсація за невикористану відпустку - 4076,12 грн.

До суду надана виписка від 27.03.2017р. № 0040-26259512729437 по картковому рахунку позивача, з якої випливає, що 13.04.2016р. ОСОБА_3 перераховано 43 355,17 грн. з призначенням платежу "зарплата та матеріальна допомога за червень 2015".

Таким чином, під час розгляду спору про розмір сум, належних ОСОБА_3 при звільненні, останньому були виплачені кошти, з якими позивач пов'язує здійснення повного розрахунку при звільненні.

Верховний Суд України у постанові № 21-8а15 від 17.02.2015р. зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові № 21-1765а15 від 15.09.2015р. Верховний Суд України зазначив, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, Верховний Суд України у постанові № 6-948цс16 від 25.05.2016р. зазначив, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до пп. "л" п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, встановлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Приписами абзацу третього п.2 вказаного Порядку встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом першим п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи (вересень та жовтень 2015р.) складає 8425,00 грн.(4213,00 грн. + 4212,00 грн.).

Кількість робочих днів у вересні 2015 року та у жовтні 2015р. складає 43 дні (22 дні + 21 день). При цьому, 14 жовтня 2015 року святковий неробочий день за ч.1 ст.73 Кодексу законів про працю України.

Середньоденне грошове забезпечення складає 195,93 грн. (8425,00/43).

У періоді починаючи з 06 листопада 2015 року (включно) по 12 квітня 2016 року 110 робочих днів.

Таким чином, грошове забезпечення за час затримки розрахунку з 06 листопада 2015 року (включно) по 12 квітня 2016 року складає 21552,30 грн. (195,93 х 110).

Колегія суддів зазначає, що при розрахунку грошового забезпечення за час затримки розрахунку не підлягають застосуванню приписи абзаців другого та третього п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки при розрахунку грошового забезпечення за час затримки розрахунку не використовується така розрахункова величина як "середня місячна" заробітна плата (або "середнє місячне" грошове забезпечення).

У постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-223цс14 Верховним Судом України зазначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2405цс15 Верховний Суд України зазначив, що "установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Оскільки у справі, яка переглядається, вимоги позивача щодо розміру належних йому при звільненні сум суд задовольнив частково, а саме стягнув на його користь не виплачену премію в розмірі 10 791 грн. 66 коп., тоді як вимоги позивач заявляв на 92 500 грн., наявні підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Неправильне застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до частини другої статті 360-4 ЦПК України судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, а саме розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню з 478 041 грн. до 2 тис. грн.".

Як було встановлено колегією суддів, до виплати 13.04.2016р. позивачу коштів та після виплати цих коштів існував спір про розмір сум, належних ОСОБА_3 при звільненні (справа № 805/805/16-а).

У справі №805/805/16-а ОСОБА_3 відмовлено у задоволені позовних вимог (з урахуванням заявлених змін) про стягнення суми компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4076,12 грн.; зобов'язання здійснити нарахування винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року та стягнення невиплачені суми грошових коштів, а саме винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.11.2014 року по 06.11.2015 року; стягнення суми невиплаченої премії в липні 2015 року та серпні 2015 року на загальну суму 2106,00 грн.

В частині позовних вимог щодо винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції не визначено певного розміру коштів, але суд звертає увагу на те, що у відповідності до абзацу першого п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 р. №158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", в редакції чинній до 03.02.2015р., установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, зокрема, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання вказаної Постанови прийнято Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23.07.2014р. №719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2014р. за № 939/25716, пунктом першим якого передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Відповідно до абзацу першого п.2 вказаного Наказу встановлено, що винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

До суду не надано відповідних доказів та не наведено обґрунтованих пояснень, які б свідчили про те, що за спірні в межах цієї справи періоди з 01.05.2014р. до 03.02.2015р. відносно позивача були складені документи, які наведені в абзаці першому п.2 вказаного Наказу.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015р. № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва)

Пунктом 3 вказаної Постанови затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1.

Відповідно до п.1 додатку 1 до вказаної Постанови визначено, що в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції розмір винагороди складає 100 відсотків місячного грошового забезпечення. При цьому, підставами для виплати винагороди є безпосередня участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Таким чином, беручі до уваги встановлені обставини, враховуючі наведені приписи законодавства та правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні із застосуванням принципу співмірності. При цьому, колегія суддів також враховує, спірну суму, яка була виплачена під час розгляду справи № 805/805/16-а в суді першої інстанції та частку, яку вона становила у первісних заявлених вимогах у вказаній справі, а також розмір позовних вимог щодо яких позивачу було відмовлено у задоволені адміністративного позову, з урахуванням наведеного законодавства, яке визначає розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, з урахуванням принципу співмірності, у розмірі 1000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі № 805/188/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі № 805/188/17-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов