Рішення

від 18.05.2017 по справі 703/390/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/390/17

2/703/633/17 .

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Литвин Г.Т.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великояблунівської сільської ради Смілянського району про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що 27 вересня 1999 року померла баба ОСОБА_2 - ОСОБА_3 З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач до нотаріальної контори не звертався оскільки на день смерті він проживав разом із нею, після смерті останньої продовжив проживати в її будинку та фактично вступив в управління спадковим майном. Однак в січні 2017 року позивачу стало відомо, що в управлінні Держгеокадастру Смілянського району зберігається державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,17 га, розташованої в межах Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого на ім'я померлої ОСОБА_3 Державним нотаріусом йому відмовлено в оформленні права на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що відсутній оригінал державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, а тому ОСОБА_2 змушений звернутися до суду з вищевказаною позовною заявою та просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,17 га, розташованої в межах Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР №028605, виданого 6 лютого 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №469, кадастровий номер земельної ділянки 7123781500:02:002:0586.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, зазначені в позовній заяві підтримав в повному обсязі.

Представник Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, сільський голова надіслав до суду заяву в якій справу просить розглядати без представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

Суд вивчивши матеріали справи, надані докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_2 такою, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 57 ЦПК України визначено, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

27 вересня 1999 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР №105250, зареєстрованого виконкомом Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області та виданого 28 вересня 1999 року (а.с.11).

Відповідно до довідки Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 16 січня 2017 року №02-30/49 померла 27 вересня 1999 року ОСОБА_3 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день її смерті в будинку за вищевказаною адресою були зареєстровані невістка ОСОБА_4 та проживав без реєстрації з січня 1998 року ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_3, невістка ОСОБА_4 та онук ОСОБА_2 продовжили проживати разом та користуватися предметами, які належали померлій (а.с. 14).

Як вбачається з свідоцтва про народження серії ІІ-ЯР №900618 виданого 1 листопада 1958 року Великояблунівською сільською радою Смілянського району Черкаської області, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_3, отже позивач є внуком померлої ОСОБА_3І.(а.с.9,10).

19 жовтня 2003 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СР №232795, виданого виконкомом Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області 19 жовтня 2003 року (а.с.13).

Як вбачається з сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0138560 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Тясмин розміром 3,74 га має ОСОБА_3 (а.с.15).

З заяви управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області вбачається, що у Державному фонді документації із землеустрою управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області зберігається державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР №028605, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №469 від 6 лютого 2003 року на ім'я ОСОБА_3, земельна ділянка розташована в адміністративних межах Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області площею 3,17 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право власності на земельну ділянку не отриманий (а.с.16).

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 6 лютого 2003 року, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №469, власником земельної ділянки площею 3,17 га розташованої на території Великояблунівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_3 (а.с.17).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №200/0-21/6-17 від 7 лютого 2017 року вбачається, що у зв'язку з тим, що відомості про земельну ділянку площею 3,17 га, що розташована в адмінмежах Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області не були внесені до Державного реєстру земель державна реєстрація вищевказаної земельної ділянки була здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Кадастровий номер земельної ділянки 7123781500:02:002:0586 (а.с.18).

Із оглянутої в судовому засіданні копії спадкової справи №57/2017 після смерті ОСОБА_3, яка померла 27 вересня 1999 року, заведеної 7 лютого 2017 року вбачається, що з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом в інтересах ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1М.(а.с.40).

Постановою від 7 лютого 2017 року державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку в зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно (а.с.63).

Статтею 548 ЦК 1963 року визначено, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Однак, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що йому невідомо яким чином позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, земельною ділянкою, розташованої в адміністративних межах Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області площею 3,17 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 січня 2017 року вбачається, що вказана вище земельна ділянка передана в оренду гр. ОСОБА_8 строком на 25 років, договір оренди зареєстрований 6 вересня 2016 року(а.с.19).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем ОСОБА_2 не надано доказів фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3, яка померла 27 вересня 1999 року, спірної земельної ділянки.

При розгляді вказаної справи суд керується законодавством чинним на момент отримання спірної земельної ділянки спадкодавцем, ОСОБА_3

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм держаних актів на право приватної власності на землю.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно із ст. 25 Закону України Про сільськогосподарську кооперацію від 17 липня 1997 № 469/97-ВР та ст.3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 8 серпня 1995 року право на земельну частку (пай) та право на земельну ділянку, яка виділена в натурі (на місцевості), можуть бути об'єктом спадкування.

Відповідно до ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 16 Розділу X Перехідних положень ЗК 2001 року, який набрав чинності в 2002 році, громадянам - власникам земельних часток(паїв) за їх бажанням виділяються в натурі(на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Статтею 22 ЗК 1990 року визначено, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і

одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на

місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Статтею 23 ЗК 1990 року визначено, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються

сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, а саме з державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,17 га, розташованої на території Великояблунівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №469 право власності на земельну ділянку у ОСОБА_3 виникло з 6 лютого 2003 року, після її смерті (а.с.17).

За таких обставин оскільки спадкодавець, ОСОБА_3 не набула права власності на спірну земельну ділянку за життя та така не належала їй на праві приватної власності на час відкриття спадщини, таким чином, в даному випадку слід визнавати не право власності на земельну ділянку, а право на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом. Відповідні позовні вимоги позивачем та представником позивача в ході розгляду даної цивільної справи не заявлялися.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно - правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 8, 10, 15, 57, 58, 60, 61, 64, 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 травня 2008 року №7, ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу 2003 року, ст.ст.529, 549 ЦК в ред.1963 року, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 1216, 1217, 1218, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст.125, 202 ЗК України, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, розділом X Перехідних положень ЗК 2001 року, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня його проголошення, особами, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом 10 днів з дня його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий О.П.Опалинська