Рішення

від 16.05.2017 по справі 304/257/17

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/257/17

Провадження № 2/304/160/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року

м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

при секретарі - Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття її з реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком з надвірними будовами в м. Перечин по вул. Шевченка, № 90, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та зобов’язати Перечинську міську раду зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно договору дарування від 28 листопада 2014 року вона є власником житлового будинку з надвірними будовами № 90, розташованого по вул. Шевченка в м. Перечин. Даний факт також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАУ № 095161 від 28 листопада 2014 року. Однак, у ході реєстрації місця проживання у даному будинку її та членів сім’ї виявилося, що за даними обліку картотеки Перечинського РВ ДМС України там також зареєстрована невідома їй ОСОБА_2 Оскільки остання відсутня за місцем реєстрації без поважних причин понад два роки, реєстрація такої створює їй перешкоди у реалізації її прав як власника, тому просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, однак подала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та просила такі задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки не повідомила.

У судове засідання представник Перечинської міської ради Закарпатської області як відповідача також не з’явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та не заперечив проти задоволення позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Правом власності, згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договорів дарування від 28 листопада 2014 року належить житловий будинок та земельна ділянка (кадастровий номер – 2123210100:01:002:0292) № 90 по вул. Шевченка в м. Перечин Закарпатської області, що стверджується витягами з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 листопада 2014 року (а. с. 6-12).

Також встановлено, що у зазначеному будинку зареєстрована, однак тривалий час не проживає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією будинкової книги для прописки громадян, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, довідкою виконкому Перечинської міської ради № 679 від 21 лютого 2017 року та актом про фактичне не проживання громадян № 15 від 21 лютого 2017 року (а. с. 13-19).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 383 цього Кодексу власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім‘ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Оскільки ОСОБА_2 у будинку № 90 по вул. Шевченка в м. Перечин Закарпатської області тривалий час не проживає, користування таким на підставі договору найму нею не доведено, вона не є членом сім’ї позивача, при цьому її реєстрація створює перешкоди ОСОБА_1 як власнику вказаного будинку у здійсненні права користування та розпорядження таким, тому суд приходить до висновку, що позов в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування вищезазначеним житловим будинком є обґрунтованим.

Що стосується позову в частині зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_2 в будинку позивача, то суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, як роз’яснено в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року «Про усунення перешкод у користуванні власністю» у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов в частині зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_2 в будинку позивача також підлягає до задоволення.

Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316 ч. 1, 317 ч. 1, 319 ч. 1, 321 ч. 1, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК Української РСР, ст. ст. 11, 88, 212-215, 218, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття її з реєстрації – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим будинком № 90 по вул. Шевченка в м. Перечин Закарпатської області, що належить ОСОБА_1.

Зобов'язати Перечинську міську раду Закарпатської області зняти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстраційного обліку із будинку № 90 по вул.Шевченка в м. Перечин Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:

ОСОБА_3