Рішення

від 16.05.2017 по справі 910/4400/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017Справа №910/4400/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"

про стягнення 8 397,09 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Басман В.С. (директор)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (відповідач) 8 397,09 грн. заборгованості за договором № 1506 від 27.02.2015, з яких: 7 764,65 грн. - основного боргу, 85,41 грн. - інфляційних втрат, 494,09 грн. - пені, 52,94 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4400/17 та призначено її до розгляду на 20.04.2017.

19.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 розгляд справи відкладено на 16.05.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.05.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.05.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Ухвали суду були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103041931446, № 0103041928950.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 16.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС" (далі - виконавець) укладено договір № 1506 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується на свій ризик з своїх матеріалів виконати і передати замовнику наступні роботи на об'єкті замовника: будівництво житлово-офісного-торговельного комплексу з підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 90/1 у Шевченківському районі м. Києва:

1.1.1. Електромонтажні роботи із монтажу : закладних елементів, електрообладання та електроосвітлення секції,, телефонізації, радіофікації, телебачення секції Г;

1.1.2. Електромонтажні роботи із монтажу закладних елементів, електрообладання та електроосвітлення секції, телефонізації, радіофікації, телебачення секції В;

1.1.3. Електромонтажні роботи із монтажу закладних елементів, електрообладання та електроосвітлення секції,, телефонізації, радіофікації, телебачення секції Б;

1.1.4. Електромонтажні роботи із монтажу закладних елементів, електрообладання та електроосвітлення секції, телефонізації, радіофікації, телебачення секції А.

Перелік робіт та використовуваних матеріалів конкретизовано в Додатках № 1, 2, 3 (Договірна ціна), що включають в себе Локальні кошториси, Підсумкові відомості ресурсів, та інші документи за необхідності, що підписані уповноваженими представниками обох сторін і є невід ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 16.08.2015), строки виконання робіт: початок робіт - 27.02.2015, закінчення робіт - 31.10.2016.

Згідно з п. 2.6 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.07.2015), загальна вартість робіт (з урахуванням вартості матеріалу, накладних, транспортних та будь-яких інших витрат) за цим Договором формується та зазначається в Договірній ціні (Додаток №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до даного Договору, що є його невід'ємними частинами), яка є твердою.

На момент підписання цього Договору загальна його сума становить 3984133,20 грн., у тому числі ПДВ - 664 022,20 грн.

Положеннями п. 5.2 Договору встановлено, що замовник зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.1. даного Договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4., 3.2.12. даного Договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати Виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В). При виникненні зауважень до виконаних робіт Замовник зобов'язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в Акті вартості робіт, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва (п. 5.3 Договору).

08.12.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду про розірвання договору № 1506 від 27.02.2015, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди розірвати з 08.12.2016 договір № 1506 від 27.02.2015.

У пункті 2 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що розірвання договору не звільняє замовника від обов'язку сплатити виконавцю заборгованість у розмірі 7764,65 грн. протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання цієї Додаткової угоди.

Сторони погодили, що розірвання Договору не пливає на строк нарахування штрафних санкцій, передбачених Договором та не звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань по Договору.

Позивачем, на виконання умов договору, виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 4 298 301,21 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами приймання виконаних будівельних робіт за період з лютого 2015 року по вересень 2016 року, а також Довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Акти приймання виконаних будівельних робіт зі сторони відповідача підписані та скріплені печаткою без зауважень та заперечень.

Відповідач в порушення умов договору вартість виконаних позивачем робіт оплатив лише частково на суму 4 290 536,56 грн., зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 7764,65 грн.

Зазначена заборгованість зафіксована сторонами у Додатковій угоді від 08.12.2016 про розірвання договору № 1506 від 27.02.2015.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 7 764,65 грн. основного боргу, а також 85,41 грн. інфляційних втрат, 494,09 грн. пені, 52,94 грн. 3 % річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору № 1506 від 27.02.2015, суд дійшов висновку, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до долучених до матеріалів справи Актів приймання виконаних будівельних робіт за період з лютого 2015 року по вересень 2016 року, які підписані сторонами без зауважень та заперечень, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 4 298 301,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.3 Договору, Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в Акті вартості робіт, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього Акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач оплату вартості виконаних позивачем робіт на суму 7764,65 грн. у строки, передбачені договором, не здійснив.

Крім того, заборгованість у розмірі 7764,65 грн. підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки розрахунків за Договором № 1506, а також зафіксована в Додатковій угоді про розірвання Договору.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором у розмірі 7764,65 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 7764,65 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 7764,65 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 52,94 грн., нараховані за період з 14.12.2016 по 06.03.2017 та втрати від інфляції у сумі 85,41 грн., нараховані за період з січня 2017 по лютий 2017.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунки 3% річних у сумі 52,94 грн. та інфляційних втрат у розмірі 85,41 грн. є арифметично вірними, у зв'язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 494,09 грн. на підставі п. 6.3 Договору, нараховану за період з 14.12.2016 по 06.03.2017.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі 20% від вартості неоплачених робіт.

Тобто, зазначеним пунктом договору передбачено відповідальність відповідача за порушення грошового зобов'язання у вигляді штрафу, а не у вигляді пені, як помилково вважає позивач.

Тобто, з системного аналізу наведених вище норм права, а також умов укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що сторонами за взаємною згодою визначено вид штрафних санкцій - штраф.

Однак, з прохальної частини позовної заяви та з розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що останній нараховує саме пеню, а не штраф, оскільки розрахунок здійснений за кожен день прострочення виконання зобов'язання з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати поставленої продукції) у вигляді пені, не передбачена договором.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлену продукцію не передбачена певними законодавчими актами.

Оскільки, сторони укладаючи договір не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати поставленої продукції) у вигляді пені, то вимоги про стягнення пені у сумі 494,09 грн., задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2 літ. А, код 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, код 36376620) 7764,65 грн. основного боргу, 85,41 грн. інфляційних втрат, 52,94 грн. 3% річних та 1505,86грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2017.

Суддя С.О. Турчин