Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/21706/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/21706/16

За позовом Приватного акціонерного товариства Просто-страхування

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Транспорт і логістика ;

2) Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Україна

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Моторного (транспортного) страхового бюро України

про відшкодування шкоди.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача-1 - Черняховський Е.Я. (директор);

від відповідача-2 - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Відповідача-1 заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди (виплаченого страхового відшкодування), заподіяної внаслідок ДТП працівником Відповідач-1.

Позивачем також заявлено клопотання про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору договору, який суперечить законодавству (п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України), а саме договору (полісу) АІ/5698196 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідач-1 вимоги позову не визнає з посиланням, що його відповідальність за спірним страховим випадком застрахована Відповідачем-2, а отже відшкодування шкоди має відбуватися за рахунок останнього. Проти недійсності страхового полісу Відповідач-1 заперечує з підстав, що інформація про відкликання ліцензії у Відповідача-2 та виключення його з членів МТСБУ не була поширена у друкованих виданнях, що у 2017 році така ліцензія у Відповідача-1 вже наявна, що він не був зобов'язаний перевіряти чинність ліцензії, та що згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.04.2015 №905 Відповідач-2 зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Також Відповідач-1 вважає, що договір (поліс) АІ/5698196 є дійсним, оскільки при його укладенні не було порушено Закону України Про страхування та Закону України Про ліцензування певних видів діяльності , Відповідача-2 не виключено з ЄДР, та що договір (поліс) укладено належним чином - на відповідному бланку, з усіма істотними умовами, підписано, скріплено печаткою страховика, по договору внесено страховий платіж, а отже договір є схваленим (ст. 241 ЦК України).

Відповідач-1 також вважає, що суд позбавлений права визнати недійсним правочин у межах господарського спору, стороною якого є фізична особа.

Від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, здійснений у порядку ст. 65 ГПК України.

Відповідач-2 письмових заперечень проти позову не подав, а також він та Третя особа у засідання представників не направили, хоча судом були вчинені всі дії щодо їх належного повідомлення про призначення справи до розгляду - ухвали надсилалися на адреси місцезнаходження згідно відомостей з ЄДР, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача-2 та Третю особу відповідно.

Ухвалою суду від 15.05.2017 було припинено провадження у справі стосовно Відповідача-2 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю спору між ним та Позивачем

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та за ст. 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були направлені довірителями для участі у засіданні, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2015 на паркові ТЦ Sky Mall по проспекту Ватутіна, в м. Києві була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Шевроле , д.р.н. НОМЕР_2, не врахував дорожню обстановку, на перехресті рівнозначних доріг не надав переваги в русі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Субару , д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідкою ДАІ про ДТП та постановою суду, копії яких містяться у справі.

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль Субару , д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_3 на праві власності, був під його керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_3 Доказів, що Договір добровільного страхування вже не був діючим на час ДТП, матеріали справи не містять.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, та враховуючи, зокрема, рахунки ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (35489,70 грн. та 1718,10 грн.) та звіт оцінювача № 3209/111086 від 27.11.2015 з калькуляцією AUDATEX (вартість відновлювального ремонту - 44498,24 грн., коефіцієнт зносу - 0,5) Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування у розмірі 35707,80 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля.

При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за Договором; суду не доведено протилежного.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_2, автомобілем Шевроле , д.р.н. НОМЕР_2, під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до справи постановою суду.

Досліджуючи питання, чи була на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, як особи, яка експлуатувала автомобіль Шевроле , д.р.н. НОМЕР_2, на законних підставах, застрахована Відповідачем-2 на підставі договору (полісу) АІ/5698196 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, суд дійшов наступних висновків.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.04.2015 №905 було анульовано ліцензію Відповідача-2 на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а з 01.07.2015 Відповідача-2 було позбавлено членства в МТСБУ.

Вказані відомості розміщені на офіційний сайтах Нацкомфінпослуг та МТСБУ, є у загальному доступі, тому визнаються судом загальновідомими, а отже в силу ст. 35 ГПК України не потребують доказування. Посилання Відповідача-1 на відсутність даної інформації у друкованих виданнях не спростовує її поширення та наявності у загальному доступі на офіційний сайтах Нацкомфінпослуг та МТСБУ. Доказів, що поширення такого типу інформації має відбуватися тільки у друкованих виданнях Відповідач-1 суду не надав.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 203 ЦК України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Так, за приписами ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який:

- має ліцензію на здійснення даного виду страхування;

- є членом МТСБУ.

А за приписами п. 52.4 ст. 52 вказаного Закону, страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи вищевикладені норми закону та обставини справи, судом встановлено, що Відповідач-2 на момент укладення договору АІ/5698196 від 08.09.2015 був позбавлений ліцензії на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та був позбавлений членства в МТСБУ, а отже не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності, а саме - права на укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Наявність у 2017 році, на що посилається Відповідач-1, ліцензії у Відповідача-2 на укладення такого типу договорів, жодним чином не доводить правомірність договору, укладеного до цього без ліцензії.

Посилання Відповідача-1, що він не був зобов'язаний перевіряти чинність ліцензії страховика на момент укладення договору судом відхиляється, оскільки обов'язковою умовою надання послугу з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ є наявність ліцензії на такий вид діяльності, відтак укладаючи договір певного типу Відповідач-1 був обізнаний, що на його укладення необхідна ліцензія, а отже не був позбавлений права та можливості перевірити її чинність.

При цьому, Відповідачем-1 не правильно трактується друга частина розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.04.2015 №905, оскільки, якщо читати дане розпорядження, у тому числі у сукупності зі ст. 52 вказаного Закону, то Відповідач-2, як страховик, якого позбавлено ліцензії та членство у МТСБУ якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з укладеними ним до того, як його було позбавлено ліцензії та членства, тобто за правомірно укладеними договорами.

Доводи Відповідача-1, що договір (поліс) АІ/5698196 є дійсним, оскільки при його укладенні не було порушено Закону України Про страхування , та що Закон України Про ліцензування певних видів діяльності не вказує, що провадження господарської діяльності без ліцензії може бути визнано недійсним, судом відхиляються, оскільки Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним у даних правовідносинах, а укладення договору (полісу) АІ/5698196 усупереч норм цього Закон (без ліцензії та членства у МТСБУ) встановлено вище та описано у рішенні.

Відтак, суд вбачає підстави за клопотанням Позивача згідно зі ст. 83 ГПК України, приймаючи рішення, визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству - визнати недійсним договір (поліс) АІ/5698196 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, як такий, що укладений з боку Відповідача-2 без необхідного обсягу цивільної дієздатності у зв'язку з відсутністю у останнього ліцензії на право укладення такого типу договорів та членства у МТСБУ.

Відхиляючи заперечення Відповідача-1 суд зазначає, що Відповідач-2, як компанія може продовжувати існувати (не бути припиненою у ЄДР), оскільки позбавлення ліцензії на певний вид страхування не позбавляє права провадити інші законні та статутні види діяльності, які такої ліцензії не потребують.

А щодо посилань Відповідача-1, що він уклав договір (поліс) належним чином - на відповідному бланку, з усіма істотними умовами, договір підписаний, скріплений печаткою страховика, та по договору внесено страховий платіж, то судом ці доводи відхиляються, оскільки це жодним чином не спростовує вчинення даного правочину Відповідачем-2 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що встановлено вище та описано у рішенні.

Усупереч твердженням Відповідача-1 суд також зауважує, що даний договір визнається недійсним на підставі ст. 215 ЦК України та частини 2 ст. 203 ЦК України, у сукупності зі ст. 227 ЦК України, а не лише на підставі однієї норми ст. 227 ЦК України.

При цьому, враховуючи твердження Відповідача-1 на відсутність у нього сумніву, що Відповідач-2 мав право укладати такий договір (поліс), суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. Проте питання стягнення Відповідачем-1 з Відповідача-2 такої шкоди предметом даного спору не є.

Посилання Відповідача-1 на схвалення договору (полісу) АІ/5698196 Відповідачем-2 шляхом посвідчення його печаткою судом до уваги також не приймається, оскільки на результат вирішення спору не впливає, так як даний договір визнаний судом недійсним, як такий, що укладений з боку Відповідача-2 без необхідного обсягу цивільної дієздатності (ст. 203 ЦК України), а не з перевищенням повноважень (ст. 241 ЦК України).

Судом також відхиляються заперечення Відповідача-1, що суд позбавлений права визнати недійсним правочин у межах господарського спору, стороною якого є фізична особа, натомість суд зазначає, норми ГПК України надають суду право визнати недійсним не тільки оспорюваний правочин, а й правочин (договір), пов'язаний з предметом спору, який суперечить законодавству (п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Отже, судом визнано недійсним договір (поліс) АІ/5698196 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Предметом спору є стягнення з Відповідача-1 заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП працівником Відповідач-1.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах із Відповідачем-1 та виконував свої трудові, службові обов'язки, що встановлено наявною у справі постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 28.12.2015 та не заперечується Відповідачем-1, то в даному випадку необхідно застосувати ст. 1172 ЦК України, де встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За приписами ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому, за приписами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, при вирішенні даного спору судом враховані правові позиції Верховного Суду України, викладені: у постанові від 23.12.2015 № 6-2587цс15 про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування; та у постанові від 14.09.2016 № 6-725цс16, про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, матеріалами справи підтверджено особу, яка здійснила адміністративне правопорушення та є винною у вчиненні ДТП (ОСОБА_2) та особу, працівником якої є винна у ДТП особа (Відповідач-1) .

Також матеріалами справи підтверджено та Відповідачем-1 не спростовано ані розміру розрахованого і виплаченого Позивачем страхового відшкодування, ані розміру понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля після ДТП, і що наведені у рахунку СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідці ДАІ.

Позаяк Відповідачем не було відшкодовано матеріальну шкоду (виплачене страхове відшкодування) у добровільному порядку, то вимоги позову про стягнення 35707,80 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача-1.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір (поліс) АІ/5698196 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Україна та ОСОБА_2.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспорт і логістика (м. Київ, вул. Кудрявська, 23-А; ідентифікаційний код 34771653) на користь Приватного акціонерного товариства Просто-страхування (м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 35707 (тридцять п'ять тисяч сімсот сім) грн. 80 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.05.2017

Суддя Сташків Р.Б.