Рішення

від 16.05.2017 по справі 914/491/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017р.                                                                       Справа № 914/491/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп", с.вільне Новомосковського району Дніпропетровської області,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Захід", м. Львів,

про: стягнення 12.446,27 грн.

Представники:

позивача:не з'явився,

відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Захід" про стягнення 12.446,27 грн. Ухвалою суду від 16.03.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.04.2017 р. Ухвалою суду від 04.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.04.2017 р. Ухвалою суду від 25.04.2017 р. продовжено строк розгляду справи за клопотанням позивача та відкладено на 16.05.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не оплатив вартості переданого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5.390,42 грн. Крім того, відповідачу нараховано 4.627,35 грн. пені, 288,50 грн. – три проценти річних та 2.140,00 грн. – інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, додане до матеріалів справи.

Відповідачем з часу порушення провадження у справі та протягом її розгляду не подано жодних додаткових доказів на заперечення заявлених позовних вимог, не досягнуто мирного врегулювання спору. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності письмово відзиву відповідача за доказами доданими до справи.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В судове засідання представник позивача не з'явився, додаткових доказів не подав.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, заперечення проти позовних вимог та додаткових доказів не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір №0808-1 від 08.08.2014 р. (надалі – Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) продає, а покупець (відповідач у справі) купує на умовах франко-склад покупця шпали дерев'яні не прострочені (товар) в кількості 2520 шт. І та 1080 шт. ІІ типу, відповідно до специфікації в додатку 1, 2, 3, який є невід'ємною частиною договору.

Ціна на товар встановлена в гривнях за 1 штуку з урахуванням ПДВ на умовах франко-склад продавця, становить 134,64 грн./шт. шпала дерев'яна тип І (за 1 куб.м. – 1077,12 грн.) та 114,54 грн./шт. шпала дерев'яна тип ІІ (за 1 куб.м. – 1145,40 грн.) та вказана у специфікації в додатку 1, 2, 3, який є невід'ємною частиною договору (пункт 3.1 Договору).

Прийманням товару по кількості та якості відповідно до специфікації в додатку 1, здійснюється уповноваженими представниками обох сторін на складі продавця перед завантаженням на транспортний засіб, з підписанням акту приймання-передачі (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу кошів на розрахунковий рахунок продавця за транспортну партію товару.

Позивачем передано, а відповідачем прийнято товар у сумі 160.390,42 грн., про що свідчать акти про фактичне надання послуг у сумі 10.133,26 грн. (від 10.12.2014 р., від 14.11.2014 р., від 31.10.2014 р., від 29.10.2014 р., від 08.10.2014 р., від 08.09.2014 р., від 22.09.2014 р., від 29.09.2014 р., від 30.09.2014 р., від 14.08.2014 р., від 29.08.2014 р.), накладні (від 14.08.2014 р. №1386 у сумі 15.115,44 грн., від 29.08.2014 р. №1506 у сумі 11.773,68 грн., від 08.09.2014 р. №1605 у сумі 12.690,00 грн., від 22.09.2014 р. №1746 у сумі 14.116,80 грн., від 29.09.2014 р. №1800 у сумі 15.240,18 грн., від 30.09.2014 р. №1825 у сумі 6.404,34 грн., від 08.10.2014 р. №1932 у сумі 14.950,80 грн., від 28.10.2014 р. №2159 у сумі 14.950,80 грн., від 31.10.2014 р. №2186 у сумі 15.139,68 грн., від 14.11.2014 р. №2291 у сумі 14.950,80 грн., від 10.12.2014 р. №2493 у сумі 10.133,26 грн.) та довіреності на отримання матеріальних цінностей, додані до матеріалів справи.

Відповідач частково оплатив вартість переданого товару у сумі 155.000,00 грн., про що свідчать банківські виписки, додані до матеріалів справи.

Позивачем на адресу відповідачам скеровано претензію від 28.07.2016 р. №246 про оплату переданого товару у сумі 5.390,42 грн., яка отриману 29.08.2016 р. згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення доданим до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав, доказів сплати вартості товару на час прийняття рішення судом не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з купівлі-продажу товару.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар, а також автотранспортні послуги, про що свідчить накладні та акти додані до матеріалів справи. Відповідач частково оплатив вартість переданого товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 6.1 Договору платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу кошів на розрахунковий рахунок продавця за транспортну партію товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання з передачі товару виконав, відповідач не виконав свій обов'язок з оплати вартості товару. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 5.390,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, як наслідок неналежного виконання зобов'язання, позивач вимагає стягнення з відповідача 288,50грн. – три проценти річних та 2.140,00 грн. – інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у зв'язку з простроченням виконання позивачем свої зобов'язань із оплати товару, позовні вимоги про стягнення 288,50 грн. – три проценти річних та 2.140,00 грн. – інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В частині стягнення пені суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з урахуванням наступного. Відтак, предметом є позовна вимога про стягнення пені, з підстав невиконання відповідачем умов Договору в частині зобов'язань з оплати переданого товару. Позивач просить стягнути з відповідача 4.627,35 грн. пені, нарахованої на підставі положень частини другої статті 231 Господарського кодексу України, оскільки за умовами Договору не передбачено стягнення пені.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 Цивільного кодексу України). Отож, за відсутності в умовах Договору передбаченої пені така може бути визначена законом.

Позивач просить стягнути пеню на підставі положень частини другої статті 231 Господарського кодексу України за порушення грошового зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Аналізуючи положення глави 54 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Відтак, законодавець пов'язує виникнення можливості стягнення пені із закріпленням відповідних умов письмової форми. Договором сторонами не визначено нарахування пені за порушення грошового зобов'язання. Натомість заявлена позивачем сума пені нарахована на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Суд виходить із того, що пеня визначена позивачем за порушення грошового зобов'язання щодо оплати вартості переданого товару. Законодавством не передбачено нарахування пені за порушення грошового на підставі положень частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У цьому випадку, відсутня сукупність умов для застосування до боржника (відповідача у справі), який порушив господарське зобов'язання, санкції передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки відповідачем допущено прострочення грошового зобов'язання. Доказів, які б підтверджували протилежне позивачем суду не подано.

З аналогічної позиції виходить Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014 р. № 3-1гс14 (справа № 903/610/13).

Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З огляду на наведене, оскільки умовами Договору не визначена пеня, на підставі положень частини другої статті 231 Господарського кодексу України не можна стягнути пеню за порушення грошового зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для стягнення пені. Тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та підлягають відмові.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру до сплати підлягає судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2017 рік встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. № 1801-VIII у сумі 1.600,00 грн. Позивачем згідно з платіжним дорученням від 07.11.2016 р. №907 сплачено 1.378,00 грн. Позовна заява, згідно з відміткою відділення поштового зв'язку, подана 03.03.2017 р. Тому до сплати підлягав судовий збір у розмірі 1.600,00 грн. У зв'язку з наведеним судовий збір у сумі 222,00 грн. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України. В іншій частині судовий збір має бути відшкодований відповідачем на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1.005,14 грн.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Захід" (адреса: вулиця Левандівська, будинок 3, місто Львів, Львівська область, 79025; ідентифікаційний код 35186324) на користь Державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп" (адреса: село Вільне, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51260; ідентифікаційний код 14304726) 5.390,42 грн. боргу, 288,50 грн. – три проценти річних, 2.140,00 грн. – інфляційних втрат, 1.005,14 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3.          Стягнути з Державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп" (адреса: село Вільне, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51260; ідентифікаційний код 14304726) в доход Державного бюджету України 222,00 грн.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2017 року.

Суддя Петрашко М.М.