Рішення

від 17.05.2017 по справі 921/252/17-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 травня 2017 рокуСправа № 921/252/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вишнівецьке" с. Великі Кусківці, Лановецький район, Тернопільська область, 47413

про cтягнення заборгованості в сумі 98 490,87 грн., а саме: неоплаченого товару - 57 649,92 грн., 48% річних - 14 834,40 грн., штрафу - 11 529,98 грн., пені - 8 848, 73 грн. та інфляційних втрат у сумі 5 627,84 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №1 від 04.04.2017 р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

ТОВ "Агрозахист Донбас" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вишнівецьке" про стягнення заборгованості в сумі 98 490,87 грн.

Ухвалою від 14.04.2017р. суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, порушив провадження по справі та розгляд останньої у судовому засіданні призначив на 03.05.2017, а в подальшому на 17.05.17 р.

Від позивача до матеріалів справи надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №4 від 16.05.2017 р., яка в послідуючому відкликана (заява №б/н (вх. №11049) від 17.05.2017 р. у справі). Таким чином, спір вирішується судом за первісними позовними вимогами.

В обґрунтування позову, підтриманого у засіданні повноважним представником, господарське товариство посилається на неналежне виконання його контрагентом зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість, сума якої, підлягає стягненню у судовому порядку.

У судовому засіданні 03.05.2017 р. керівник ТОВ "Вишнівецьке" усно повідомив, що ним визнається заборгованість перед позивачем.

В той же час на засідання суду 17.05.17 р. відповідач не прибув , причин неявки не навів, витребуваних документів не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

За таких обставин, з огляду на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні повноважним представникам належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

19.04.2016 року між ТзОВ "Агрозахист Донбас"" (Постачальник) та ТзОВ "Вишнівецьке" (Покупець) було укладено договір поставки №19/04-1 (далі - Договір), згідно п.1.1 якого в терміни, визначені договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Загальна сума Договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1. та які є невід'ємною частиною цієї угоди. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною Договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-транспортних цінностей (товару) (п.2.3 Договору).

Згідно п.3.1 правочину, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до нього.

У пункті 3.3. сторони передбачили, що всі платежі за цим Договором здійснюються Покупцем з врахуванням п.3.2. На підтвердження виконання Покупцем зобов'язань з оплати Товару, сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують ОСОБА_3 звіряння взаємних розрахунків. Ініціатива підписання сторонами ОСОБА_3 покладається на Покупця.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

19.04.2016 р. сторонами було укладено Додаток №1 до договору поставки №19/04-1, згідно п.2 якого загальна ціна товару складає 57 649,92 грн.

У відповідності до п.3 Додатку №1 Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості Товару в порядку оплати до 01.09.2016 р.

На виконання умов укладеного правочину, позивач поставив своєму контрагенту - відповідачу у справі, товар на загальну суму 57 649 грн. 92 коп., що підтверджується видатковою накладною №3444 від 19.04.2016 р. та довіреністю №9 від 19.04.2016 р., виданою ОСОБА_3 на отримання продукції від ТОВ "Агрозахист Донбас" (копії видаткової накладної та довіреності знаходяться в матеріалах справи).

Вищезазначені первинні документи бухгалтерського обліку підписані представниками сторін без зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки товару відповідачу на загальну суму 57 649 грн. 92 коп.

На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишається неоплаченим.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами укладеного учасниками спору додатку №1 до Договору передбачена оплата відповідачем 100% вартості товару до 01.09.2016 р.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед ТОВ "Агрозахист Донбас" станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 57 649 грн. 92 коп., з огляду нащо заявлені вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Вказаний борг не заперечується відповідачем та, окрім іншого, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 р. по 01.12.2016 р. підписаним обома сторонами без заперечень.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підпунктом 7.1.1. Договору його контрагенти домовились, що за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Сторони обумовили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3-ох років.

На підставі зазначеного пункту угоди позивачем заявлено до стягнення 8 848, 73 грн. пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за період з 02.09.2017 р. по 16.03.2017р.

Крім того, ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.7. Договору сторони передбачили, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього Договору, Покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 834,40 грн. 48% річних та 5 627,84 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 02.09.2016 р. по 16.03.2017р.

Крім того, сторони у договорі визначили, що в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше, ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого Товару (п.7.8).

На підставі зазначеного пункту договору позивачем заявлено до стягнення 11 529,98 грн. штрафу.

Перевіривши правильність здійснених господарським товариством нарахувань в межах періодів існування заборгованості та відповідність наданого розрахунку приписам ЦК України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 848, 73 грн. пені, 14 834,40 грн. 48% річних та 5 627,84 грн. інфляційних втрат, 11 529,98 грн. штрафу, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані ТОВ "Вишнівецьке".

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вишнівецьке" (с. Великі Кусківці, Лановецький район, Тернопільська область, 47413, іден. код 32290942) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, іден. код 30048570) - заборгованості в сумі 98 490 (дев'яносто вісім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 87 коп., а саме: суму неоплаченого товару - 57 649 (п'ятдесят сім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 92 коп., суму 48% річних - 14 834 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 40 коп., суму штрафу - 11 529 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 98 коп., суму пені - 8 848 (вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 73 коп., суму інфляційних втрат - 5 627 (п'ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 84 коп. та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 22.05.2017 р.

Суддя О.В. Руденко