Рішення

від 16.05.2017 по справі 910/5527/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017Справа № 910/5527/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ліфт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Ліфт"

про стягнення 10 884,01 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Ланець А.М. (представник за довіреністю №8 від 07.03.2017р.);

від відповідача: Москаленко М.М. (представник за довіреністю від 03.04.2017р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ліфт" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Ліфт" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором №17/15 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання від 01.09.2015р. в розмірі 10 884,01 грн., з яких 9 200,00 грн. сума основного боргу, 1 335,15 грн. інфляційних втрат та 348,86 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість виконаних позивачем робіт у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач подав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на існуючі між сторонами домовленості щодо мирного врегулювання спору, за якими у випадку сплати відповідачем суми основного боргу до початку судового розгляду справи, позивач мав відмовитись від решти позовних вимог. У зв'язку з тим, що відповідачем було здійснено оплату робіт за договором на суму 9 200,00 грн., останній просив суд відмовити позивачу в задоволенні решти його позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 16.05.2017р.

Розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 16 травня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір №17/15 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання по організації та виконанню робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та ліфтового обладнання на Будівництві будинків № 4, № 5, № 6 другої черги будівництва Житлово-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об'єктами інфраструктури, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 14.

За змістом п. 1.2. Договору технічне обслуговування ліфта та ліфтового обладнання передбачає здійснення Виконавцем з дати підписання цього Договору, всіх видів регламентних робіт, місячних та квартальних ремонтів відповідно до технологічного процесу, а також здійснення аварійного обслуговування, що спрямовано на усунення аварійних ситуацій і несправностей, у тому числі роботи з евакуації пасажирів з кабіни ліфта та роботи із запуску ліфта при всіх непланових зупинках (роботи - за Договором).

Як передбачено в п. 2.1. Договору вартість робіт визначена за взаємною згодою Сторін і на день укладання Договору за кожен календарний місяць технічного обслуговування, набуває чинності з моменту отримання письмового повідомлення про початок експлуатації ліфтів (п. 5.2.) і становить по кожному будинку (№ № 4, 5, 6) 2 300,00 грн. з ПДВ, що разом складає 6 900,00 грн.

Згідно п. 2.3. Договору щомісяця, починаючи з моменту, зазначеного у п 1.2. цього Договору, Виконавець надає Замовнику для підпису Акти приймання-передачі виконаних робіт, які Замовник зобов'язаний прийняти та підписати протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання або надати мотивовану письмову відмову від їх підписання у цей же строк.

За умовами п. 2.4. Договору замовник сплачує вартість виконаних робіт щомісячно, на підставі підписаного Сторонами Акту, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Договір вважається укладеним та набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р. (п. 5.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи з технічного обслуговування ліфтів за період вересень - грудень 2015р. на загальну суму 9 200,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ГЛ-0000332 від 30.09.2015р. на суму 2 300,00 грн., № ГЛ-0000333 від 30.10.2015р. на суму 2 300,00 грн., № ГЛ-0000400 від 30.11.2015р. на суму 2 300,00 грн. та № ГЛ-0000460 від 30.09.2015р. на суму 2 300,00 грн.

Виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем, що підтверджується підписами його уповноваженого представника та відбитками печатки останнього у вказаних вище актах.

Вказаний розмір заборгованості відповідача за договором (9 200,00 грн.) підтверджується також наявним у матеріалах справи Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2016р. по 01.12.2016р. між сторонами, який підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу слід припинити, а в іншій частині позову вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі абро на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 2.4. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт мав бути виконаний протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт, а прострочення оплати вартості виконаних позивачем робіт у відповідача виникло з наступного дня.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, протягом перебування справи у провадженні суду, відповідачем було здійснено оплату вартості виконаних позивачем робіт на суму 9 200,00 грн., що підтверджується наданою останнім Довідкою ПАТ Райффайзен Банк Аваль №В18/61-1435 від 24.04.2017р.

Згідно п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Судом встановлено, що відповідачем сплачено позивачу суму основного боргу в розмірі 9 200,00 грн. після порушення провадження у справі, а саме 21.04.2017р.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9 200,00 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 335,15 грн. інфляційних втрат та 348,86 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованого судом, а розмір 3 % річних по кожному акту є арифметично вірним, проте при додаванні розрахованих сум 3 % річних позивачем допущено арифметичну помилку (за розрахунком суду загальний розмір 3 % річних становить 348,96 грн.).

Таким чином, за відсутності письмового клопотання щодо виходу суду за межі позовних вимог (ст. 83 ГПК України), вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 335,15 грн. інфляційних втрат та 348,86 грн. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд не приймає до уваги наведені у відзиві на позовну заяву посилання на існуючі між сторонами домовленості щодо мирного врегулювання спору, за якими у випадку сплати відповідачем суми основного боргу до початку судового розгляду справи, позивач мав відмовитись від решти позовних вимог, оскільки за приписами ст. ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються обома сторонами.

Зважаючи на те, що суду не надано доказів на підтвердження досягнення між сторонами мирової угоди, а також на допущені відповідачем порушення взятих на себе зобов'язань за договором, в тому числі й за період, який зазначено позивачем, суд не вбачає правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних лише у зв'язку з добровільною сплатою суми боргу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що провадження у справі №910/5527/17 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9 200,00 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 335,15 грн. інфляційних втрат та 348,86 грн. 3 % річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У зв'язку з тим, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а сплата суми основного боргу здійснена відповідачем після порушення провадження у даній справі, судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на останнього.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/5527/17 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Ліфт" (ідентифікаційний код 35909050, адреса: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3) суми основного боргу в розмірі 9 200,00 грн. припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Ліфт" (ідентифікаційний код 35909050, адреса: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ліфт" (ідентифікаційний код 35261495, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 61) 1 335,15 грн. (одну тисячу триста тридцять п'ять гривень 15 коп.) інфляційних втрат, 348,86 грн. (триста сорок вісім гривень 86 коп.) 3 % річних та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2017р.

Суддя С.М. Морозов