Рішення

від 17.05.2017 по справі 922/791/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р.Справа № 922/791/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Термополіс" (м. Луцьк) до ТОВ "Укр-Агро-Пром" (м. Харків) про стягнення 10055,40 грн., за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №21-1/03/17 від 21.03.2017 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 8000,00 основного боргу, 117,69 грн. - 3% річних від простроченої суми, 780,19 грн. - суму, на яку збільшилася заборгованість з врахуванням інфляційних нарахувань, 1157,52 грн. - сума, на яку збільшилася заборгованість з врахуванням суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 3000,00 грн. - вартість витрат на правову допомогу. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором поставки товару №20/05/16/4-КПТ від 20.05.2016 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що відповідно до п. 3.1 договору поставки кількість, ціна і термін поставки, умови оплати за отриманий товар погоджуються сторонами в рахунках, які є його невід'ємною частиною, але рахунок не містить погоджених сторонами договору поставки умов оплати. Крім того, 20.03.2017 р. відповідачем було зроблено оплату залишку заборгованості у розмірі 8000,00 грн. Оскільки між сторонами була погоджена розстрочка платежу, яку відповідач виконав, то відповідач вважає, що порушення з його боку немає, і підстав для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань відповідно немає. Стосовно стягнення витрат по договору про надання правової допомоги від 25.11.2016 р. також заперечує.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.04.2017 р. було задоволено клопотання відповідача про продовження терміну розгляду справи, був продовжений строк розгляду спору за межи строку, встановленого ст. 69 ГПК України, на 15 днів - до 24.05.2017 р., та розгляд справи був відкладений на 17.05.2017 р. о 12:30 год.

Позивач не надав витребувані судом документи.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

20.05.2016 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару №20/05/16/4-КПТ (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його в порядку та на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) товару.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору кількість, ціна і термін поставки, умови оплати за отриманий товар погоджуються сторонами в рахунках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною підписаною сторонами.

Відповідно до п. 4.3 зазначеного договору датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі товару.

Згідно з п. 4.6 договору товар постачається за правилами Інкотермс 2010 на умовах EXW м. Луцьк.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу товар на суму 40000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000350 від 31.08.2016 р. на суму 40000,00 грн., підписаною сторонами без зауважень.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар, що підтверджується копіями платіжних доручень №543 від 27.07.2016 р. на суму 17000,00 грн., №567 від 17.08.2016 р. на суму 8000,00 грн., №597 від 31.08.2016 р. на суму 5000,00 грн. та №612 від 08.09.2016 р. на суму 2000,00 грн., а всього на загальну суму 32000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару за договором поставки товару №20/05/16/4-КПТ від 20.05.2016 р. становить 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так як сторонами не був визначений у договорі строк (термін) виконання відповідачем обов'язку оплати товару, 29.11.2016 р. позивач надіслав відповідачу претензію №79 від 25.11.2016 р. з вимогою здійснити погашення заборгованості в сумі 8000,00 грн.

Зазначену претензію відповідач отримав 02.12.2016 р., що підтверджується фіскальним чеком від 29.11.2016 р. та рекомендованим повідомленням від 29.11.2016 р. про вручення поштового відправлення.

Оскільки названою статтею не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Таким днем слід вважати дату одержання вимоги боржником.

Останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання є 09.12.2016 р., але відповідач у вказаний строк не оплатив товар повністю.

У відповіді на претензію позивача відповідач просить вибачити його за затримку оплати за отриманий товар та повідомляє, що враховуючи тимчасові труднощі, пов'язані з тривалим циклом обертаємості продукції, в складі якої приймає участь вищезгаданий товар, планує отримати виручку від реалізації наприкінці грудня 2016 р., інших джерел виконання зобов'язань на поточний час не має.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 вищевказаного договору сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати за товар згідно договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України від суми заборгованості за кожний день прострочки.

На підставі вказаного позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період з 01.09.2016 р. по 02.03.2017 р. в сумі 1157,52 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково - за загальний період з 10.12.2016 р. по 02.03.2017 р. в сумі 506,84 грн., оскільки позивачем невірно була визначена кількість днів прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного позивач нарахував відповідачу інфляційні за період з вересня 2016 р. по січень 2017 р. в сумі 780,19 грн. та 3% річних за період з 31.08.2016 р. по 02.03.2017 р. в сумі 117,69 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково - в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 10.12.2016 р. по 02.03.2017 р. в сумі 20,22 грн. та в частині стягнення з відповідача інфляційних за період з грудня 2016 р. по січень 2017 р. в сумі 257,46 грн., оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару скінчився тільки 09.12.2016 р.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що, оскільки між сторонами була погоджена розстрочка платежу, яку відповідач виконав, то порушення з його боку немає, а також підстав для нарахування 3% річних та інфляційних відповідно немає, суд вважає необґрунтованими, не підтвердженими документально та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2015 р. у справі №33/234-10 та у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010 р. у справі №4/719 і від 15.11.2010 р. у справі №4/270д.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання чітко визначені у статті 617 ЦК України.

Так особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК і ст. 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що відповідач сплатив позивачу заборгованість за товар (редуктор) згідно рахунку №473 від 26.07.2016 р. в сумі 8000,00 грн. після звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області (06.03.2017 р.), про що свідчить платіжне доручення №176 від 20.03.2017 р. на суму 8000,00 грн., суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором поставки товару №20/05/16/4-КПТ від 20.05.2016 р. в сумі 8000,00 грн., в зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав суду доказів оплати пені, інфляційних та 3% річних, або будь-яких обґрунтованих заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в позові частково.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою адвокатських послуг в сумі 3000,00 грн., що надані відповідно до угоди про надання правової допомоги та представництво в суді від 25.11.2017 р, додатку від укладеним між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 асоціації адвокатів України ОСОБА_3, який має право на заняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №437 від 21.01.2010 р.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Факт понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням №4070 від 02.03.2017 р. на суму 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару №20/05/16/4-КПТ від 20.05.2016 р. в сумі 8000,00 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. Решту позову задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром" (61020, м. Харків, пров. Метисний, буд. 5. Код ЄДРПОУ 37447209) на користь Приватного підприємства "Термополіс" (43000, АДРЕСА_1. Код ЄДРПОУ 35782514) пеню за період з 10.12.2016 р. по 02.03.2017 р. в сумі 506,84 грн., 3% річних за період з 10.12.2016 р. по 02.03.2017 р. в сумі 20,22 грн., інфляційні за період з грудня 2016 р. по січень 2017 р. в сумі 257,46 грн., судовий збір в сумі 1397,78 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2620,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_4