Рішення

від 24.05.2017 по справі 924/306/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2017 р.Справа № 924/306/17 Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Радченя Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до Житлово-будівельного кооперативу "Новобудова-8", м. Хмельницький

про стягнення заборгованості в сумі 11 133,53 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 13.04.17р. - в режимі відеоконференції;

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м.Львів звернулася до суду з позовом про стягнення з ЖБК "Новобудова-8" м.Хмельницький заборгованості в сумі 11133,53грн., з яких 9200,00грн. сума основного боргу, 1501,00грн. інфляційні витрати та 432,53грн. -3% річних, що утворилася через неналежне виконання укладених між позивачем та відповідачем договорів-заявок на надання транспортно-експедиційних послуг, згідно яких позивач здійснив організацію доставки наданих відповідачем вантажів автомобільним транспортом.

Ухвалою суду від 07 квітня 2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №924/306/17. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами, підтвердженням чого є реєстр відправленої рекомендованої кореспонденції, а також поштові повідомлення про вручення представникам обох сторін.

Згідно п. 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно витягу з ЄДРЮФОП станом на 24.04.2017р. місцезнаходженням відповідача є м.Хмельницький, вул.Володимирська, 109.

Копія ухвали суду про порушення провадження у справі відповідачу направлялася рекомендованим листом за даною адресою та вручена особі за довіреністю Єрьомінко 14.04.2017р., підтвердженням чого є поштове повідомлення про вручення.

Копії ухвали суду про відкладення розгляду справи від 24.04.2017р. та від 15.05.2017р. направлялися на юридичну та поштову адреси відповідача ( м.Хмельницький, вул.Володимирська, 109 та - 21012, м.Вінниця, вул.Покришкіна, 8Б).

Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку в засідання представника відповідача, востаннє на 12 годину 24.05.2017р.

Позивачем надано суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, та розрахунок до неї, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 317, 07грн. заборгованості, з яких 9200,00грн. сума основного боргу, 1693,62грн. інфляційні витрати, нараховані за період жовтень 2015р. по березень 2017р. включно, та 423,45грн. - 3% річних нарахованих з 14.09.2015р. по 28.03.2017р.

Дане клопотання не суперечить вимогам ст.22 ГПК України, судом розглянуто та приймається. Отже надалі предметом спору слід вважати стягнення 11 317, 07грн. заборгованості.

В судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Судом оглянуто оригінали документів, надіслані на адресу суду позивачем попередньо.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позов не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив.

Відповідно ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що судом вжито всіх передбачених ГПК України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, оскільки ухвали про відкладення розгляду справи від 24.04.2017р. та від 15.05.2017р. направлялися на юридичну та поштову адреси останнього, та те, що судом надавався час сторонам для врегулювання спору в добровільному порядку, а також з огляду на обмеженість строків вирішення даного спору, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Крім цього, у відповідності до ст. 75 ГПК України, неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вправі розглядати дану справу по суті, за наявними у ній документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між сторонами по справі - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м.Львів та Житлово-будівельним кооперативом "Новобудова-8" м.Хмельницький склалися договірні відносини щодо здійснення перевезення вантажу на підставі договорів-заявок.

Так, 03.09.2015р. між сторонами підписано Договори-Заявки №З15-006836 від 03.09.2015 року та №З15-006841про надання транспортно-експедиціних послуг.

У відповідності до умов договорів-заявок на надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 (Експедитор - по договору) здійснив організацію доставки наданих йому ЖБК "Новобудова-8" (Замовник - по договору) вантажів автомобільним транспортом з місцем завантаження м.Київ - м.Вінниця, з датою розвантаження 04.09.2015р.

04 вересня 2015р. сторонами узгоджено та підписано акти надання послуг №3466 та №3467 від 04.09.2015р. на загальну суму 9200,00грн.

Пунктом 1 даних заявок передбачено, що дана заявка при відсутності довготермінового договору між «Замовником» і «Експедитором» має силу договору на разове перевезення. Факсимільна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом. У випадку не повернення оригіналу завіреного замовником (експедитором) акту виконаних робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання та відсутності обґрунтованої письмової відмови, Акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником (експедитором).

Згідно п.2 даних заявок, оплата по даній заявці здійснюється протягом 5-7 банківських днів після розвантаження,

Як вбачається з позовної заяви, між сторонами є наявними довготривалі відносини, так у відповідності до умов договорів-заявок на надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 (Експедитор - по договору) здійснено, в період з 17.08.2015 року по 04.09.2015 року, організацію доставки наданих йому ЖБК "Новобудова-8" (Замовник - по договору) вантажів автомобільним транспортом, що підтверджено відповідними Актами надання послуг, підписаних Сторонами. Загальна вартість наданих позивачем відповідачу, за вказаний період, послуг становить 107900,00 гривень.

Відповідачем за період 19.08.2015 року по 24.12.2015 року сплачено на рахунок Позивача грошові кошти в загальній сумі 98 700,00 гривень.

Таким чином, станом на день пред'явлення даного позову, заборгованість Відповідача перед позивачем за отримані послуги по Договорам-Заявкам №З15-006836 від 03.09.2015 року та №З15-006841 від 03.09.2015 року становить 9200,00 гривень, в підтвердження чого надано виписки з особового рахунку.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Так, 03.09.2015р. між сторонами підписано Договори-Заявки №З15-006836 від 03.09.2015 року та №З15-006841про надання транспортно-експедиціних послуг.

У відповідності до умов договорів-заявок на надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 (експедитор - по договору) здійснив організацію доставки наданих йому ЖБК "Новобудова-8" (замовник - по договору) вантажів автомобільним транспортом з місцем завантаження м.Київ - м.Вінниця, з датою розвантаження 04.09.2015р.

04 вересня 2015р. сторонами узгоджено та підписано акти надання послуг №3466 та №3467 від 04.09.2015р. на загальну суму 9200,00грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг відповідач не виконав.

Зважаючи на викладене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, позовні вимоги про стягнення 9200,00 грн. заборгованості заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1693,62грн. інфляційних витрат, нарахованих за період жовтень 2015р. по березень 2017р. включно, та 423,45грн. - 3% річних нарахованих з 14.09.2015р. по 28.03.2017р., то статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому враховується, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд, перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних нарахувань та річних, встановив, що нарахування проведено за період з 14.09.2015р. по 28.03.2017р., тобто з дня порушення зобов'язання та по день звернення до суду з позовом за захистом свого порушеного права, виходячи, при цьому, з суми боргу 9200,00грн.

Однак, суд перевіривши правильність нарахування річних та інфляційних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Діловодство" правомірним буде нарахування 3% в сумі 422,70грн., щодо інфляційних вони залишаються не змінними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задоволити частково.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із правомірним зверненням позивача до суду з позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 13, 22, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Львів до житлово-будівельного кооперативу "Новобудова-8", м. Хмельницький про стягнення заборгованості в сумі 11 317, 07грн. задоволити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Новобудова-8", (м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109, код 39464006) на користь фізичної особи - підприємець ОСОБА_1 (м.Львів, Шевченківський район, вул.Промислова, 50/52, офіс 629, ідент.код НОМЕР_1) - 9200,00грн. (дев'ять тисяч двісті грн. 00коп.) основного боргу, 1693,62грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто три грн. 62коп.) інфляційних витрат , 422,70грн. (чотириста двадцять дві грн. 70коп.) -3% річних та 1600,00грн. (одна тисяча шістсот грн.00коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 0грн.75коп. відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.05.2017 р.

Суддя Д.І. Радченя

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, м.Львів, Шевченківський р-н, вул.Промислова, 50/52, офіс 629.

3- відповідачу. м.Хмельницький, вул.Воломирська, 109. (рек. з повід.)