Постанова

від 17.05.2017 по справі 910/22853/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа№ 910/22853/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Менеджмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/22853/16 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Матоні"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Менеджмент"

про стягнення 241 585,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.03.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТОНІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ МЕНЕДЖМЕНТ" про стягнення 241 585,94 грн., задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 17.05.2017.

10.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем подано клопотання про зупинення провадження по справі.

В судове засідання 17.05.2017 сторони своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлений належним чином.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановленого ч. 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Наведене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено неможливість (зокрема, через наявність будь-яких перешкод) розгляду даної справи до вирішення справи № 910/4514/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матоні", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ Порше Лізинг України про визнання договору оренди №1506/02л від 15.06.2016 укладеного між ТОВ Матоні та ТОВ Смарт Менеджмент недійсним.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем ( орендодавцем) та відповідачем (орендарем) 15.06.2016 було укладено договір № 1506/02л оренди ( субкористування ) транспортного засобу строком дії до 15.12.2018.

У відповідності до умов вказаного договору, позивач передає, а відповідач приймав у тимчасове оплатне субкористування (користування) транспортній засіб (Audi Q7 new АА89630 ОХ, номер шасі кузова) WAUZZZ4M5GD011834, рік випуску 2015, колір ТЗ - чорний ) та зобов'язався повернути його після закінчення строку користування, який визначений договором, або у разі дострокового припинення дії цього договору.

Як передбачено п. 5.1 Договору № 1506/02л від 15.06.2016, за користування об'єктом оренди встановлюється орендна плата в розмірі 67 440,00 грн., в тому числі ПДВ 20% в розмірі 11240,00 грн., без ПДВ 56200,00 грн. за один календарний місяць оренди. У разі сплати за неповний місяць, її розрахунок здійснюється пропорційно, виходячи з кількості календарних днів у відповідному місяці року.

Відповідно до п. 5.3 вказаного Договору орендна оплата сплачується орендарем щомісяця в термін до 5 (п'ятого) числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим. Виставлення окремого рахунку - фактури для цілей сплати орендної плати не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 15.06.2016 передав відповідачу в оренду транспортний засіб - Audi Q7 new АА89630 ОХ, номер шасі ( кузова ) WAUZZZ4M5GD011834, рік випуску 2015, колір ТЗ - чорний, що підтверджується актом прийому - передачі предмета в оренду.

Проте, відповідач свої зобов'язання в частині строків та розмірів щомісячної оплати за користування об'єктом оренди виконував не належним чином, внаслідок чого у останнього за період з серпня 2016 по листопад 2016 виникла заборгованість в розмірі 230 008,00 грн.

Пунктом 6.2 Договору № 1506/02л від 15.06.2016 встановлено, що орендар несе відповідальність за порушення строків оплати орендної плати та/або компенсацій за цим договором, сплачуючи на користь орендодавця за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме в період прострочення.

Позивачем, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань нараховані пеня в розмірі 28144,91 грн. та 3% річних в розмірі 2967,43 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено нормами ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

У відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи приписи ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Менеджмент", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 року у справі № 910/22853/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Менеджмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/22853/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/22853/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22853/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко