Рішення

від 22.05.2017 по справі 927/324/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?22? травня 2017 року справа № 927/324/17

Позивач: Приватне підприємство ОСОБА_1 СЕРВІС ,

вул. Київська, буд. 74, оф. 1, м. Чернігів, 14038

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ОБМАЧЕВА ,

вул. Лесі Українки, буд. 86, с. Обмачів, Бахмацький район, Чернігівська область, 16510

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 4266009,30 грн.

Суддя І.Г. Мурашко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 доручення № 12 від 17.03.2017 представник

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність б/н від 21.04.2017, представник

ОСОБА_4 довіреність № б/н від 01.08.2016, представник

В судовому засіданні 22.05.2017 р., після закінчення оголошеної перерви у судовому засіданні 15.05.2017, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Приватним підприємством ОСОБА_1 СЕРВІС подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ОБМАЧЕВА про стягнення заборгованості в сумі 4266009,30 грн., з якої 3895190,45 грн. сума основного боргу; 38951,90 грн. сума штрафу; 176064,71 грн. сума пені за період з 01.12.2016 по 28.03.2017; 118024,23 грн. сума інфляційних втрат та 37778,01 грн. сума трьох відсотків річних за той же період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 25.03.2016 за № 25-03-16 (Б)/ДК-Н на умовах товарного кредиту та додаткових угод (специфікацій) до нього.

03 квітня 2017 року на адресу господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову (а.с.33-34). У судовому засіданні 15.05.2017 позивач підтримав подану заяву та усно уточнив її прохальну частину, згідно якої просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в розмірі ціни позову - 4266009,30 грн. та судового збору, які обліковують на розрахунковому рахунку відповідача ТОВ ЗОРІ ОБМАЧЕВА (код ЄДРПОУ 40141589) р/р 26009300029563 АТ Ощадбанк МФО 353553.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважних представників сторін, відмовив позивачу у вжитті заходів забезпечення позову, про що виніс ухвалу від 15.05.2017 (а.с.96-98).

Відповідач відзивом на позов та повноважний представник відповідача у судових засіданнях підтвердив наявність заборгованості за договором від 25.03.2016 за № 25-03-16 (Б)/ДК-Н, однак вказав що її розмір є значно менший ніж той, що заявлений до стягнення позивачем, оскільки останнім не було враховано часткові сплати відповідача проведені 21 жовтня 2016 року на суму 50000,00 грн., 30 березня 2017 року на суму 500000,00 грн. та 05 травня 2017 року на суму 487939,20 грн., що підтвердив копією банківської виписки по власному рахунку, сформованої на 21.10.2016, та копіями платіжних доручень № 49 від 30.03.2017 та № 169 від 05.05.2017 (а.с.80-82). Крім того, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу), враховуючи їх значний розмір. При цьому, відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем не було доведено, що в результаті прострочення відповідачем оплати поставленого товару, позивач поніс збитки або будь- які інші витрати. На думку відповідача, інфляційні втрати в розмірі 118024,23 грн. та відсотки річних в розмірі 37778,01 грн., заявлені позивачем до стягнення, мають достатній компенсаційний розмір за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань. Підсумовуючи, відповідач просив суд врахувати позицію ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшити розмір неустойки (штрафу та пені) до 5 відсотків від заявленої суми, а саме в частині штрафу до 1947,60 грн. та в частині пені до 8803,23 грн. (а.с.78-79).

Позивач в судовому засіданні 15.05.2017 позовні вимоги підтримав в заявленому розмірі, проти зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу) заперечив. Позивач ствердив, що розмір штрафних санкцій не можна вважати як надмірний у порівняні до суми основного боргу, та просив суд врахувати, що прострочення відповідачем оплати поставленого товару є тривалим, оскільки розрахуватися за отримай товар відповідач мав ще наприкінці 2016 року.

Після закінчення оголошеної перерви повноважний представник позивача у судове засідання 22.05.2017 не з'явився. Натомість, на адресу господарського суду Чернігівської області від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог в частині основного боргу на суму 500000,00 грн. Згідно заявленого клопотання позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 3395190,45 грн., штраф у розмірі 38951,90 грн., пеню у розмірі 176064,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 118024,23 грн., відсотки річних у розмірі 37778,01 грн. Крім того, позивач просив провести розгляд справи за відсутністю повноважного представника.

Повноважний представник відповідача проти клопотання позивача не заперечив. Суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Частина 5 вказаної статті визначає, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноваження особи, що підписала заяву, господарський суд прийняв зменшення позовних вимог в частині основного боргу на суму 500000,00 грн. як таку, що не суперечить чинному законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси третіх осіб. Суд продовжив розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали , заслухавши повноважного представника відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

в с т а н о в и в:

25 березня 2016 року між Приватним підприємством ОСОБА_1 СЕРВІС (надалі - постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ОБМАЧЕВА (надалі - покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки № 25-03-16 (Б)/ДК-Н на умовах товарного кредиту.

У відповідності до п. 1.1 договору позивач зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк відповідачу продукцію для сільгоспвиробництва (насіння кукурудзи, засоби захисту рослин, надалі - товар), а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони погодили, що поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватися окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до нього. Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк та порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до договору, які є невід'ємною його частиною. Зобов'язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до нього (п.п. 1.2 - 1.4 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів INCOTERMS - 2010. Конкретні умови поставки вказуються у додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору.

Загальна кількість товару, що поставляється відповідачу за цим договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, визначається на підставі фактичного обсягу поставленого товару. Датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий відповідачу. Відповідач має право користуватися товаром за цільовим призначенням до переходу до нього права власності за умови подальшої повної оплати ціни товару згідно з умовами даного договору та додаткових угод (специфікацій) до нього. З моменту поставки товару відповідач несе всі ризики випадкового знищення, пошкодження або іншої втрати товару (п.п. 3.3 - 3.5 , 3.7 договору).

Вартість товару повинна бути повністю сплачена позивачу відповідачем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід'ємною частиною договору. Вартість товару розраховується у гривні та фіксується в іноземній валюті, що зазначена у відповідній додатковій угоді (специфікації). Загальна сума договору складається із суми всіх додаткових угод (специфікацій), скорегована за вимогами п. 4.3 договору (п.п. 4.1, 4.3, 4.5 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2016 року, а щодо невиконаних до цього часу зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Виходячи з умов договору № 25-03-16 (Б)/ДК-Н, 25 березня 2016 року сторонами були складені додаткові угоди (специфікації) №№ 1 - 2, згідно яких позивач зобов'язався у строк до 25.04.2016 поставити відповідачу, а відповідач, у свою чергу, прийняти та сплати у строк до 01.12.2016 наступний товар: - кукурудза Топмен у кількості 286 п.о. за ціною за одиницю 1431,00 грн. (53 дол.), вартістю 409266,00 грн. (без ПДВ); - кукурудза Джитаго у кількості 100 п.о. за ціною за одиницю 2572,10 грн. (95,26 дол.), вартістю 257210,00 грн. (без ПДВ); - кукурудза Топмен у кількості 47 п.о. за ціною за одиницю 1431,00 грн. (53 дол.), вартістю 67257,00 грн. (без ПДВ); - кукурудза Джитаго у кількості 128 о.п. за ціною за одиницю 2572,10 грн. (95,26 дол.), вартістю 329228,80 грн. (без ПДВ). Загальна вартість товару за специфікаціями №№ 1-2 складає 799771,20 грн. (з ПДВ) та 475782,96 грн. (з ПДВ) відповідно (а.с.15-16).

28 березня 2016 року сторонами була складена додаткова угода (специфікація) № 3 до договору № 25-03-16 (Б)/ДК - Н, згідно якої позивач зобов'язався у строк до 25.04.2016 поставити відповідачу, а відповідач, у свою чергу, прийняти та сплати у строк до 01.12.2016 наступний товар: -насіння соняшнику НК Неома у кількості 150 п.о. за ціною за одиницю 5259,06 грн. (194,78 дол.), вартістю 788859,00 грн. (без ПДВ). Загальна вартість товару за специфікацією № 3 складає 946630,80 грн. (з ПДВ) (а.с.17).

02 квітня 2016 року сторонами була складена додаткова угода (специфікація) № 4 до договору № 25-03-16 (Б)/ДК - Н, згідно якої позивач зобов'язався у строк до 25.04.2016 поставити відповідачу, а відповідач, у свою чергу, прийняти та сплати у строк до 01.12.2016 наступний товар: - кукурудза Термо у кількості 273 п.о. за ціною за одиницю 2888,33 грн. (106,98 дол.), вартістю 788514,09 грн. (без ПДВ). Загальна вартість товару за специфікацією № 4 складає 946216,91 грн. (з ПДВ) (а.с.18).

04 квітня 2016 року сторонами була складена додаткова угода (специфікація) № 5 до договору № 25-03-16 (Б)/ДК - Н, згідно якої позивач зобов'язався у строк до 25.04.2016 поставити відповідачу, а відповідач, у свою чергу, прийняти та сплати у строк до 01.12.2016 наступний товар: - соняшник НК Роккі у кількості 135 о.п. за ціною за одиницю 4004,09 грн. (148,30 дол.), вартістю 540552,15 грн. (без ПДВ); - соняшник Арена ПР у кількості 29 о.п. за ціною 2245,00 грн. (83,15 дол.), вартістю 65105,00 грн. (без ПДВ). Загальна вартість товару за специфікацією № 5 складає 726788,58 грн. (з ПДВ) (а.с.19).

Таким чином, виходячи із умов специфікацій №№ 1-5 до договору поставки № 25-03-16 (Б)/ДК-Н, сторони погоди, що оплата 100% вартості товару здійснюється відповідачем у строк до 01 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору поставки № 25-03-16 (Б)/ДК-Н від 25.03.2016 та додаткових угод до нього (специфікації №№ 1-5), позивачем згідно видаткових накладних № РН-0000007 від 07.04.2016 на суму 799771,20 грн., № РН-0000008 від 08.04.2016 на суму 475782,96 грн., № РН-0000011 від 11.04.2016 на суму 946630,80 грн., № РН-0000021 від 12.04.2016 на суму 946216,91 грн., № РН-0000026 від 20.04.2016 на суму 726788,58 грн. (а.с.20-24), було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3895190,45 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі - продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Виходячи з умов додаткових угод № 1-5 (специфікацій) до договору № 25-03-16 (Б)/ДК-Н, відповідач мав розрахуватися за товар поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних у строк до 01 грудня 2016 року (оплату прострочено з 02.12.2016).

Відповідач у судових засіданнях 15.05.2017 та 22.05.2017 повідомив суд про часткове погашення наявної заборгованості платежами від 21.10.2016 на суму 50000,00 грн., від 30.03.2017 на суму 500000,00 грн. та від 05.05.2017 на суму 487939,20 грн., що підтвердив копією банківської виписки по власному рахунку, сформованої станом на 21.10.2016, а також копіями платіжних доручень від 30.03.2017 за № 49 на суму 500000,00 грн. та від 05.05.2017 за № 169 на суму 487939,20 грн. (а.с.80-82).

Судом встановлено, що платіж на суму 50000,00 грн., проведений в оплату вартості поставленого товару за договором від 25.03.2016 за № 25-03-16(Б)/ДК-Н згідно банківської виписки по рахунку ТОВ ЗОРІ ОБМАЧЕВА (а.с.80), сплачений відповідачем до порушення провадження по справі та з урахуванням строків оплати, визначених умовами Специфікацій №№ 1-5.

Таким чином, на момент порушення провадження по справі (29.03.2017 року) сума основного боргу відповідача за спірний договором складала 3845190,45 грн. , замість 3895190,45 грн. як було заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Як встановлено судом, права позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 50000,00 грн. порушеними не були, що має наслідком відмову в позові в цій частині.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за договором від 25.03.2016 за № 25-03-16 Б)/ДК-Н в сумі 3345190,45 грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про часткове погашення наявної заборгованості на суму 487939,20 грн. судом відхилено, так як, виходячи із призначення платежу, часткова сплата на суму 487939,20 грн. проведена відповідачем згідно платіжного доручення № 169 в оплату договору від 04.05.2017 за № 04-05-17/ДП-Х, що не є підставою заявленого позову . Існування договору від 04.05.2017 за № 04-05-17/ДП-Х, а також сплату на суму 487939,20 грн. саме по цьому ( іншому) договору, підтверджено повноважним представником відповідача в судовому засіданні 22.05.2017 .

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5.1 договору сторони погодили, що відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару сплачує на користь позивача штраф у розмірі 1 % та пеню за кожний день прострочення в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу.

Позивачем на підставі пункту 8.5.1 договору заявлено до стягнення 38951,90 грн. штрафу (в розмірі 1% від суми боргу) та 176064,71 грн. пені (в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення) за період з 01.12.2016 по 28.03.2017.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту абз. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, суд, виходячи із принципу свободи договору, дійшов висновку про можливість одночасного стягнення пені та штрафу як різновидів неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 37778,01 грн. відсотків річних за період з 01.12.2016 по 28.03.2017 та 118024,23 грн. інфляційних втрат за той же період.

Відповідачем у відзиві на позов та повноважним представником відповідача у судових засіданнях 15.05.2017 та 22.05.2017 було заявлено клопотання про зменшення суми неустойки (пені та штрафу) як надмірно великої у відповідності до вимог ст. 551 Цивільного кодексу України. Згідно заявленого клопотання відповідач просив суд зменшити розмір неустойки до 5 відсотків від заявленої суми, зокрема, в частині штрафу до 1947,60 грн. та в частині пені до 8803,23 грн. При цьому, відповідач зазначив, що позивачем не доведено, що в результаті прострочення оплати, він поніс збитки чи додаткові витрати, та зауважив, що інфляційні втрати в сумі 118024,23 грн. та відсотки річних в сумі 37778,01 грн. мають достатній компенсаційний характер.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечив та зазначив, що їх розмір не є надмірно великим у порівнянні до суми основного боргу.

Пунктом 3 частини 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. За приписами ч. 2 ст. 218 вказаного кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що розмір неустойки в сумі 215016,61 грн. не є надмірно великим порівняно із сумою основного боргу, що складає 3345190,45 грн. (у відсотковому співвідношенні становить 6,43 %), а також те, що відповідач згідно Специфікацій №№ 1-5 мав розрахуватися за поставлений товар ще починаючи з 02.12.2016, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с.8), суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення штрафу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат частково, оскільки позивачем невірно визначено суму основного боргу, що у заявленому до стягненні періоді складала 3845190,45 грн., замість 3895190,45 грн та невірне визначення прострочки оплати вартості поставленого товару, що настала 02.12.2016, виходячи з умов додаткових угод № 1-5 (специфікацій) до договору поставки від 25.03.2016 за № 25-03-16 (Б)/ДК-Н.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 38451,90 грн., пені в сумі 172438,62 грн., трьох відсотків річних в сумі 36951,14 грн., інфляційних втрат в сумі 116509,23 грн.

Позивачем заявлено письмове клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору (а.с. 101).

Згідно ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної або іншої заяви передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявлений позов є майновим, ціна позову складає 4266009,30 грн. Таким чином, розмір судового збору за подання даного позову складає 63990,14 грн. (1,5 відсотка ціни позову ).

Позивачем за розгляд даної позовної заяви сплачено 95900,14 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 760 від 17.03.2017 р. Таким чином, розмір надлишково сплаченого судового збору складає 31910,00 грн.

У відповідності до ст. 7 ЗУ Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи переплату судового збору та прийняття судом зменшення позовних вимог в частині основного боргу, судовий збір в сумі 39410,00 грн. (31910+7500) підлягає поверненню.

В іншій частині судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРІ ОБМАЧЕВА (16510, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Обмачів, вул. Лесі Українки, 86, р/р 26009300029563 в АТ Ощадбанк , МФО 353553, код ЄДРПОУ 40141589) на користь Приватного підприємства ОСОБА_1 СЕРВІС (14038, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Київська, буд. 74, оф. 1, р/р 26006360009 в філії АТ ОСОБА_5 Аваль , МФО 380805, код ЄДРПОУ 38054157) - 3345190,45 грн. основного боргу, 38451,90 грн. штрафу, 172438,62 грн. пені, 36951,14 грн. трьох відсотків річних, 116509,23 грн. інфляційних витрат та 55642,79 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Повернути Приватному підприємства «ОСОБА_1 СЕРВІС» (14038, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Київська, буд. 74, оф. 1, р/р 26006360009 в філії АТ «ОСОБА_5 Аваль» , МФО 380805, код ЄДРПОУ 38054157) з Державного бюджету України (р/р 31217206783002, отримувач УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/22030101, банк отримувача ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398), сплачений судовий збір в сумі 39410,00 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 760 від 17.03.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 927/324/17.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 24.05.2017

Суддя І.Г. Мурашко