Ухвала

від 23.05.2017 по справі 757/40171/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Остапчук Т.В.

№22-ц/796/6562/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №757/40171/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.,

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Кравцової О.С. за виконавчим провадженням №53231002, зацікавлена особа: ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року стягувач ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просила визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві Кравцової О.С, яке оформлене довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах від 15.02.2017 року за №577/2, зобов'язати державного виконавця вчинити дії щодо проведення перерахунку заборгованості по аліментним зобов'язанням ОСОБА_4 за виконавчим листом №757/40171/15-ц від 29.11.2016 року у відповідності до вимог чинного законодавства та вчинити певні дії.

В мотивування скарги посилалася на те, що розрахунок заборгованості із аліментів є незаконним, оскільки не враховано факт здійснення боржником господарської діяльності у період з 29 жовтня по 31 грудня 2015 року та отримання ним у цей період прибутку.

Крім того, вказала на те, що бездіяльність державного виконавця полягає у порушенні ст. ст. 13, 18, 26 Закону України Про виконавче провадження , п. 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у задоволенні скарги - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, стягувач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову про задоволення скарги, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що згідно довідки-розрахунку №517/2 від 15.02.2017 року заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 складала 45 910 гривень 00 коп. та виникла за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по липень 2016 року, включно, та за січень 2017 року, тобто виконавцем встановлено заборгованість по сплаті аліментів більше, ніж за 9 місяців.

Тільки 10 лютого 2017 року, тобто через два місяці після відкриття виконавчого провадження та через місяць після встановлення факту існування заборгованості по сплаті аліментів більше ніж за три місяці, державний виконавець Кравцова О.С. сформувала Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №80069282.

Проте від накладення арешту на майно боржника у встановлений ст.ст. 13, 26, 56 Закону України Про виконавче провадження строк, державний виконавець ухилилася, хоча факт наявності боргу по сплаті аліментів більше ніж за 9 місяців був встановлений виконавцем 15.02.2017 року згідно Довідки-розрахунку №577/2, а інформація про наявність у боржника у приватній власності нерухомого майна була отримана останньою 10.02.2017 року.

Крім того, державним виконавцем Кравцовою О.С. протиправно не були застосовані встановлені ст. 18 Закону України Про виконавче провадження заходи з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Зазначила, що згідно оскаржуваної довідки-розрахунку від 15.02.2017 року на час визначення державним виконавцем Кравцовою О.С. заборгованості по сплаті аліментів боржник працював, маючи заробітну плату за вирахуванням обов'язкових платежів, - у розмірі 10 170,10 грн. на місяць. За таких обставин розмір заборгованості боржника за період, коли останній не працював та не отримував доходу (з 01 січня по 28 лютого 2017 року) має розраховуватися не за правилами ч. 3 ст. 195 СК України, а за вимогами ч. 2 ст. 195 СК України, тобто виходячи з його заробітку на час здійснення розрахунку, тобто станом на січень 2017 року.

Вважає, що державний виконавець Кравцова О.С., визначаючи розмір заборгованості по аліментах за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по 28 лютого 2016 року, норми закону проігнорувала, неправильно керувалася приписами ч. 3 ст. 195 СК України та здійснила розрахунки виходячи з розміру середньої заробітної плати у місті Києві у відповідні періоди, що є неправомірним.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів в період з ІНФОРМАЦІЯ_6 по січень 2017 року включно, відповідно до ст. 71 Закону України Про виконавче провадження з урахуванням норм Сімейного кодексу України, а саме, статті 195.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи убачається, що 29 листопада 2016 року Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №757/40171/15-ц з примусового виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року про:

- стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі Ѕ частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 року і до досягнення повноліття ОСОБА_8

- з ІНФОРМАЦІЯ_4 року стягнення аліментів на утримання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття ОСОБА_6.

- з ІНФОРМАЦІЯ_5 року стягнення аліментів на утримання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 року і до досягнення повноліття.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кравцової О.С. від 12.01.2017 року відкрито виконавче провадження №53231002 з примусового виконання рішення Печерського районного суду міста Києва за виконавчим листом №757/40171/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі Ѕ частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 і до досягнення повноліття ОСОБА_8

21 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримала поштою Довідку-розрахунок №577/2 від 15.02.2017 року заборгованості ОСОБА_1 по аліментах з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по січень 2017 року, виконану державним виконавцем Кравцовою О.С. у межах виконавчого провадження №53231002.

Відповідно до Довідки-розрахунку №577/2 від 15.02.2017 року заборгованість за аліментними зобов'язаннями перед ОСОБА_1 становить 45 910 гривень 00 коп. та виникла за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по липень 2016 року, включно, та за січень 2017 року, тобто більше, ніж за дев'ять місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 3 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження установлено, що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику, зокрема за заявою сторін виконавчого провадження. У ч. 9 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Спори щодо сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подано скаргу на дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК.

Виходячи зі змісту скарги, ОСОБА_1 не погоджується з розміром заборгованості, а саме вважає, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментам на утримання дітей за виконавчим листом №757/40171/15-ц, виданим Печерським районним судом м. Києва 29 листопада 2016 року станом на 15.02.2017 року становить 657 619,46 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд установив, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом, а заявник фактично не погоджується з розміром заборгованості, визначеним державним виконавцем, у зв'язку із чим колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами виконавчого провадження існує спір щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 53231002.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.

Стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду сімейне законодавство (ч.3 ст. 194 СК України) передбачає лише у випадку відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника (ст. 187 СК України).

У даному випадку стягнення аліментів на утримання дітей відбувалося за рішенням суду.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, апеляційна інстанція приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та визнання незаконним розрахунку заборгованості за аліментами.

Спір щодо визначення розміру аліментів підлягає вирішенню судом в позовному провадженні з обов'язковим залученням до розгляду справи стягувача за виконавчим листом.

У справі, яка переглядається, суд постановив обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні скарги в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України на підставі даних про доходи боржника у ТОВ РАДІОМЕД , оскільки інших доходів боржник не отримував, що підтверджує відповідь ДФС України від 20.01.2017 № 1022571322 та ПФУ від 18.01.2017 № 1022468269.

Так згідно з Податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 13.01.2016 року обсяг доходу боржника дорівнював 1 773 700,00 гривень, проте, доказів того, що такі доходи отримані боржником за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по 28 лютого 2016 року не надано.

Отже, суд вірно вирішив питання по суті та відмовив у задоволенні скарги в силу диспозитивності цивільного судочинства, яка передбачає, що заявник сам обирає спосіб судового захисту, що відповідає вимогам закону.

У даному випадку ОСОБА_1 зверталась до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо нарахування розміру заборгованості за аліментами і тому скаргу по суті районний суд і розглянув, а апеляційний суд згідно вимог ЦПК України переглянув судове рішення на предмет законності та обґрунтованості.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про те, що ухвалу першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції її постановлено з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав до її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 218,312-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді