Ухвала

від 15.05.2017 по справі 201/12975/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/505/17 Справа № 201/12975/16-к Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

представника скаржника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2016 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 14 вересня 2016 року клопотання слідчого першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна було задоволено, накладений арешт на об`єкти нерухомого майна, яке відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, перебуває у власності ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (код ЄДРПОУ 02498174):

- частину будівлі ДНДІБВ (корпус № 2) літ 2Д-7 загальною площею 3331,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 35390588;

- торговельний центр «Світ шин» загальною площею 663,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 858501412110;

- земельну ділянку площею 0,0602 га, кадастровий номер 1210100000:03:156:0042, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 712005712101;

- земельну ділянку площею 0,0412 га, кадастровий номер 1210100000:03:156:0041, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607127612101.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що суд вважає клопотання слідчого обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку, що з метою встановлення відомостей про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення накладання арешту на зазначене майно є необхідним.

В апеляційній скарзі директора ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2016 року про арешт майна. Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що рішення слідчого судді є необґрунтованим та незаконним, арешт був накладений з порушенням вимог процесуального закону. Так, слідчим суддею не було дотримано вимоги ст. 173 КПК України, а саме не було враховано: відсутність правових підстав для арешту майна; недостатність доказів зв`язку арештованого майна з розслідуваними злочинами. Також апелянт зазначає, що ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі суду не доведено та не обгрунтовано відповідність даного майна ст. 98 КПК України, відсутні будь-які обставини, які підтверджували б, що незастосування заходів заборони або обмеження користування, розпорядження скаржником власним майном може призвести до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, у кримінальному проваджені цивільний позов не заявлено; вказує на те, що торгівельний центр «Світ шин», який знаходиться у м. Кривому Розі, було придбано на підставі договору купівлі-продажу, тобто вказаний об`єкт не вводився в експлуатацію, а земельні ділянки взагалі є власністю територіальної громади м. Дніпропетровська.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника ОСОБА_5 , дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про дотримання скаржником строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику представників ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва», а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для останніх обчислюється з дня отримання ними копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить.

Оскільки наданими матеріалами не спростовуються доводи апелянта про те, що про існування даної ухвали директору ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» ОСОБА_6 стало відомо випадково під час перегляду Єдиного державного реєстру судових рішень, а копія даної ухвали у встановленому порядку ним не отримувалася, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про пропущення апелянтом строку апеляційного оскарження та необхідність розгляду та вирішення питання про його поновлення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження № 42016040000000758, розслідувані кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 367, ч.2 ст. 382 КК України, відомості про яке були внесені до ЄРДР 31.08.2016 року полягає у тому, що службові особи Дніпропетровської міської ради допустили службову недбалість у зв`язку з не укладенням угод з забудовниками щодо сплати до бюджету пайових внесків у порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зловживання повноваженнями службовими особами приватного права при будівництві та введенні в об`єктів в експлуатацію та невиконання службовими особами департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області рішення суду.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 6/11 від 21.03.2007, зі змінами, внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради № 5/14 від 29.07.2011, затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, який визначає розмір пайової участі (внеску) замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська.

В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що договори про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська укладено не з усіма забудовниками міста, об`єкти яких упродовж 2011-2015 років введено в експлуатацію, що призводить до ненадходження до місцевого бюджету значних коштів. Крім того, встановлено факти незаконного введення об`єктів в експлуатацію у зв`язку з незаконним визначенням категорії складності об`єктів містобудування.

Зокрема, ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (код ЄДРПОУ 02498174, зареєстроване за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 115) виступало замовником будівництво об`єкта «Будівля прибудови до існуючої будівлі ДНДІБВ (будівля ДНДІБВ, корпус 2) м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 115». Вказаний об`єкт введено в експлуатацію на підставі виданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області сертифікату за № ДП 16411081477 від 21.11.2011.

ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» до Дніпропетровської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь у розвитку соціальної інфраструктури міста не зверталось, такий договір між ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» та фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради не укладався.

Це дає достатні підстави для припущення, що відбулися факти вчинення протиправних дій, передбачених кримінальним законом, що є достатньо обґрунтованим для проведення кримінального розслідування та вжиття відповідних забезпечувальних заходів, підставами для чого слідчим було зазначено необхідність накладення арешту на дане нерухоме майно у зв`язку з наявністю підстав та розумних підозр вважати, що на даний час воно є безпосередньо об`єктом вчинення кримінального правопорушення і має доказове значення під час досудового розслідування, а також для забезпечення стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та можливої конфіскації майна. Дану позицію слідства підтримав суд першої інстанції під час розгляду клопотання про арешт вищевказаного майно та своїм рішенням задовольнив його, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, щодо нерухомого майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують.

Що стосується посилань апелянта на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони його особистою суб`єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

За викладених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2016 року про арешт майна про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2