Рішення

від 12.12.2013 по справі 715/489/13-ц

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/489/13-ц

Провадження № 2/715/280/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретаря судового засідання Затолошної Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока цивільну справу за позовом державного територіального галузевого об'єднання Львівська залізниця до Глибоцької районної державної адміністрації та ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ Держземагенства у Глибоцькому районі про визнання незаконним розпорядження Глибоцької РДА та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Державне територіально-галузеве Об'єднання ''Львівська залізниця" (далі - ДТГО Львівська залізниця ) звернулося до суду з позовом до Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ Держкомагенства у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання незаконним розпорядження Глибоцької РДА №404 від 25 липня 2006 року в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 площею 0,79 га. для ведення селянського господарства, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 438213 від 26 жовтня 2006 року. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час проведення інвентаризації земель приватним підприємством Ріга , які знаходяться у постійному користуванні ДТГО Львівська залізниця було встановлено, що в адміністративних межах Сучевенської сільської ради Глибоцького району в смузі відведення залізниці по ВП Чернівецька дистанція колії км 4 + 34 м перегону Глибока - Берегомет з лівої сторони по ходу км на відстані від 8,6 м. до 11,2 м. від осі головної колії розташована земельна ділянка ОСОБА_2, яка передана їй у власність розпорядженням Глибоцької РДА №404 від 25 липня 2006 року і яка накладається на земельну ділянку залізниці від 6 м. загальною площею 0,1034 га., а тому просив позов задовольнити.

В процесі розгляду справи представник позивача збільшив позовні вимоги та просив також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 30.07.2010 року, видане ОСОБА_1, в частині успадкування земельної ділянки площею 0,79 га., кадастровий номер 7321088500:03:001:0094.

Під час розгляду справи стало відомо, що ОСОБА_2 померла 30 серпня 2009 року у селі Сучевени Глибоцького району Чернівецької області, після чого ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2013 року по справі у якості правонаступника останньої залучено ОСОБА_1, так як згідно довідки Сучевенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №454 від 20 травня 2013 року, після смерті ОСОБА_2 в управління спадковим майном вступив її син - ОСОБА_1.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з'явився, проте надіслав суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник Глибоцької РДА в судове засідання не з'явився, просив розглянути справи в його відсутність та подав заперечення на позовну заяву, обґрунтовуючи свою позицію тим, що розпорядження адміністрації є законним, так як адміністрація діяла в межах наданих їй повноважень та у відповідності до діючого законодавства. Крім того, посилався на те, що у Львівської залізниці відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та відсутні будь - які інші документи, які б підтверджували право власності оспорюваних земель, а тому просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, повторно не з'явився та про причину своєї неявки в суд не повідомив, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в його відсутність.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ Держземагенства у Глибоцькому районі в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно Ст.6 Закону України ''Про залізничний транспорт", ч.1 ст.23 Закону України Про транспорт передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст.68 Земельного Кодексу України, ст.11 Закону України Про транспорт , ст.6 Закону України Про залізничний транспорт , до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об'єктів залізничного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні робіт ПП Ріга з інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками для ДТГО Львівська залізниця стало відомо про те, що під час виконання робіт в адміністративних межах Сучевенської сільської ради Глибоцького району в смузі відведення залізниці по ВП Чернівецька дистанція колії на ділянці км 4 + 34 м перегону Глибока - Берегомет з лівої сторони по ходу км на відстані від 8,6 м. до 11,2 м. від осі головної колії розташована земельна ділянка ОСОБА_2, яка передана їй у власність розпорядженням Глибоцької РДА №404 від 25 липня 2006 року і яка накладається на земельну ділянку залізниці від 6 м. загальною площею 0,1034 га.

Згідно Плана границ полосы отвода линии Адынката-Берхомет , Львівської залізниці 1959 року ширина смуги відведення на ділянці перегону з км 3 + 665 м до км 4 + 400 м становить від 15 м.

Зазначені обставини підтверджуються актом від 06 липня 2011 року з планом-схемою де відображена накладка земельних ділянок, який підписано представником сільської ради.

Що стосується відсутності державного акту на право постійного землекористування, необхідно зазначити, що землекористування залізницею здійснюється від початку будівництва залізничного полотна та його облаштування згідно будівельних норм у межах та площі визначеній Планом границ .

Відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення ( Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода , затв. Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963 року; Положение о землях предоставленных транспорту , затв. ОСОБА_4 СНК СССР 07.02.1933 року; Об упорядочении отвода земель для железных дорог , затв. ОСОБА_4 Міністрів СРСР 27.01.1962 №83, інші нормативні акти та будівельні норми), вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п.п.54,55 Общих начал землепользования и землеустройства (ОСОБА_4 ЦИК СССР 15.12.1928).

Оформлення прав органів шляхів сполучення на землі, що закріплювалися за ними, проводилося шляхом відведення за схемою згідно вищезазначених нормативних актів.

Дані обставини підтверджуються також і п.2 Положення про землі транспорту , затвердженого ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року за №24, де зазначено, що размеры земельных участков, предоставляемых для указанных целей, определяются в соответствии с утвержденными в установленном порядке нормами или проектно-технической документацией .

В подальшому, при зміні законодавства та введення інституту державних актів в Земельних Кодексах, вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі.

Проте, всупереч зазначеному та існуючим нормам частина земельної ділянки смуги відведення Залізниці була передана у власність ОСОБА_2, де остання вела особисте господарство у близько до залізничного полотна, в той час як, згідно затвердженого плану смуги відведення, відстань від залізничного полотна має становити 15 м.

Крім того, залізницею, як землекористувачем, сплачується земельний податок за дану земельну ділянку, що підтверджується довідкою державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця Чернівецька дистанція колії №3141 від 02 листопада 2012 року про сплату земельного податку з 2010 року по 2012 рік в розмірі 120,80 гривень за земельну ділянку в межах смуги відведення ДТГО Львівська залізниця , площею 14,0 га., на території Сучевенської сільської ради, по ВП Чернівецька дистанція колії .

Відповідно до ч.2 ст.149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, вилучення ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося. Крім того, залізниця, як суміжний користувач, не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі, погодження на вилучення земельної ділянки не надавала.

На наданій копії державного акту залізниця не значиться суміжним землекористувачем, хоча, як уже зазначалося, земельна ділянка відповідача знаходиться на відстані від 8,6 м. до 11,2 м. від осі головної колії та накладається зі смугою залізниці.

Відповідно до п. б) 4.4 ст.84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать, зокрема, землі під державними залізницями, а отже, Глибоцька РДА не мала правових підстав виносити згадане розпорядження про передачу у власність.

Те, що залізниця не втратила право землекористування на земельні ділянки, які їй було виділено при будівництві та облаштуванні залізничного полотна, обґрунтовується і наступними нормами законодавства.

Згідно п.5 ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України №562 від 18.12.1990 року Про порядок введення в дію Земельного кодексу України громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування. Пунктом 6 ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 Української PCP Про земельну реформу (зі змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01.01.2008 року оформити право власності або право користування землею.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №5-рп/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право користування, визнані неконституційними.

Таким чином, оформлення права постійного користування відповідно до норм Земельного кодексу України, на землі, які фактично перебувають у користуванні залізниці, не є обмеженими у часі.

Згідно п. 3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частина 1 ст.155 Земельного кодексу України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В даному випадку підставою звернення до суду є порушення права користування земельною ділянкою в результаті протиправних дій відповідачів.

Згідно ч. 1, 4.2 п.10 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи те, що розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації є незаконним, а державний акт, який виданий на підставі даного розпорядження є недійсним, суд приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину від 30.07.2010 року, видане ОСОБА_1 в частині успадкування земельної ділянки площею 0,79 га., кадастровий номер 7321088500:03:001:0094 слід визнати недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.60,131 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А тому із вищенаведених підстав суд вважає, що позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 68, 84, 149, 152, 155 ЗК України, ст. 11 Закону України "Про транспорт", ст.. 6, 23 Закону України "Про залізничний транспорт", п.п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджені ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, керуючись ст. ст.3,8,10, 11,15, 60, 61, 79, 84, 179, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов територіального галузевого об'єднання Львівська залізниця - задовольнити.

Визнати незаконним розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації №404 від 25.07.2006 року в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 площею 0,79 га.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 26.10.2006 року №ЯГ 438213 виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації №404 від 25.07.2006 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 30.07.2010 року, видане ОСОБА_1 в частині успадкування земельної ділянки площею 0,79 га., кадастровий номер 7321088500:03:001:0094.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя