Рішення

від 29.03.2017 по справі 460/4474/16-ц

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/4474/16-ц

Провадження №2/460/584/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2017 року

Яворівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді: Гоцко В.І.,

при секретарі: Охримчук І.С.,

з участю представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові цивільну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про заборону вилову риби у ставку, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 в якій просить ухвалити рішення про заборону останньому вилов риби у ставку, розташованому на земельній ділянці, загальною площею 4,0 га (кадастровий номер 4625880800:02:000:0003) на території Бірківської сільської Ради Яворівського району Львівської області, яка перебуває в орендному користуванні позивача, на підставі укладеного ним із Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області договору від 14 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №4417, (надалі - Договір №4417).

В обґрунтування підстав свого позову позивач ОСОБА_3 покликається на те, що на згідно Договору №4417 він набув право користування згаданою земельною ділянкою, зайнятій ставком для риборозведення. У вказаному ставку ним, у штучно створених умовах, були розведені, придбані за власні кошти наступні сорти риби: короп, короп ІІ сорту, білий амур, річняк коропа, товстолоб.

Водночас, відповідачем систематично здійснюються перешкоди у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном. Зокрема, 28 липня 2016 року, 06 та 20 серпня 2016 року, відповідач ловив рибу у створеному позивачем риборозплідному господарстві - ставку, хоча жодна особа, без згоди позивача, не має на це законних прав, а відтак, такі дії відповідача дають позивачу підстави передбачати можливість допущення відповідачем аналогічних порушень і у подальшому.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позивача ОСОБА_3, дав пояснення аналогічні викладеним у заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, пояснивши, що дійсно, 28 липня 2016 року, 06 та 20 серпня 2016 року, він ловив рибу у створеному позивачем риборозплідному господарстві - ставку, хоч з показчиків на місцевості, якими було огороджено територію орендованої позивачем земельної ділянки, він бачив, що заходить на приватну власність, де знаходиться ставок, у якому вилов риби заборонено. Зазначив, що до того часу, коли позивач огородив земельну ділянку, він безперешкодно і систематично ловив рибу у ставку, оскільки йому це місце подобалося.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено документально, що 14 вересня 2005 року, між Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №4417, згідно якого, позивач набув земельну ділянку (кадастровий номер 4625880800:02:000:0003), зайняту ставком загальною площею 4,0 га, в тому числі, прибережна захисна смуга (заболочених сінокосів) - 1,3724 га, ставок - 2,6276 га, в оренду терміном на 20 (двадцять) років, для риборозведення за рахунок земель водного фонду, які перебувають в запасі Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області, що підтверджується: Договором №4417, розпорядженням від 11 травня 2005 року №261 голови Яворівської районної державної адміністрації Про передачу в оренду земельної ділянки ставу для риборозведення приватному підприємцю ОСОБА_3М. , експлікацією угідь з описом меж орендованої позивачем земельної ділянки, погодженої начальником Яворівського районного управління земресурсів, актом №1 від 16 квітня 2004 року, встановлення та узгодження меж земельної ділянки приватного підприємця ОСОБА_3 в селі Бірки Яворівського району Львівської області, висновком №673 від 14 травня 2004 року начальника районного відділу земельних ресурсів про наявні обмеження щодо користування земельною ділянкою, витягом від 30 червня 2016 року ПВ-4603669772016, інформаційною довідкою від 14 липня 2016 року №63499443 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до статті 17 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод і практику Суду, як джерело права.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції від 04 листопада 1950 року, під майном розуміється як існуюче майно , так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права. Легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті (рішення у справі Копеський проти Словаччини ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 25 цього Закону, орендар земельної ділянки має право, зокрема, отримувати продукцію і доходи.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року №1126 затверджено "Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства", згідно пункту 1 якого, любительське і спортивне рибальство дозволяється здійснювати всім громадянам України, іноземним громадянам, а також особам без громадянства у рибогосподарських водоймах України, за винятком водойм риборозплідних господарств.

На виконання вказаної постанови, наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року №19 затверджено "Правила любительського і спортивного рибальства", які зареєстровані 28 квітня 1999 року в Міністерстві юстиції України, згідно пункту 1.1. яких передбачено, що їх дія поширюється на всі водні об'єкти України та їх придаткову систему в межах, яких вона сягає за максимальних паводків (за винятком водойм, які знаходяться на території природно-заповідного фонду, риборозплідних господарств, водойм, які мають обмеження щодо їх спеціального використання (питні, технічні тощо), штучно створених ізольованих водойм або їх ділянок, на яких лов (добування) водних живих ресурсів заборонено).

Отже, у позивача ОСОБА_3, після набуття ним від Яворівської районної державної адміністрації Львівської області на підставі Договору №4417, права оренди земельної ділянки, зайнятої ставком, виникли легітимні сподівання на отримання від такої оренди продукції і доходів, тобто виникло право власності, яке гарантується і захищається Першим протоколом до Конвенції від 04 листопада 1950 року, а відтак, без згоди позивача, жодна особа, протягом дії Договору №4417, не має правових підстав для користування як земельною ділянкою, так і не має правових підстав здійснювати любительське і спортивне рибальство у ставку площею 2,6276 га, розташованому на орендованій позивачем ОСОБА_3 земельній ді-лянці.

В орендованому ставку позивачем, у штучно створених умовах, були розведені наступні сорти риби: короп, короп ІІ сорту, білий амур, річняк коропа, товстолоб, придбані за власні кошти у Державному підприємстві Дослідне господарство Львівської дослідної станції Інституту рибного господарства Української академії аграрних наук , що підтверджується видатковими накладними та квитанціями до прибуткових касових ордерів, актами позивача ОСОБА_3 про проведення зариблення ставка.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , у власності суб'єктів господарювання та фізичних осіб, іноземців, осіб без громадянства, а також іноземних юридичних осіб, можуть перебувати окремі види водних біоресурсів, які на законних підставах, з додержанням умов та правил добування, вилучені з природного середовища або розведені у штучно створених умовах, що підтверджено документами, які засвідчують законність їх набуття.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 цього Закону, водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини

У відповідності до частини 3 статті 6 Закону України "Про аквакультуру", об'єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються суб'єктами аквакультури у межах наданих їм, відповідно до закону, у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучий рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у їх приватній власності.

У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 1 цього Закону, аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного ро-зведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

У відповідності до абзацу 6 статті 1 згаданого Закону, гідробіонти - тварини чи рослини (гідрофіти), що мають різноманітні пристосування для життя у воді.

Отже, риба, придбана позивачем за власні кошти та розведена у штучно створених умовах у ставку, розташованому на земельній ділянці, що перебуває у його орендному користуванні, в силу приписів названих Законів, належить позивачу на праві власності.

Водночас, відповідачем систематично порушується право власності позивача на рибу, придбану ним за власні кошти та розведену у ставку, розташованому на земельній ділянці, що перебуває у його орендному користуванні, оскільки в цьому ставку, відповідач 28 липня 2016 року, 06 та 20 серпня 2016 року здійснював вилов риби без згоди позивача, що підтверджується матеріалами Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання своїм майном, а саме: рибою, придбаною ним за власні кошти та розведеною у ставку, розташованому на земельній ділянці, що перебуває в орендному користуванні позивача, необхідно заборонити відповідачу вилов риби у вказаному ставку.

Європейський суд з прав людини висловив правову позицію, щодо юридичного терміну фактично понесені витрати на правову допомогу, згідно якої в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його, згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у суді, а отже має право висувати вимоги щодо сплати гонорару, згідно з договором, то відповідно суд вважає витрати за цим гонораром фактично понесеними (рішення від 16 лютого 2012 року, у справі Савін проти України , п. 97; рішення від 07 листопада 2013 року, у справі Бєлоусов проти України , п. 115).

Суд також зазначає в своїх рішеннях, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (рішення у справах: Тогджу проти Туреччини , Начова та інші проти Болгарії , Імакаєва проти Росії , Карабуля проти Румунії , Бєлоусов проти України ).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 підлягає до задоволення, то з відповідача слід стягнути на користь позивача 1378 гривень судового збору, а в користь представника позивача адвоката ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, 79013, місто Львів, вулиця Генерала Чупринки, 42/5), слід стягнути 7250 гривень витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.10, 60, 84, 212 ЦПК України, Законом України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , Законом України Про аквакультуру , ст.ст.15-16, 316-317, 319, 386 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, вилов риби у ставку, розташованому на земельній ділянці, загальною площею 4,0 га (кадастровий номер 4625880800:02:000:0003) на території Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка перебуває в орендному користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на підставі укладеного ним із Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області договору від 14 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим №4417.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 1378 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 7250 гривень витрат на правову допомогу.

На рішення може бути подана апеляційна скарга про оскарження рі-шення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Львівської області через Яворівський ра-йонний суд Львівської області.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнат в одному примірнику.

Суддя: Гоцко В.І.