Постанова

від 28.04.2017 по справі п/811/566/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2017 року справа № П/811/566/17

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства "Газінтех" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Газінтех" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.03.2017 року за №0000641405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.03.2017 року №0000631405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.03.2017 року №0000651405.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та податковим органом неправомірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом, а відтак - безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем приписів податкового законодавства.

До суду, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, погоджена з представником відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Газінтех" зареєстроване в якості юридичної особи 21.09.2006 року. Основним видом діяльності ПП "Газінтех" є електромонтажні роботи (43.21) (т.1,а.с.10-13).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Газінтех" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Здвижка Юей" (за травень 2016), що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за травень 2016 року, з ТОВ "Атлантис Інвест" (за жовтень, грудень 2015), що відображено в податковій декларації з ПДВ за жовтень, грудень 2015 року, з ТОВ "Консент ЛТД" (за травень 2015), що відображено в податковій декларації з ПДВ за травень 2015 року, з ТОВ "Мунскейп" (за липень - серпень 2015), що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за липень - серпень 2015 року з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображені обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2015 рік, результати якої оформлено актом №91/11-28-14-00/34629270 від 10.03.2017 р. (т.1,а.с.21-74).

В акті перевірки, серед інших, податковим органом зафіксовано наступні порушення позивачем податкового законодавства:

1) п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України в результаті чого:

- підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 482174,00грн.;

- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.24 декларації) у розмірі 14430,00 грн., в тому числі за серпень 2015 року в розмірі 14430,00 грн.;

2) пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено фінансовий результат оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 398494,00 грн.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області сформовано:

- податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 року №0000641405, яким ПП "Газінтех" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 14430,00 грн. (т.1, а.с.15);

- податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 року №0000631405, яким ПП "Газінтех" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 602 718,00 грн. ( в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 482174,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 120544,00 грн.) (т.1,а.с.16);

- податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 року №0000651405, яким ПП "Газінтех" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 398494,00 грн. (т.1,а.с.17).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами обставини придбання, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: "здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій".

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України , при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує визначене пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, суд звертає увагу, що фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування та нарахування позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту та відповідне його відображення у податковій звітності за господарськими операціями з його контрагентами - ТОВ "Задвижка Юей", ТОВ "Атланис Інвест", ТОВ "Консент ЛТД" та ТОВ "Мунскейп", у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Консент ЛТД" судом встановлено наступне.

01.05.2015 року між ПП "Газінтех" (замовник за договором) та ТОВ "Консент ЛТД" (виконавець за договором) укладено договір надання послуг №01/05/15, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати послуги по виготовленню кронштейнів (720 шт) та хомутів посилених, нестандартних (720 шт) (т.1,а.с.155-156).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надано акт №275 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 року та рахунок - фактуру № 275 від 28.08.2015 р. (т.1,а.с. 159,161 ).

Оплата отриманих послуг підтверджується долученими до справи банківською випискою (т.1,а.с.91-93).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у травні 2015 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковою накладною, виданою вищевказаним контрагентом (т.1, а.с.169).

Судом встановлено, що між ПП "Газінтех" (покупець за договором) та ТОВ "Консент ЛТД" (постачальник), укладено договір купівлі-продажу від 06.05.2015р. за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар; покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.1, а.с.157-158).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Консент ЛТД" у травні 2015 року здійснило поставку товару на загальну суму 170045,22 грн. (із них ПДВ - 28340,87 грн.) (т.1, а.с.160,162).

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру (т.1,а.с.170-175).

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась за замовленням ПП "Газінтех", ФОП ОСОБА_1, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією товарно - транспортної накладної (т.1,а.с.176).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту травні року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковою накладною, виданою ТОВ "Консент ЛТД" (т.1, а.с.163-168).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Мунскейп" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ПП "Газінтех" (покупець за договором) та ТОВ "Мунскейп" (постачальник), укладено договір купівлі - продажу №01/07-15 від 01.07.2015 року, за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар; покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.1, а.с.179-180).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Мунскейп" у липні 2015 року здійснило поставку товару на загальну суму 546583,20 грн.

Факт поставки вказаного товару посвідчується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та рахунками - фактурами (т.1, а.с.181-186).

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою (т.1,а.с.94).

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась ФОП ОСОБА_2, за замовленням ПП Газінтех , що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних(т.1, а.с.188).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у липні 2015 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом (т.1, а.с.189-193).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 01.08.2015 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Мунскейп" (постачальник), укладено договір купівлі - продажу №01/08-15, за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар; покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.1, а.с.200-201).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Мунскейп" у серпні 2015 року здійснило поставку товару на загальну суму 334999,60 грн.

Факт поставки вказаного товару посвідчується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та рахунками - фактурами (т.1, а.с.202-2015).

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою (т.1,а.с.96).

01.08.2015 року між ПП "Газінтех" (замовник) та ТОВ "Мунскейп" (виконавець) укладено договір надання послуг №08/08/15, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги роботи бульдозера (100годин) та роботи екскаватора (30 годин) (т.1,а.с.20-207).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надано акт №99 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.08.2015 року та рахунок - фактуру № 99 від 19.08.2015 р. (т.1,а.с. 208-209 ).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2015 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом (т.1, а.с.211-214).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Атлантис - Інвест" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ПП "Газінтех" (покупець за договором) та ТОВ "Атлантис Інвест" (постачальник), укладено договір купівлі - продажу №01/10/15 від 01.10.2015 року, за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар; покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.1, а.с.215-216).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Атлантис Інвест" у жовтні 2015 року здійснило поставку товару на загальну суму 289998,40 грн.

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (т.1, а.с.219-221).

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою (т.1,а.с.103).

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась за замовленням ПП "Газінтех", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних(т.1, а.с.228-229).

01.10.2015 року між ПП "Газінтех" (замовник) та ТОВ "Атлантис Інвест" (виконавець) укладено договір надання послуг №02/10/15, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги роботи грейдера (320 годин), роботи автомобіля "МАЗ" (160 годин) та роботи екскаватора (320 годин) (т.1,а.с.217-218).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надано акт №177 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.10.2015 року та акт №31 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.10.2015 року (т.1,а.с. 222-223).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту жовтні 2015 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом (т.1, а.с.224-227,230-233).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Судом також встановлено, що 01.12.2015 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ "Атлантис Інвест" (виконавець) укладено договір надання послуг №12/12/15, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги роботи грейдера (320 годин), роботи автомобіля "МАЗ" (160 годин) та роботи екскаватора (320 годин) (т.1,а.с.234-235).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надано акт №50 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.12.2015 року та рахунок - фактуру №50 від 11.12.2015 року (т.1,а.с. 236-237).

Оплата за отримані послуги здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою (т.1,а.с.106).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2015 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом (т.1, а.с.238-243).

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Задвижка Юей" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ПП "Газінтех" (покупець за договором) та ТОВ "Задвижка Юей" (постачальник), укладено договір купівлі - продажу №64/05/16 від 01.05.2016 року, за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар; покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.2, а.с.1-2).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Задвижка Юей" у травні 2016 року здійснило поставку товару на загальну суму 323000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 53833,33 грн. (т.2,а.с.3)

Факт поставки вказаного товару посвідчується наявною у матеріалах справи видатковою накладною та рахунком - фактурою (т.2, а.с.3-4).

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою (т.1,а.с.109).

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась за замовленням ПП "Газінтех", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних (т.2, а.с.7).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у травні 2016 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом (т.2, а.с.5-6,8-11).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Судом також враховано наступні обставини.

Придбані підприємством товари та замовлені послуги, підприємством використано у господарській діяльності під час виконання послуг субпідрядника за укладеними договорами субпідряду на виконання окремих робіт. В підтвердження зазначеного факту, позивачем надано суду копії договорів, довідок про вартість виконаних робіт та податкових накладних (т.2.а.с.12-90,95-140).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

При цьому, накладні, якими оформлювався факт надання послуг та отриманого товару, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуги (товару), його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 ПК України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Разом з тим, під час розгляду даної справи суд враховує положення статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішенні цього ж суду у справі "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на інформацію податкового органу про неможливість підтвердження реальності господарських операцій вищевказаних контрагентів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентом. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

З огляду на зміст доказів у їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у процесі розгляду справи знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ "Задвижка Юей", ТОВ "Атланис Інвест", ТОВ "Консент ЛТД" та ТОВ "Мунскейп", разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.03.2017 року за №0000641405.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.03.2017 року №0000631405.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.03.2017 року №0000651405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Кіровоградській області судовий збір в розмірі 15018,50 грн. на користь Приватного підприємства "Газінтех" (код ЄДРПОУ -34629270).

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула