Постанова

від 24.05.2017 по справі 815/1205/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1205/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2014р. №432-15, від 16.07.2015р. №2008-17,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.05.2014р. №432-15, від 16.07.2015р. №2008-17, посилаючись на те, що ОСОБА_1 зареєстрований приватним підприємцем, та з 01.01.2015року має статус платника єдиного податку - 3 групи. У своїй господарській діяльності позивачем використовується земельна ділянка, загальною площею 0,2755га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка відповідно до державного акта від 29.11.2007року НОМЕР_1, на праві приватної власності, належить ОСОБА_1. З моменту переходу на спрощену систему оподаткування (з 01.01.2015року) вказана земельна ділянка позивачем використовується у підприємницькій діяльності. Цільове призначення: проектування та будівництво торгівельно-складського комплексу. Зокрема, наразі є чинним договір безоплатного користування земельної ділянки від 05.01.2015року, згідно якого буде спроектований торгово-складський комплекс, котрий у подальшому буде здаватися в оренду на підставі зареєстрованого за позивачем, як підприємцем, виду діяльності за КВЕД: 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Також, на думку позивача, єдиною підставою для сплати позивачем земельного податку, є не використання земельної ділянки у господарській діяльності. При цьому, ФОП ОСОБА_1 стверджує, що на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ним здійснюється господарська діяльність.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 28.03.2017р. б/н), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.05.2014р. №432-15, від 16.07.2015р. №2008-17, оскільки чинним податковим та земельним законодавством не передбачено звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких знаходяться нежилі приміщення, що перебувають у власності фізичної особи. Також, контролюючий орган стверджує, що обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації вказаною особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття статусу суб'єкта господарювання (в тому числі платника єдиного податку), діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого. У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати вказаного податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею, та триває до моменту припинення (переходу) такого права. Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності й системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку. Крім того, надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване. Також, відповідно до листа ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06.01.2016р. №188/15-53-17-07 згідно витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 здійснює діяльність з надання послуг вантажним автомобільним транспортом, обрана група платника єдиного податку 3 ставка у відсотках до доходу 4, місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1, у зв'язку з чим звільнення від сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, у позивача відсутнє.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що представник відповідача - Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до суду не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, а також зважаючи на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 28.05.2014р. Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, та відповідно до п.п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №432-15 щодо визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 29254,79грн.

Також, 16.07.2015р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, та відповідно до п.п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №2008-17 щодо визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 36539,24грн.

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу від 28.05.2014р. №432-15, від 16.07.2015р. №2008-17, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними, та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 28.05.2014р. №432-15, від 16.07.2015р. №2008-17, винесено податковим органом правомірно, та з урахуванням положень чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 28.03.2001р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.08.2006р. зроблено відповідний запис №2556017000046751, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом з'ясовано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2015р. перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку (ІІІ група оподаткування єдиного податку), що підтверджується наявними у справі Витягами з реєстру платників єдиного податку від 12.02.2014р. №1976421319, та від 28.09.2016р. №1615533409084.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.08.2016р., Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право займатися наступними видами діяльності: 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас, 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон, 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у., 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.10 Складське господарство, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом також встановлено, що Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить наявний у матеріалах справи Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 29.11.2007р.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2015р. між ОСОБА_1 (Позичкодавець) та ОСОБА_2 (Ссудополучатель) укладено Договір безоплатного користування земельною ділянкою №050115, за умовами якого Позичкодавець безоплатно надає, а Ссудополучатель приймає в безоплатне тимчасове користування земельну ділянку із земель Одеської міської ради з кадастровим №5110137600:53:021:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, в межах, зазначених у кадастровій карті (плані) земельної ділянки, що додається до даного договору і є його невід'ємною частиною, загальною площею 0,2755га. Згідно з умовами договору земельна ділянка призначена для здійснення господарської діяльності підприємства: проектування та будівництво торгівельно-складського комплексу.

Судом з ясовано, що 05.01.2015р. між ОСОБА_1 (Позичкодавець) та ОСОБА_2 (Ссудополучатель) підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Позичкодавцем передано, а Ссудополучателем прийнято земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, для проектування та будівництва торгівельно-складського комплексу. Кадастровий №5110137600:53:021:0002, загальна площа: 0,2755га. Цільове призначення земельної ділянки: проектування та будівництво торгівельно-складського комплексу.

01.01.2016р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Сторона-2) укладено Договір про спільну діяльність №12/01-16, згідно з п.1.1 якого даний договір регулює взаємовідносини Сторін при створенні, будівництві спільного торгівельно-складського комплексу з метою подальшої його експлуатації на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 що належить ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту з кадастровим номером НОМЕР_3, виданого 29.11.2007року за номером НОМЕР_1, загальною площею 0,2755га. з цільовим призначенням земельної ділянці: проектування та будівництво торгівельно-складського комплексу.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України передбачено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно зі ст.269 Податкового кодексу України платниками податку на землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачами в розумінні п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлено главою І розділу XIV Податкового кодексу України.

Так, п.п.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Отже, законодавством чітко встановлено дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником земельного податку, а саме: - перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку; - земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, мають використовуватися для провадження господарської діяльності.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 провадить господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до пункту 298.3 статті 298, та пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України місце господарської діяльності безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.

Пунктом 298.6 статті 298 Податкового кодексу України встановлено, що у разі зміни податкової адреси суб'єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої - шостої груп разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни.

Як вбачається з Витягу з реєстру платників єдиного податку від 12.02.2014р. №1976421319, місцем провадження господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

Згідно з Листом ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06.01.2016р. №188/15-53-17-07, за підписом заступника начальника Інспекції Ткаченко А.В., відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку від 12.02.2014р. №1976421319 ОСОБА_1 здійснює діяльність з надання послуг вантажним автомобільним транспортом, обрана група платника єдиного податку 3 ставка у відсотках до доходу 4, місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1.

Водночас, судом встановлено, що земельна ділянка, за не використання у власній господарській діяльності якої, позивачу - ФОП ОСОБА_1, нараховано земельний податок, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Цільовим призначенням означеної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, є проектування та будівництво торгівельно-складського комплексу.

Між тим, як з ясовано судом, та зазначено вище, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.08.2016р., Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право займатися наступними видами діяльності: 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас, 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон, 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у., 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.10 Складське господарство, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Також, як зазначено позивачем ФОП ОСОБА_1 у позовній заяві, на теперішній час діє договір безоплатного користування земельної ділянки від 05.01.2015року, згідно умов якого буде спроектований торгово-складський комплекс і у подальшому буде здаватися в оренду на підставі зареєстрованого за позивачем, як підприємцем, виду діяльності за КВЕД: 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, як один із видів доходів, що надасть можливість погасити недоїмку перед бюджетом по земельному податку за 2014 рік.

Отже, означене, на думку суду, додатково свідчить про відсутність використання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до суду не надано будь-яких доказів на підтвердження використання у власній господарській діяльності земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб, та відповідно правомірності винесення контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень від 28.05.2014р. №432-15, від 16.07.2015р. №2008-17.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2014р. №432-15, від 16.07.2015р. №2008-17, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2014р. №432-15, від 16.07.2015р. №2008-17, відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.