Ухвала

від 23.05.2017 по справі 805/4451/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року справа №805/4451/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецькийапеляційнийадміністративний суд колегієюсуддів у складі:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника позивачаКаплун О.Ю.,

представника відповідача Нетунаєвої Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі № 805/4451/16-а за позовом Приватного підприємства "КІА Плюс" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2016 року Приватне підприємство "КІА Плюс" (надалі - позивач, ПП "КІА Плюс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р № 0000254000 від 09.11.2016 року (т.1, а.с. 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Добропільськоїобєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області форми Р №0000254000 від 09 листопада 2016 року, яким приватному підприємству Приватному підприємству КІА ПЛЮС збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 120 312,00 (сто двадцять тисяч триста дванадцять гривень) грн. з яких, 80208грн. сума основного платежу, 40104грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 245-249).

Відповідач із зазначеним судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, що, на його думку, призвело до невірного вирішення спору, просив задовольнити його апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції скасувати.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано ст.. 231 Податкового кодексу. Так, апелянт вказує, що відповідно до ст.. 231.5 ст. 231 ПКУ, при реалізації пального, особа, яка реалізує пальне, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних і така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних. Апелянт зазначає, що зміни щодо запровадження акцизних накладних при реалізації пального, єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального, внесені п. 58 розділу 1 Закону України від 24.12.2015 року № 909-VIII і набрали законної сили З 01.03.2016 року. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на п. 231.10 ст. 231 ПКУ, якою передбачено, що у разі порушення особою, яка реалізує пальне, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального має право протягом 60 календарних днів, що настають за днем реалізації пального, подати до контролюючого органу заяву із скаргою на таку особу, яка реалізує пальне, але позивачем, в свою чергу, не було подано відповідної скарги до контролюючого органу. На думку апелянта, контрагент позивача - ТОВ Імексплюс , станом на 01.03.2016 року не був зареєстрований платником акцизного податку і не мав здійснювати поставку пального 03.03.2016 року (т. 2, а.с. 3-4).

Під час апеляційного розгляду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ПП "КІА Плюс" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 37802872, місцезнаходження юридичної особи: 85032, Донецька область, Добропільський район, село Добропілля, вулиця Промислова, 2, будинок 1Б. Основним видом економічної діяльності підприємства по КВЕД 47.30 є роздрібна торгівля пальним. Зазначене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с. 8).

Відповідач, Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у тому числі, щодо сплати платниками податків акцизного податку.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі наказу № 237 від 29.09.2016 року (т. 1, а.с. 30), повідомлення від 29.09.2016 року № 55/40/37802872 (т.1, а.с. 31), а також відповідно до п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, старшим державним ревізором інспектором з питань контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів - інспектором податкової та митної справи ІІ рангу - Нетунаєвою Юлією Олександрівною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "КІА Плюс" з питань правильності, обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету акцизного податку за період лютий-березень 2016 року.

Відповідно до пунктів 86.1 та 86.10 статті 86 ПК України вбачається, що, зокрема, у разів становлення під час перевірки порушень складається акт, в якому зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем складено Акт від24.10.2016 року № 413/40/37802872, яким встановлено, що ПП "КІА Плюс" занижено нарахування акцизного податку за березень 2016 року на суму 80208 грн. Контролюючий орган в акті перевірки також зазначив, що в порушення п. 231 статті 231 Податкового кодексу України, контрагентом позивача - ТОВ Імексплюс не булозареєстровано в Єдиному реєстріакцизнихнакладних акцизнунакладну підцейобєм поставленогопалива, тому,щозгідно базиданих станом на 01.03.2016 року вищенаведенепідприємство не булозареєстровано платником акцизного податку в ДПІ у Дніпровськомурайоні м. Києва і не мав права на складання та виписки акцизнихнакладних.Тобто, ТОВ Імексплюс не сплатило акцизного податку в сумі 80208 грн. по факту поставки пального ПП КІА ПЛЮС . На підставі зазначеного, податковим органом зроблено висновок, що позивачем порушено п.п.213.1.12 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України.

Зазначений акт отримано головним бухгалтером ПП "КІА Плюс" - О.Ю. Каплун, про що свідчить її підпис на відповідному акті перевірки (т.1, а.с. 32-34).

Не погоджуючись із вказаними в Акті перевірки від 24.10.2016 року № 413/40/37802872 порушеннями податкового законодавства, позивачем, 28 жовтня 2016 року направлено на адресу відповідача відповідні заперечення за вих. № 71, в якому зазначив, що чинним законодавством не було передбачено та фактично неможливо було зробити перевірку контрагентів стосовно акцизного податку з реалізації палива, в березні 2016 року підприємство зареєструвало акцизні накладні на весь об'єм продажу палива та сплатило у повному обсязі акцизний податок у складі вартості придбаного палива. За таких обставин, ПП "КІА Плюс" намагалось пояснилось відповідачу, що в діях підприємства відсутні будь-які порушення вимог податкового законодавства в частині сплати акцизного податку (т.1, а.с. 35).

В свою чергу, відповідач, листом № 10584/10-05-07 повідомив позивача, що Акт перевірки від 24 жовтня 2016 року є правомірним та складений відповідно до вимог податкового та іншого законодавства (т. 1, а.с. 36).

Згідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, а також на підставі висновків акту перевірки 413/40/37802872 від 24.10.2016 року, відповідачем, 09 листопада 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р № 0000254000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код платежу - 14040000) на суму - 120 312, 00 грн., у т.ч., за податковими зобов'язаннями - 80208,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 401,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано головним бухгалтером ПП "КІА Плюс" - О.Ю. Каплун 10.11.2016 року, про що свідчить її підпис на відповідному податковому повідомленні-рішенні (т.1, а.с. 37).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість збільшення відповідачем податкового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Надаючиправовуоцінкувстановленимобставинамсправи та висновкам суду першоїінстанції, колегіясуддіввиходить з такого.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 лютого 2016 року між ТОВ ІМЕКСПЛЮС (продавець) та ПП "КІА ПЛЮС" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 22/02-1 (т. 1, а.с. 64).

На виконаннявищезазначеного договору складенонаступні первинні докумети: рахунок-фактура № 18 від 22 лютого 2016 року та видаткова накладна № 18 від 03 березня 2016 року, які виписано на/за біопаливо моторне для автомобільнихдвігунів А-92е40 літнє укількості 17 116 літрів за ціною 10,45грн./л та у кількості 9 134 літрів за ціною - 10,58 грн./л, на загальну суму 330636,44 грн. (у т.ч. ПДВ -55 106,07 грн.) (т. 1, а.с. 61,62), товарно транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 4 АВ від 03 березня 2016 року (т. 1, а.с. 63), подорожній лист вантажного автомобіля № 134388 від 03 березня 2016 року (т. 1, а.с. 65).

Транспортування придбаного у ТОВ ІМЕКСПЛЮС товару здійснювалось відповідно до договору № 3.1 від 20.05.2013 року з ПП Піраміда АЗС про взяття у тимчасове володіння та користування майна, а саме: тягача КРАЗ д.н. 082-22 № шассіXIC064431S0779494, полуприцепу цистерни д.н. АН 0386 № шассіY9999983040A99196, прицепу бортового д.н. 19892 ЕА № шассі б/н.

Підпунктом 4.1. пункту 4цього договору встановлено, щовіндіє до 19травня 2016 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т. 1, а.с. 66-68).

Крім того, в матеріалах справа наявна копія книги реєстрації довіреностей, де у рядку 13 зазначено, що водію ПП "КІА ПЛЮС" - ОСОБА_4 02.03.2016 року видано довіреність строком до 12.03.2016 року на постачання ТОВ ІМЕКСПЛЮС бензину (т. 1, а.с. 71).

Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 727 від 26.02.2016 року на суму 33 800 грн. та платіжним дорученням № 731 від 09.03.2016 року на суму 534,64 грн. (т. 1, а.с. 71).

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний Реєстр акцизних накладних за березень 2016 року (код товару згідно з УКТ ЗЕД - 3224909710), а також зазначені у реєстрі акцизні накладні на загальний обсяг пального - 27180,44 літрів. Факт прийняття податковим органом акцизних накладних за березень 2016 року підтверджується квитанціями № 2- АН (т. 1, а.с. 88-174).

До того ж, слід зазначити, що з 01 березня 2016 року ПП "КІА ПЛЮС" зареєстровано у відповідача у якості платника акцизного податку з реалізації пального, що підтверджується відповідним витягом, який наявний в матеріалах справи (т. 1, а.с. 83).

Серед іншого, колегія суддів зазначає, що придбане біопаливо моторне для автомобільних двігунів А-92е40 літнє у ТОВ ІМЕКСПЛЮС позивачем використано у господарській діяльності та реалізовано іншим, кінцевим споживачам для власних потреб (т. 1, а.с. 175-181).

Приймаючирішення, суд апеляційноїінстанціївиходить з наступного.

Відповідно допп. 14.1.4 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - ПК України),акцизнийподаток - непрямийподаток на споживанняокремихвидівтоварів (продукції), визначенихцим Кодексом як підакцизні, щовключається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно з п.п. 212.1.11 та п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУкраїни, платником акцизного податку є, зокрема,особа - суб'єктгосподарюванняроздрібноїторгівлі, яка здійснюєреалізаціюпідакцизнихтоварів, а також особа, яка реалізуєпальне.

Як зазначалось вище, з 01 березня 2016 року ПП "КІА ПЛЮС" зареєстровано у відповідача у якості платника акцизного податку з реалізації пального, що не заперечується останнім та не є спірним у даній справі.

Підпунктом 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, об'єктами оподаткування акцизним податком є операції, серед іншого, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

За змістом цієї норми вбачається, що об'єктами оподаткування акцизним податком є саме операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, тобто з реалізації підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Як вже зазначалось раніше, під час проведення перевірки щодо правильності, обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету акцизного податку за період лютий-березень 2016 року відносно ПП "КІА ПЛЮС", відповідач дійшов до висновку про порушення підприємством п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПК України.

Так, відновідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПК України, об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

-отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

- ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

- вироблені в Україні, реалізаціяяких є об'єктом

оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Колегія суддів звертає увагу, що платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеном узаконодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (п. 231.1 ст. 231 ПК України).

Згідно з п. 231.4. ПК України, право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 231.5 ст. 231 ПКУ, при реалізації пального, особа, яка реалізує пальне, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних і така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що п. 231.10 ст. 231 ПКУ передбачено, що у разі порушення особою, яка реалізує пальне, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального має право протягом 60 календарних днів, що настають за днем реалізації пального, подати до контролюючого органу заяву із скаргою на таку особу, яка реалізує пальне, але позивачем, в свою чергу, не було подано відповідної скарги до контролюючого органу. Апелянт стверджує, що контрагент позивача - ТОВ Імексплюс , станом на 01.03.2016 року не був зареєстрований платником акцизного податку і не мав права здійснювати поставку пального 03.03.2016 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, в матеріалах справи наявний запит Добропільської ОДПІ до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про надання інформації щодо реєстрації контрагентом позивача - ТОВ Імексплюс акцизного податку та надання ним декларацій з акцизного податку у лютому-березні 2016 року (т.1, а.с. 56).

ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в свою чергу, надало відповідачу відповідь, що ТОВ Імексплюс (код за ЄДРПОУ - 40068771) у лютому-березні 2016 року не реєструвалось платником акцизного податку та відповідно, не подавало декларацій з акцизного податку (т.1, а.с. 57).

Разом з тим, на переконання колегії суддів, той факт, що контрагент позивача - ТОВ Імексплюс , станом на 01.03.2016 року не був зареєстрований платником акцизного податкуне може бути підставою для притягнення до відповідальності особи, яка у повному обсязі виконала передбачені податковим законодавством зобов'язання, які підтверджено документально.

За таких обставин, колегія суддів,враховуючиіндивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, зазначає,що у разіпорушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб.

Таким чином, в даному випадку, посилання Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на те, що позивачем занижено задекларовану суму акцизного податку в розмірі 80 208 грн. є неправомірним та таким, що не відповідає дійсності.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, скасовуючи податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 09 листопада 2016 року № 0000254000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код платежу - 14040000) на суму - 120 312, 00 грн., у т.ч., за податковими зобов'язаннями - 80208,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 401,00 грн., оскільки позивач надав достатні та беззапереченні докази в обґрунтування обставин на спростування прийнятого оскаржуваного податкового повідомленя-рішення в повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, не довів обставин, на яких ґрунтується його апеляційна скарга.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести тіобставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує протиадміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, щовідповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 24 травня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі № 805/4451/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді: А.А. Блохін

І.Д. Компанієць