Постанова

від 24.05.2017 по справі 805/970/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року справа №805/970/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Донрозробка на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 805/970/17-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Донрозробка про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на суму 186 967,11 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Донрозробка про стягнення з Товариства на користь управління заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій у розмірі 186 967,11 грн. (а.с. 3-5).

23 лютого 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області подало до суду першої інстанції клопотання про зменшення позовних вимог до 165 569,67 грн. у зв'язку з часткової сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю Донрозробка заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій за Списком № 1 (а.с. 155).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства на користь управління заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій у розмірі 186 967,11 грн. (а.с. 212-214).

Товариство з обмеженою відповідальністю Донрозробка , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариством зазначено наступне.

Позивачем не направлялися підприємству відповідні щорічні розрахунки ні на 2015 рік, ні на 2016 рік та які б передбачали необхідний щомісячний розмір платежу на поточний рік, що позбавило права відповідача на оскарження відповідних розрахунків. Також, не надавались позивачем розрахунки за період грудень 2015 - червень 2016 року та вересень 2016 року.

Апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не надано правової оцінки запереченням відповідача та узгодженому графіку погашення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1. При цьому в березні та квітні 2017 року Товариством погашено частину заборгованості та сплачено 42 794,88 грн.

Крім того, апелянтом зазначено, що позивачем зменшено розмір позовних вимог до 165 569,67 грн., на що не звернув увагу суд першої інстанції.

При цьому, в мотивувальній частині спірного рішення позивачу постановлено поновлення строку звернення по суду з адміністративним позовом, однак зазначено найменування не відповідача, а іншого Товариства, відтак цей строк звернення з позовом до відповідача позивачу не поновлено (а.с. 221-224).

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.

Апелянтом разом із апеляційною скаргою заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 224).

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень представника позивача на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Донрозробка (код ЄДРПОУ 31362083) є юридичною особою та платником страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування (а.с. 22-26).

На підприємстві відповідача працювали особи, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ). Позивачем зазначеним особам відповідно до вказаного Закону призначено та виплачено пенсію.

Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на адресу відповідача направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, відносно працівників відповідача за грудень 2015 року - червень 2016 року та вересень 2016 року (а.с. 31-35, 61-66, 68-91, 93-95, 97-100, 102-110, 112-121, 123-125), про що свідчить відмітка про отримання на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.30, 60, 67, 92, 96, 101, 111, 122).

Листом від 10 червня 2016 року № 13366/05 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю Донрозробка , що за останнім станом на 06 березня 2015 року обліковується заборгованість по сплаті суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі за списком № 1 у розмірі 78 946,08 грн. (а.с. 37).

У зв'язку з несплатою заборгованості по сплаті суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі за списком № 1 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Товариства суму боргу у розмірі 186 967,11 грн. суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача працювали особи, зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення і яким призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, а прикінцевими положеннями Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування прямо визначено обов'язок підприємств стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

За змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Згідно абз. 4 п.п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно з п. 6 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірах, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених.

За приписами п. 6.4 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за Списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Зазначений висновок підтверджено постановою Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року у справі № 21-62а11, постановою Верховного Суду України від 02 жовтня 2012 року у справі № 21-250а12, постановою Верховного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13.

Розрахунки органів Управління Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є узгодженими з моменту їх отримання відповідачем і обов'язковими для виконання. Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", не надавши на них до управління заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив їх.

Згідно п. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апелянта стосовно того, що управлінням не направлялись щорічні розрахунки на адресу відповідача, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання пункту 6.4 Інструкції № 21-1 направлялись, зокрема, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, відносно працівників відповідача за грудень 2015 року- червень 2016 року та вересень 2016 року (а.с. 31-35, 61-66, 68-91, 93-95, 97-100, 102-110, 112-121, 123-125), які частково отримані відповідачем,а частково повернуті у зв'язку з неотриманням підприємством та спливу терміну отримання таких розрахунків, про що свідчать відмітки про отримання на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.30, 60, 67, 92, 96, 101, 111, 122).

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій Товариством не оскаржено та нарахування сум не спростовано.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що 23 лютого 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області подало до суду першої інстанції клопотання про зменшення позовних вимог до 165 569,67 грн. у зв'язку з часткової сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю Донрозробка заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 в розмірі 21397,44 грн. (а.с.134, 155).

Часткова сплата заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій за Списком № 1 також підтверджується платіжним дорученням № 61 від 16 лютого 2017 року про сплату заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій у розмірі 21 397,44 грн., що також спростовує доводи апелянта щодо не врахування сум в рахунок погашення заборгованості по узгодженому графіку її розстрочки (а.с. 173).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Відтак, судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо ненадання правової оцінки клопотанню управління про зменшення позовних вимог до 165 569,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, наявність доказів щодо сплати частини заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з грудня 2015 року по червень 2016 року та вересень 2016 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог у розмірі 21 397, 44 грн.

Посилання апелянта на те, що поштові повідомлення про вручення відправлення не містять відомостей про їх вручення є необґрунтованими, оскільки з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що позивачем документи направлялись на адресу Товариства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та останні отримані за зазначеною адресою ОСОБА_2, яка, також, отримала копію постанови суду першої інстанції від 11 квітня 2017 року та 25 квітня 2017 року, тобто є офіційним представником підприємства (а.с. 216).

Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не поновлено управлінню строк для звернення до суду першої інстанції з даним позовом, оскільки в резолютивній частині спірної постанови вказано інше Товариство та інша сума позовних вимог, суд зазначає, що вказання в другому абзаці Товариства з обмеженою відповідальністю Ексіменерго паливно-енергетична компанія є технічною помилкою (опискою), оскільки в мотивувальній частині судом надано оцінку питанню можливості поновлення строку для звернення до суду та зроблено висновок про його поновлення, відтак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта в цій частині, а строк звернення до суду із даним позовом є таким, що підлягає поновленню.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Донрозробка - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 805/1120/17-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Поновити Управлінню Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області строк звернення до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Донрозробка про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на суму 186 967,11 грн.

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Донрозробка (код ЄДРПОУ 31362083) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (код ЄДРПОУ 23336748) заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 за грудень 2015 року - червень 2016 року, вересень 2016 року у розмірі 165 569 (сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 67 копійок.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова