Рішення

від 03.05.2017 по справі 161/3339/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3339/17

Провадження № 2/161/1777/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої судді Пушкарчук В.П.

при секретарі Сіньчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1, треті особи - Перший відділ Державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, про звільнення майна з арешту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ОТП Факторинг Україна звернулося в суд з позовом до відповідача про звільнення майна з-під арешту.

Позов мотивує тим, що 22 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МL А02/066/2008.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по вищезазначеному Кредитному договору між позивачем та ОСОБА_4 22.04.2008 року було укладено Договір іпотеки № РМL А02/066/2008.

Згідно цього договору ОСОБА_1 в іпотеку передано нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,2451 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1340, що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Рованці.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав боржнику кредитні кошти згідно умов визначених Кредитним договором.

29.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

07.07.2010 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна було укладено договір про відступлення прав за Договором іпотеки.

Згідно з вказаними договорами Публічне акціонерне товариство ОТП Банк відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна прийняло право вимоги за Кредитним договором № МL А02/066/2008 від 22 квітня 2008 року та Договором іпотеки № РМL А02/066/2008 від 22 квітня 2008.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна перейшли всі права Публічного акціонерного товариства ОТП Банк щодо права вимоги до Відповідачів за вищезазначеними договорами.

У зв'язку з регулярними порушеннями боржником умов Кредитного договору, щодо вчасного повернення кредиту, між позивачем ОСОБА_2 ОТП Факторинг Україна , як Іпотекодержателем, та Іпотекодавцем було узгоджено реалізацію заставного майна і погашення заборгованості за Кредитним договором (в порядку визначеному ст. 36 ЗУ Про іпотеку ), проте як стало в подальшому відомо позивачу, на вищезазначене майно, що перебуває в іпотеці ОСОБА_2 ОТП Факторинг Україна , державною виконавчою службою накладено арешти.

13.10.2016 року постановою про арешт майна державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_5 накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,2451 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1340, що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Рованці (номер запису 16922532) (ВП № 52538384);

09.04.2014 року постановою про арешт майна відділом примусового виконання рішень Держдавної виконавчої служби України накладено арешт на все нерухоме майно (номер запису 5310135) (ВП № 32447184);

18.06.2010 року постановою про арешт майна державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацько. О.В. накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,2451 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1340, що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Рованці (номер запису 9961328) (ВП б/н).

Відповідно до витягу з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 80940127 від 22.02.2017 року ОСОБА_2 ОТП Факторинг Україна має найвищий пріоритет щодо звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0,2451 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1340, що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Рованці.

Право іпотекодержателя на використання позасудових шляхів врегулювання визначено в п. 6.4. Договору іпотеки № РМL А02/066/2008 від 22.04.2008 року.

Умовами договору іпотеки з доповненнями та додатками визначено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

ОСОБА_2 ОТП Факторинг Україна як правонаступник ПАТ ОТП Банк і іпотекодержатель нерухомого майна має першочергове право на реалізацію предмету іпотеки в разі порушення основного зобов'язання, відповідно до умов договору іпотеки на вибір іпотекодержателя провести реалізацію чи перевести право власності на даний предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитним зобов'язанням ОСОБА_3

Оскільки на майно, яке перебуває у іпотеці у ОСОБА_2 ОТП Факторинг Україна , накладено арешт, у іпотекодавця - заставодержателя виникає право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту, що передбачено ч. 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження , у відповідності до якого - Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту .

Одночасно, враховуючи ту обставину, що із іпотекодавецем погоджено умови реалізації заставного майна і погашення заборгованості перед банком, позивач вважає за необхідне просити у суду здійснити звільнення з-під арешту іпотечного майна за усіма постановами органів ДВС про накладення арешту на земельну ділянку.

Покликаючись на викладене, позивач просить звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,2451 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1340, що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Рованці.

Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання подав заяву про розгляду справи у його відсутності, позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заперечень, доказів, суду не подав, а тому суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача.

Представник Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції . в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заперечень, доказів, суду не подав, а тому суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Представник Відділу організації та контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_7 в судове засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що 22 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МL А02/066/2008 (а.с. 7-11).

З метою забезпечення виконання зобов'язань по вищезазначеному Кредитному договору між позивачем та ОСОБА_4 22.04.2008 року було укладено Договір іпотеки № РМL А02/066/2008 (а.с. 12-15).

Згідно цього договору ОСОБА_1 в іпотеку передано нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,2451 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1340, що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Рованці.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав боржнику кредитні кошти згідно умов визначених Кредитним договором.

29.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (а.с. 16-29).

07.07.2010 року між Публічним акціонерним товариством ОТП Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна було укладено договір про відступлення прав за Договором іпотеки (а.с. 30-37).

Згідно з вказаними договорами Публічне акціонерне товариство ОТП Банк відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна прийняло право вимоги за Кредитним договором № МL А02/066/2008 від 22 квітня 2008 року та Договором іпотеки № РМL А02/066/2008 від 22 квітня 2008.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна перейшли всі права Публічного акціонерного товариства ОТП Банк щодо права вимоги до відповідача за вищезазначеними договорами.

У зв'язку з регулярними порушеннями боржником умов Кредитного договору, щодо вчасного повернення кредиту, між позивачем ОСОБА_2 ОТП Факторинг Україна , як Іпотекодержателем, та Іпотекодавцем було узгоджено реалізацію заставного майна і погашення заборгованості за Кредитним договором (в порядку визначеному ст. 36 ЗУ Про іпотеку ), проте як стало в подальшому відомо позивачу, на вищезазначене майно, що перебуває в іпотеці ОСОБА_2 ОТП Факторинг Україна , державною виконавчою службою накладено арешти.

13.10.2016 року постановою про арешт майна державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_5 накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,2451 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1340, що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Рованці (номер запису 16922532) (ВП № 52538384);

09.04.2014 року постановою про арешт майна відділом примусового виконання рішень Держдавної виконавчої служби України накладено арешт на все нерухоме майно (номер запису 5310135) (ВП № 32447184);

18.06.2010 року постановою про арешт майна державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацько. О.В. накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,2451 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1340, що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Рованці (номер запису 9961328) (ВП б/н).

Відповідно до витягу з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 80940127 від 22.02.2017 року ОСОБА_2 ОТП Факторинг Україна має найвищий пріоритет щодо звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0,2451 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:1340, що знаходиться за адресою: Луцький район, с. Рованці (а.с. 4-6).

Згідно ст. 60 Закону України Про виконавче провадження , особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з - під арешту.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані із арештом і вилученням майна та визначення вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст. 57-58 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 57 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 54 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку (ч. 8 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку , за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку ).

За змістом ч. 6 ст. 3 Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України Про іпотеку пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Тобто законом встановлено спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

У даній справі судом встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання проведено державним виконавцем за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, та у порушення передбаченого ч. 8 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) і ч. 6 ст. 3 Закону України Про іпотеку пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Пунктом 6.4.1 укладеного між сторонами договору іпотеки від 22 квітня 2008 року передбачено, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України. Отже в іпотечному договорі міститься застереження про позасудовий спосіб захисту інтересів іпотекодержателя шляхом надання йому права продажу предмета іпотеки.

Сторони дійшли згоди щодо реалізації заставного майна у згаданий спосіб та погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується позовною заявою. Однак наявність арешту на спірне майно перешкоджає позивачу реалізувати своє право, оскільки обтяжене майно не підлягає відчуженню.

В інший спосіб, крім пред'явлення до суду вимоги про звільнення майна з-під арешту, позивач не може захистити своє право на продаж спірного майна.

Такий спосіб захисту права кредитора, який є іпотекодержателем, передбачений ч. 4 ст. 54 закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За таких обставин вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна про звільнення з-під арешту спірного майна, є обґрунтованими.

Разом з тим, позов ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту не підлягає задоволенню з інших підстав, виходячи з наступного.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Отже відповідачем у справі про зняття арешту з майна, крім інших осіб, обов'язково має бути особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, оскільки можливим задоволенням позову у такій справі буде вирішено питання про права і обов'язки цієї особи щодо спірного майна.

З матеріалів справи вбачається, що арешт на спірне майно був накладений 18 червня 2010 року , 09.04.2014 року та 13.10.2016 року без зазначення стягувачів (а.с. 4-6).

Однак позивачем не пред'явлено позовних вимог до осіб, в інтересах яких накладено арешт на спірне майно, та під час розгляду справи не заявлено клопотання про їх залучення до участі у справі в порядку ст. 33 ЦПК України.

З наведених підстав у задоволенні позову ТОВ ОТП Факторинг Україна слід відмовити.

При цьому дане рішення суду не перешкоджає ТОВ ОТП Факторинг Україна звернутися до суду з аналогічним позовом, пред'явивши його до усіх належних відповідачів, у тому числі до осіб, в інтересах яких було накладено арешт на спірне майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України та на підставі Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про іпотеку , суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1, треті особи - Перший відділ Державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, про звільнення майна з арешту - відмовити .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання скарги про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги про апеляційне оскарження, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_8