Постанова

від 23.05.2017 по справі 915/469/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року Справа № 915/469/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач ), Грек Б.М., Кондратова І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 22.09.2016 у справі № 915/469/16 господарського суду Миколаївської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фанчі-Інвест" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" простягнення 4 706 640 грн., за участю представників

позивача: Закутського Д.В.,

відповідача: ОСОБА_5, Бєлянського Ю.В.,

(в судових засіданнях 25.04.2017 оголошувалась перерва до 16.05.2017 та 16.05.2017 - до 23.05.2017 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України),

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фанчі-Інвест" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" про стягнення 435,8 тонн насіння соняшника товарного вартістю 4 706 640 грн., переданого на зберігання за договором зберігання б/н від 02.03.2015.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.09.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2016, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 435,8 тонн насіння соняшника товарного вартістю 4 706 640 грн., переданого на зберігання за договором зберігання б/н від 02.03.2015.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "Фанчі-Інвест" (зберігачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" (поклажодавцем) 02.03.2015 укладено договір зберігання, за умовами п. 1.1. якого поклажодавець зобов'язався передати на зберігання насіння соняшника товарного (далі - майно) в кількості, яка визначається по фактичній кількості майна, що надійшло на зберігання і засвідчується відповідним актом приймання-передачі, а зберігач зобов'язується прийняти на зберігання майно та повернути його на першу вимогу поклажодавця.

Умовами розділу 2 договору передбачено, що майно передається на зберігання протягом строку дії договору. Строк зберігання майна обчислюється з календарного дня надходження його на зберігання за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Кухарєва, 56 А, і обчислюється календарними днями. У випадку, якщо поклажодавець бажає забрати майно зі зберігання, то він має письмово попередити зберігача про такий намір не пізніше ніж за два робочі дні.

Згідно з п. 3.1.4 договору зберігач зобов'язаний повернути майно за першою вимогою поклажодавця.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору в період з 02.03.2015 по 18.03.2015 останнім передано, а відповідачем прийнято на зберігання майно у загальній кількості 435,8 тонн, що підтверджується актом приймання-передачі від 18.03.2015, реєстром обліку надходжень на зберігання майна (соняшника) та товарно-транспортними накладними.

На звернення позивача від 13.04.2016, в якому останній просив повернути зі зберігання насіння соняшнику товарного у кількості 435,8 тонн, відповідач не відреагував, майно, що знаходилось на зберіганні, позивачу не повернув, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач уклав з позивачем договір від 02.03.2015 б/н та за його умовами отримав від позивача насіння соняшника товарного у кількості 435,8 тонн за актом приймання-передачі майна від 18.03.2015, однак безпідставно не повертає його позивачу, у зв'язку з чим позов задовольнив.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За положеннями ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній на час складання акта приймання-передачі від 18.03.2015) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з Положенням по документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами обох інстанцій встановлено, що на виконання умов договору в період з 02.03.2015 по 18.03.2015 позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання майно у загальній кількості 435,8 тонн насіння соняшника товарного, що підтверджується актом приймання-передачі від 18.03.2015, підписаним сторонами та скріпленим мокрими печатками сторін, реєстром обліку надходжень на зберігання ТОВ "Воліс-Трейд" майна (соняшник) від ТОВ "Фанчі-Інвест" згідно з договором зберігання та товарно-транспортними накладними.

При цьому з метою встановлення справжності підпису директора товариства з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" - ОСОБА_5, місцевий господарський суд призначив судову почеркознавчу експертизу, виконання якої було доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На роз'яснення експерта місцевим господарським судом поставлені наступні питання: 1) Чи виконано підпис на договорі зберігання від 02.03.2015 б/н від імені ОСОБА_5 самою ОСОБА_5, чи іншою особою?; 2) Чи виконано підпис в акті приймання-передачі від 18.03.2015 від імені ОСОБА_5 самою ОСОБА_5, чи іншою особою?

Відповідно до висновку експерта від 14.09.2016 № 521 підпис від імені ОСОБА_5 у розділі "8. Місцезнаходження та реквізити сторін. "Зберігач" у рядку "Директор" у договорі зберігання від 02.03.2015, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Воліс-Трейд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фанчі-Інвест", виконаний самою ОСОБА_5. Підпис від імені ОСОБА_5 у розділі "Зберігач", графа "Директор" акта приймання-передачі від 18.03.2015 виконаний самою ОСОБА_5.

При цьому судовим експертом почеркознавча експертиза здійснювалась за договором зберігання від 02.03.2015, актом приймання-передачі від 18.03.2015, договором про розподіл спадкового майна від 16.09.2015, експериментальними зразками почерку та підписів ОСОБА_5. Тобто судовий експерт мав достатній обсяг документів з підписами ОСОБА_5 для здійснення правомірної судової експертизи, навіть без спірних, на думку відповідача, трудових книжок.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Виходячи з приписів ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до його умов та вимог закону, при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт укладання відповідачем з позивачем договору від 02.03.2015 б/н та отримання від позивача насіння соняшника товарного у кількості 435,8 тонн за актом приймання-передачі майна від 18.03.2015, у зв'язку з чим, оскільки відповідач безпідставно не повертає позивачу передане відповідно до умов договору від 02.03.2015 майно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи скаржника спростовані судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів та фактично дублюють доводи апеляційної скарги, яким в повному обсязі надана правова оцінка апеляційним господарським судом

Керуючись ст.ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Грек Б.М. Кондратова І.Д.