Постанова

від 23.05.2017 по справі 913/804/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року Справа № 913/804/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Білокуракинський" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі№913/804/16 Господарського суду Луганської області за позовомКерівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі: 1. Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області, 2. Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Відкритого акціонерного товариства "Білокуракинський" третя особаБілокуракинська селищна рада провнесення змін до договору оренди земельних ділянок б/н від 13.03.2009, за участю представників сторін: від прокуратури:Попенко О.С., посв. №042031 від 15.03.2016; від позивача 1:не з'явився; від позивача 2:не з'явився; від відповідача:Наумов Д.С., дов. №1104 від 11.04.2017; від третьої особи:не з'явився В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.09.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі №913/804/16, задоволено позовні вимоги. Внесено зміни в договір оренди земельних ділянок б/н від 13.03.2009, укладений між Білокуракинською райдержадміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Білокуракинський" та зареєстрований в Білокуракинському районному реєстраційному окрузі 31.03.2009 за №209855/040941500001, шляхом викладення пунктів 1.3 та 2.3 договору в редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Білокуракинський", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.04.2017 №08.03-04/1434, у зв'язку з відпусткою судді Рогач Л.І., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №913/804/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В., судді - Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М.

Ухвалою від 18.04.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 задоволено клопотання прокурора про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу прокурор просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 23.05.2017 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, прокурор заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Білокуракинський".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання розпоряджень голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 25.11.2008 №595 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в оренду ВАТ "Білокуракинський" та від 03.03.2009 №98 "Про внесення змін до розпорядження голови Білакуракинської районної державної адміністрації від 25 листопада 2008 року за № 595 про надання в оренду ВАТ "Білокуракинський" земель державної власності Курячівської сільської ради" 13.03.2009 між Білокуракинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Білокуракинське" (орендар) укладений договір оренди земельних ділянок загальною площею 1064,2512 га, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду земельні ділянки із земель державної власності, розташованих на території Курячівської сільської ради, а орендар набув право на оренду цих земельних ділянок, які знаходяться за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, за межами села Попівка Курячівської сільської ради, згідно плану (схеми) землекористування.

Відповідно до п. 2.6 договору розмір орендної плати повинен бути переглянутий у випадках зміни розмірів земельного податку, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з п. 2.7 договору орендна плата переглядається один раз на три роки.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення вищезазначеного договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок не виготовлялась відповідно до вимог Закону України "Про оцінку землі", розрахунок здійснювався в цінах станом на 01.07.1995 з урахуванням коефіцієнта індексації 2008 року та становила 11084032,90грн. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок розроблена відповідачем у 2009 році та затверджена рішенням Білокуракинської районної ради від 03.04.2009 №22/15, але відповідні зміни до договору не вносились.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату.

Приписами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, статтею 288 якого встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами договору встановлена можливість внесення змін до договору, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, у зв'язку з чим висновок місцевого господарського суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог є правомірним та обґрунтованим.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) було визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, судом апеляційної інстанції мотивовано зазначено, що тимчасове звільнення та скасування плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання у відповідності до положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не свідчить про встановлення заборони на внесення змін до договорів оренди таких земельних ділянок з метою приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції").

Прокурор у відзиві на касаційну скаргу наголошує, що Білокуракинський район Луганської області не віднесений до вищезазначених населених пунктів.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі №913/804/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі №913/804/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Білокуракинський" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.М. Мачульський