Рішення

від 23.05.2017 по справі 904/4622/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.2017 Справа № 904/4622/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА ПРИВАТНА КОМПАНІЯ ДОЗОР", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКУРІТТО", м. Дніпро

про стягнення 27 907,20 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 03.04.2017

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА ПРИВАТНА КОМПАНІЯ ДОЗОР" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКУРІТТО" (далі - відповідач) про стягнення 27 907,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 02/09-2015 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 01.09.2015.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 порушено провадження у справі № 904/4622/17, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 23.05.2017.

23.05.2017 до суду від позивача надійшло власне письмове підтвердження того, що станом на 23.05.2017 заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився; у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.30-32).

Господарським судом було зроблено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.23-26), відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів, на підставі яких виник спір.

У судовому засіданні 23.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА ПРИВАТНА КОМПАНІЯ ДОЗОР" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНКУРІТТО" (далі - відповідач, замовник) був укладений договір №02/09-2015 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає за грошову винагороду, а виконавець приймає на себе обов'язок з охорони певної території (далі - Об'єкт), шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна замовника, яке здано під охорону в установленому порядку, за адресою, згідно Дислокації (Додаток № 1 до Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору ціна послуг охорони об'єктів охорони за цим договором визначена у Протоколі узгодження ціни за здійснення заходів охорони (Додаток № 2 до Договору) та Розрахунку вартості послуг охорони (Додаток № 3 до Договору).

Оплата за цим договором відбувається шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця безготівкових грошових коштів в наступному порядку: розрахунок за виконані роботи відбувається протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт (п. 5.2 Договору).

За умовами п. 5.3 Договору акт приймання виконаних робіт готує виконавець і надає на перевірку замовникові не пізніше 1-го числа кожного звітного місяця. Замовник перевіряє ці документи і протягом 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту їх отримання або підписує їх, або повертає підрядчикові з мотивованою відмовою від їх підписання.

Договір набирає чинності 01.09.2015 і діє до 01.09.2016 (п. 10.1. Договору).

Як зазначено у п. 10.2 Договору, якщо жодна із сторін за 10 календарних днів до закінчення договору не повідомила про розірвання договору, то договір пролонговується автоматично на тих же умовах і на той самий термін.

Додатком № 1 до Договору визначена дислокація об'єкта, що охороняється: м.Дніпропетровськ, вул. Мандриковська, 43.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (Додаток № 2 до Договору) сторонами досягнута домовленість про договірну ціну за одну годину охорони за здійснення заходів охорони, яка становить 11,40 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до Розрахунку вартості послуг охорони (Додаток № 3 до Договору) вартість охорони за місяць при 29 днях складає 15 868,80 грн., при 30 днях - 16 416,00 грн., при 31 дню - 16 963,20 грн.

13.12.2016 між сторонами була підписана додаткова угода про розірвання договору №02/09-2015 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 01.09.2015, відповідно до п. 1 якого замовник і виконавець дійшли згоди припинити 21.12.2016 року дію договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору позивачем було надано відповідачу послуги з охорони об'єкта на загальну суму 27 907,20 грн., що підтверджують:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000139 за послуги охорони за листопад 2016 рік (а.с.17) та рахунок-фактура № СФ-0000138 на суму 16 416,00 грн. (а.с.18);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000163 за послуги охорони з 01 по 21 грудня 2016 року (а.с.19) та рахунок-фактура № СФ-0000158 на суму 11 491,20 грн. (а.с.20);

27.01.2017 вищевказані акти та рахунки були направлені на адресу відповідача, однак відповіді від відповідача позивач не отримав, оплата за надані послуги за вказаними актами відповідачем не здійснена, що є причиною виникнення спору.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з охорони об'єкта у розмірі 27 907,20 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 27 907,20 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Позивачем на виконання умов Договору було надано відповідачу послуги з охорони у листопаді 2016 року та у період з 01 по 21 грудня 2016 року, що підтверджується актами №№ ОУ-0000139, ОУ-0000163 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами № СФ-0000138 на суму 16 416,00 грн. та № СФ-0000158 на суму 11 491,20 грн. (а.с. 17-20).

Позивач надіслав відповідачу вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 27.01.2017 та фіскальним чеком від 27.01.2017 (а.с. 21).

Відповідач акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не повернув, мотивованої відмови від їх підписання не надав.

Виходячи з умов п. 5.3 Договору, акти надання послуг вважаються погодженими в повному обсязі, що обумовлює обов'язок відповідача сплатити за надані позивачем послуги.

- Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

З огляду на умови п. 5.2 Договору, строк оплати за надані позивачем послуги з охорони за листопад 2016 року та за період з 01 по 21 грудня 2016 року є таким, що настав.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКУРІТТО" (49044, м.Дніпро, вул. Барикадна, буд. 6, код ЄДРПОУ 34060020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА ПРИВАТНА КОМПАНІЯ ДОЗОР" (02140, м.Київ, вул. Вишняківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 37791295) заборгованість за надані послуги у розмірі 27 907,20 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот сім грн. 20 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.05.2017

Суддя ОСОБА_2