Рішення

від 23.05.2017 по справі 904/4929/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.2017 Справа № 904/4929/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАВЕС СПЕЦТРАНС", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС", м.Дніпро

про стягнення передплати за товар, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (договір поставки №29 від 29.09.2016)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 20.05.17р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алавес Спецтранс", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 39000,00грн. основної заборгованості; 2902,03грн. пені; 310,93грн. трьох відсотків річних; 823,29грн. інфляційних втрат. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

29.09.2016 між сторонами укладено договір поставки №29, з метою придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів для здійснення комерційної діяльності.

22.12.2016 відповідач виставив позивачу рахунок №0014/0000465 на придбання дизпалива Energy на загальну суму 39000,00грн. Позивач здійснив платіж.

Станом на дату подачі позовної заяви відповідач поставку товару не здійснив, скетч-картки не передав, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

Досудовий порядок вирішення спору не дав бажаного результату.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2017 справу №904/4929/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 05.04.2017 за вих.№050417-01 ухвалою суду від 26.04.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 23.05.2017.

22.05.2017 отримано відзив відповідача в якому останній визнав факт укладення договору та факт не передачі товару та не повернення грошових коштів. Відповідач вказав, що його зобов'язання перед позивачем не є грошовим, отже відсутні правові підстави для стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 05.05.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 04.05.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 05.05.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 03.05.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 23.05.2017 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі; представник відповідача позовні вимоги не визнав.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 23.05.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Алавес Спецтранс" (далі по тексту - позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (далі по тексту - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №29_, за умовами пункту 1.1 якого відповідач приймає на себе зобов'язання передати позивачу у власність товар, а позивач зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування товару визначається в накладних.

Пунктом 3.2 договору визначено, що загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними.

Пунктом 4.1 договору визначено умови оплати, а саме оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується в рахунку і дійсна протягом дня їх виписки.

Пунктом 4.3 договору визначено, що при ненадходженні оплати у термін, вказаний в пункті 4.1 договору, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця або здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідної видаткової накладної. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).

Пунктом 10.2 договору визначено, що даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.

Відповідач виставив рахунок-фактуру №0014/0000465 від 22.12.2016 на суму 39000,00грн. в якому визначено кількість та вартість дизпалива Energy.

Платіжним дорученням №786 від 22.12.2016 на суму 39000,00грн. позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 39000,00грн. за вказаний товар.

30.12.2016 та 06.03.2017 позивачем на адресу відповідача направлено претензії за вих.№30/12/1 від 30.12.2016 та за вих.№060317-01 від 06.03.2017 з вимогою здійснити поставку товару або повернути грошові кошти. Доказом направлення вказаних претензій на адресу відповідача є фіскальні чеки від 30.12.2016 та від 06.03.2017 та листи з описами вкладень.

Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що досудовий порядок вирішення спору не дав бажаних результатів позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо основної заборгованості.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити бензин відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.

Позивач свій обов'язок з оплати дизпалива Energy виконав, грошові кошти у розмірі 39000,00грн. на користь відповідача перерахував, що підтверджується платіжним дорученням №786 від 22.12.2016 на суму 39000,00грн.

Частиною першою статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору господарський суд встановив, що строк поставки товару не визначений.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи факт перерахування покупцем суми попередньої оплати за дизпаливо Energy, у нього виникло право вимагати від відповідача здійснити поставку товару, а у відповідача - відповідний обов'язок поставити товар.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звертався до відповідача з претензіями за вих.№30/12/1 від 30.12.2016 та за вих.№060317-01 від 06.03.2017 здійснити поставку товару або повернути грошові кошти. Доказом направлення вказаних претензій на адресу відповідача є фіскальні чеки від 30.12.2016 та від 06.03.2017 та листи з описами вкладень.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Претензії за вих.№30/12/1 від 30.12.2016 та за вих.№060317-01 від 06.03.2017 позивача відповідач одержав 05.01.2017 та 20.04.2017 відповідно, що підтверджується витягами з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Отже, обов'язок з поставки товару або повернення грошових коштів у розмірі 39000,00грн. повинен бути виконаним в строк до 13.01.2017.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що доказів поставки товару або повернення грошових коштів відповідач не надав господарський суд вимогу про стягнення з відповідача 39000,00грн. визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо пені.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

Прострочення відповідача виникло з 13.01.2017. Позивач нарахував пеню з 30.12.2016 по 05.04.2017. Отже, правомірним періодом для нарахування пені є з 13.01.2017 по 05.04.2017. Господарський суд здійснив власне перерахування пені.

Вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 2483,03грн.

Щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Господарський суд визнає зобов'язання відповідача перед позивачем не грошовим, отже підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України відсутні, а вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо відзиву.

Господарський суд визнав обґрунтованими заперечення відповідача в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1542,24грн. , з урахуванням того, що 96,39% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (49051, м.Дніпро, пр.Слобожанський, 40-А; ідентифікаційний код 39726851) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алавес Спецтранс" (49083, м.Дніпро, вул.Новоселівська, буд.27; ідентифікаційний код 35543162) 39000,00грн. (тридцять дев'ять тисяч грн. 00 коп.) основної заборгованості; 2483,03грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят три грн. 03 коп.) пені; 1542,24грн. (одна тисяча сорок дві грн. 24 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

25.05.2017

Суддя ОСОБА_3