Рішення

від 16.05.2017 по справі 910/3191/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017Справа №910/3191/17

За позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва

До Благодійної організації Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Подільська районна в місті Києві державна адміністрація

Про розірвання договору, виселення та стягнення 32 716,45 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Хлівна Д.О.

Від відповідача: Лавриненко О.Г., Гузік Р.І., Зуйок А.М.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран (далі - відповідач) про:

- розірвання Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 10021/15 від 15.05.15. на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 306,80 кв.м по вул. Гречка, 20а літ. А;

- виселення відповідача з нежитлового підвального приміщення загальною площею 306,80 кв.м по вул. Гречка, 20а літ. А;

- стягнення 32 716,45 грн., з яких: 27 884,01 грн. основного боргу, 431,89 грн. - 3% річних, 4 400,55 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.17. порушено провадження у справі № 910/3191/17, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію, розгляд справи призначено на 06.04.17.

03.04.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 06.04.17. оголошено перерву до 25.04.17.

В судовому засіданні 25.04.17. відповідачем було подано заяву, в якій Благодійна організація Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран просить суд надати дозвіл на реструктуризацію боргу.

Суд зауважує відповідачу, що нормами чинного ГПК України не передбачено реструктуризації заборгованості сторони по справі. Разом з тим, приписами ст. 121 ГПК України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

В судовому засіданні 25.04.17. було оголошено перерву до 16.05.17.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.17. продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 16.05.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 16.05.17. проти позову в усній формі заперечував.

Третя особа в судове засідання 16.05.17. не з'явилась, письмових пояснень по суті спору не надала, заяв чи клопотань не подала і не надіслала, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3191/17.

В судовому засіданні 16.05.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.15. між третьою особою (Орендодавець), відповідачем (Орендар), позивачем (Підприємство) було укладено Договір № 10021/15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 28.04.15. № 32 та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.05.15. № 317 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) - загальною площею 306,80 кв.м, розташоване - підвал 306,80 кв.м, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гречка, 20а літ. А (далі - об'єкт оренди).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі позивача (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Підприємством.

На виконання приписів п. 4.1 Договору між позивачем, відповідачем та третьою особою було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нерухомого майна від 15.05.15., яким Орендар прийняв в оренду об'єкт оренди за Договором.

Як вбачається з п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 21. Та п. 28 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.11. № 34/6250 та на дату розрахунку в цілому становить 1 973,70 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору, орендна плата за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Крім орендної плати Орендар щомісячно сплачує компенсацію витрат Підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка на травень 2015 р. складає 331,91 грн. на місяць без ПДВ (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Позовні вимоги про стягнення грошових коштів мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди згідно умов Договору за період з червня 2015 року по лютий 2017 року, в тому числі протягом трьох місяців підряд (червень-вересень 2015 року, листопад 2015 р. - лютий 2016 р., квітень 2016 р. - лютий 2017 р.), що зумовило нарахування пені, 3% річних, та звернення з даним позовом до суду про стягнення грошових коштів, розірвання Договору, та виселення відповідача з орендованого ним за Договором майна.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (п. 4.2 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується Орендарем на рахунок Підприємства починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві. Орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.7 Договору).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Протягом 2016-2016 років позивач звертався до відповідача з листами, в яких нагадував про наявність заборгованості зі сплати орендної плати та про необхідність її погасити.

В абзаці 8 п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна зазначено, що господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

У відповідності до матеріалів справи та наявних у матеріалах справи платіжних доручень, судом встановлено наступне.

З червня 2015 року по лютий 2017 року Підприємство нараховувало відповідачу орендну плату з врахуванням індексації, з червня 2015 року по грудень 2015 року Підприємство нараховувало відповідачу компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, та з червня 2015 року по лютий 2017 року ПДВ у відповідності до п. 3.5 Договору, з огляду на що, загальна сума до сплати становила 47 163,20 грн.

При цьому, у відповідності до платіжних доручень від 29.10.15., 30.03.16, 01.03.16., відповідачем було оплачено позивачу 20 500,00 грн. за Договором.

Отже, несплаченими залишились грошові кошти на суму 26 663,20 грн., а не 27 884,01 грн., як на те вказує позивач, оскільки, як встановлено судом, у відповідності до поданих позивачем розрахунків заборгованості, Підприємством неправомірно включено до вказаної суми заборгованості зі сплати орендної плати пеню в розмірі 1 220,81 грн. (791,75 грн. + 429,06 грн.).

Отже, судом встановлено факт не внесення орендної плати протягом більш ніж трьох місяців підряд у спірному періоді (червень-вересень 2015 року, листопад 2015 р. - лютий 2016 р., квітень 2016 р. - лютий 2017 р.).

Оскільки відповідач грошові кошти в сумі 26 663,20 грн. позивачу не сплатив, чим порушив умови Договору, вказана сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 1 220,81 грн. основного боргу позивачем нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 4 400,55 грн. - пені на підставі п. 6.2 Договору, суд відзначає наступне.

За приписами п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Оскільки судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів по сплаті орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Враховуючи викладене вище, приписи ст. 232 ЦК України, та здійснені відповідачем часткові проплати, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 997,19 грн. пені. Пеню в розмірі 1 403,36 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Крім того, позивач просить суд стягнути 431,89 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що їх розмір становить 431,89 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про розірвання Договору, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 Договору і встановлено, що Договір діє з 15.05.15. до 14.05.18.

Згідно з п. 9.4 Договору, Договір припиняється достроково за рішенням суду.

На вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п. 9.6 Договору).

Відповідно до п. 6.7 Договору при невиконанні або порушенні однією зі сторін умов Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду.

В пункті 9.3 Договору сторони погодили, що одностороння відмова від Договору не допускається, крім випадку, передбаченого п. 5.2 Договору.

При несплаті Орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня - закінчення строку платежу Орендодавець має право відмовитись від Договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення Орендаря (п. 5.2 Договору).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також, порядок та підстави для розірвання договору оренди об'єкту, що є комунальною власністю, визначені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).

Отже, з урахуванням частини другою ст. 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 приписи ст. 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна ).

Згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (правова позиція викладена в п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна ).

Як вже встановлено судом, має місце факт не внесення відповідачем орендної плати за Договором більш ніж протягом трьох місяців підряд у спірному періоді.

Враховуючи той факт, що сплата орендних платежів є істотною умовою Договору, а судом встановлено, що відповідач за вносив орендну плату не систематично (в тому числі не вносив протягом трьох місяців підряд), не в повному обсязі та протягом тривалого періоду часу, то є нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про розірвання Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 10021/15 від 15.05.15. на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 306,80 кв.м по вул. Гречка, 20а літ. А.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З розірванням Договору оренди, відповідач втрачає статус Орендаря, а тому позовна вимога про виселення відповідача з орендованого ним приміщення за Договором є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 671,66 грн. (1600,00 грн. за немайнову + 1 600,00 грн. за немайнову + 1 471,66 грн. за майнову).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран (04213, м. Київ, вул. Північна,54Г; ідентифікаційний код 24923100) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, 36; ідентифікаційний код 39609111; п/р 26002301835243 в ТВБВ № 10026/0104 ГУ АТ Ощадбанк по м. Києву та Київській області, МФО 322669) 26 663 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят три) грн. 20 коп. - основного боргу, 2 997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 19 коп. - пені, 431 (чотириста тридцять одну) грн. 89 коп. - 3% річних, 4 671 (чотири тисячі шістсот сімдесят одну) грн. 66 коп. - судового збору.

3. Розірвати Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 10021/15 від 15.05.15. на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 306,80 кв.м по вул. Гречка, 20а літ. А, укладений між Благодійною організацією Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран (ідентифікаційний код 24923100), Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва (ідентифікаційний код 39609111), Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (ідентифікаційний код 37333608).

4. Виселити Благодійну організацію Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран (04213, м. Київ, вул. Північна,54Г; ідентифікаційний код 24923100) з нежитлового підвального приміщення загальною площею 306,80 кв.м по вул. Гречка, 20а літ. А.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.17

Суддя Т.М. Ващенко