Рішення

від 18.05.2017 по справі 910/3866/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017Справа №910/3866/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Завод Маяк

до Товариства з обмеженою відповідальністю АІРКОСС

про стягнення заборгованості у розмірі 110 474,34 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Гопкало О.В. (дов. від 01.02.2017);

від відповідача - не з'явився;

встановив :

10.03.2017 Публічне акціонерне товариство Завод Маяк звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АІРКОСС про стягнення заборгованості у розмірі 122 101,16 грн., з яких 105 168,90 грн. - сума основного боргу, 4 298,76 грн. - пеня, 10 517,38 грн. - сума штрафу, 472,16 грн. - 3% річних, 1 643,96 грн. - інфляційні збитки.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного договору на компенсацію витрат за користування енергетичними та іншими ресурсами №25 від 01.04.2016 у визначений строк не здійснив оплату використаних енергетичних та інших ресурсів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2017 порушено провадження у справі №910/3866/17, розгляд справи призначено на 04.04.2017.

04.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі ,а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 20.04.2017.

14.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

20.04.2017 представником позивача через загальний відділ діловодства суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 110 474,34 грн, з якої: 93 542,08 грн. - сума основного боргу, 4 298,76 грн.- пеня, 10 517,38 грн. - сума штрафу, 472,16 грн. - 3% річних та 1643,96 грн. - інфляційні витрати.

20.04.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2017 задоволено клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, продовжено строк вирішення спору у справі №910/3866/17 на 15 днів, оголошено перерву до 18.05.2017.

18.05.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав платіжне доручення №729 від 17.05.2017 на суму 15 042,08 грн. для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача прибув у судове засідання 18.05.2017 та надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні 18.05.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 110 474,34 грн, з якої: 93 542,08 грн. - сума основного боргу, 4 298,76 грн.- пеня, 10 517,38 грн. - сума штрафу, 472,16 грн. - 3% річних та 1643,96 грн. - інфляційні витрати.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.04.2016 між Публічним акціонерним товариством Завод Маяк (далі -позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АІРКОСС (далі - відповідач, субспоживач) було укладено Договір № 25 на компенсацію витрат за користування енергетичними та іншими ресурсами (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2) споживач надає право субспоживачеві використовувати енергетичні та інші ресурси в орендованих приміщеннях під офіс площею 36,0 кв.м. на другому поверсі корпусу №7, за адресою: проспект Московський, 8, в межах виділених йому лімітів та дозволених до використання потужностей, а субспоживач зобов'язаний компенсувати споживачеві вартість прийнятих енергетичних та інших ресурсів згідно з умовами цього договору. Субспоживач сплачує споживачеві компенсацію за користування такими енергетичними та іншими ресурсами: тепловою енергією для опалення орендованих приміщень в опалювальний період; холодною водою для побутових потреб; системою каналізації для скиду стічних вод, якість яких не перевищує гранично-допустиму концентрацію шкідливих речовин (далі - предмет договору).

Відповідно до п. 1.3 договору компенсація за користування енергетичними та іншими ресурсами здійснюється на підставі показників лічильників: холодна вода на підставі лічильників; теплова енергія на підставі розрахунків; кількість стічних вод, які надходять до каналізації споживача, визначаються по кількості використаної холодної води субспоживачем.

Згідно з п. 2.1.3 договору споживач зобов'язаний щомісячно виставляти рахунки на компенсацію за користування енергетичними та іншими ресурсами, що є предметом даного договору, згідно показників лічильників, зазначених у п. 1.3 або по розрахунку згідно п.2.2.2 цього договору.

За умовами п.2.2.1 договору субспоживач зобов'язаний вчасно та в повному обсязі оплачувати компенсацію за користування енергетичними та іншими ресурсами, що становлять предмет даного договору.

Субспоживач зобов'язаний встановити прилади обліку теплової енергії та води, нести відповідальність за їх збереженість та цілісність пломб на них. У випадку відсутності лічильників, їх несправності або відсутності чи пошкодження пломб, кількість використаних теплової енергії та води встановлюється по розрахунку, враховуючи потужність усіх встановлених енергоприймачів, а також пропускну можливість мереж (п. 2.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.2.6 договору субспоживач має щомісячно, до 23-го числа поточного місяця знімати показники приладів обліку використаних енергетичних та інших ресурсів, а також надавати зняті показники лічильників в письмовому вигляді до служби головного енергетика споживача. В разі несвоєчасного подання показників лічильників споживач самостійно 24-го числа поточного місяця знімає показники приладів, або визначає кількість використаних теплової енергії та води по розрахунку згідно п.2.2.2 договору.

Субспоживач зобов'язаний самостійно отримувати рахунки-фактури за використані енергетичні та інші ресурси в комерційному відділі споживача (п.2.2.7 договору).

Пунктом 2.2.8 договору сторони погодили, що по закінченню кожного календарного місяця споживач надає субспоживачеві акти наданих послуг щодо даного договору. Отримавши дані акти субспоживач зобов'язаний повернути їх споживачеві, оформлені належним чином, зокрема на вище зазначених актах повинні стояти печатка та підпис субспоживача, або направити мотивовані заперечення. У разі не повернення субспоживачем підписаних актів наданих послуг або письмових мотивованих заперечень, протягом 5 днів наступного місяця за тим, в якому надавались послуги, послуги вважаються наданими та прийнятими, а розрахунок платежів погоджений.

Згідно з п. п. 3.1-3.3 договору його сума за місяць залежить від використаних субспоживачем енергетичних та інших ресурсів та оплачується щомісячно згідно виставлених рахунків-фактур. Оплата компенсації за використані енергетичні та інші ресурси є звичайною та встановлюється в грошовій формі. Оплата компенсації по договору здійснюється щомісячно, незалежно від результатів господарської діяльності субспоживача протягом трьох банківських днів від дня виставлення рахунків та не пізніше 15-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок споживача.

Відповідно до п. 4.4 договору за несвоєчасну оплату компенсації витрат, передбачених даним договором, субспоживач сплачує споживачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а в разі прострочення оплати вище вказаної компенсації понад 30 календарних днів поспіль, сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Строк дії договору сторонами погоджено п. 5.1 з 01.04.2016 по 31.12.2016.

За умовами п. 5.2 договору даний договір може бути пролонгований за умови, якщо за місяць до закінчення строку дії договору субспоживач письмово повідомив споживача про необхідність пролонгації даного договору. Договір вважається пролонгованим з моменту підписання додаткової угоди між сторонами договору, із зазначенням терміну дії даного договору.

На виконання умов договору відповідачу були виставлені рахунки на оплату використаних енергетичних та інших ресурсів за період з листопада 2016 по лютий 2017 року, а саме: рахунок №3198 від 01.11.2016 на суму 22 169,44 грн., №3402 від 01.12.2016 на суму 22 169,44 грн., №3729 від 30.12.2016 на суму 9 261,00 грн., №156 від 03.01.2017 на суму 22 169,44 грн., №361 від 31.01.2017 на суму 2 370,82 грн., №390 від 01.02.2017 на суму 27 033,76 грн., а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3302 від 30.11.2016 на суму 22 169,44 грн., №3695 від 31.12.2016 на суму 22 169,44 грн., та №3757 від 31.12.2016 на суму 9 261,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Матеріали справи містять претензію позивача від 27.01.2017 за вих. №147/909 про сплату заборгованості, що утворилася станом на 31.12.2016, у розмірі 62 897,92 грн., яка була отримана останнім 06.02.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того позивачем було направлено на адресу відповідача акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2016 - 16.03.2017 та за період з 01.01.2017 - 16.03.2017, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №389 від 28.02.2017 на суму 2 012,72 грн., №386 від 28.02.2017 на суму 27 033,76 грн., №295 від 31.01.2017 на суму 2 370,82 грн., №160 від 31.01.2017 на суму 22 169,44 грн., які були отримані останнім 28.03.2017 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте підписані та повернуті не були.

Відповідачем 30.03.2017 та 31.03.2017 було частково погашено основну суму заборгованості, а саме здійснено оплату на суму 2 370,82 грн. з призначенням платежу компенсація комунальних послуг (вода) за січень 2017 року згідно акту №295 від 31.01.2017 , а також здійснено оплату на суму 9 261,00 грн. з призначенням платежу компенсація комунальних послуг (вода) за грудень 2016 року згідно рахунку 3729 від 30.12.2016 , у зв'язку із чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення: 93 542,08 грн. - сума основного боргу, 4 298,76 грн.- пеня, 10 517,38 грн. -штраф, 472,16 грн. - 3% річних та 1643,96 грн. - інфляційні витрати.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На виконання умов договору відповідачу були виставлені рахунки на оплату використаних енергетичних та інших ресурсів за період з листопада 2016 по лютий 2017 року, а саме: рахунок №3198 від 01.11.2016 на суму 22 169,44 грн., №3402 від 01.12.2016 на суму 22 169,44 грн., №3729 від 30.12.2016 на суму 9 261,00 грн., №156 від 03.01.2017 на суму 22 169,44 грн., №361 від 31.01.2017 на суму 2 370,82 грн., №390 від 01.02.2017 на суму 27 033,76 грн., а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3302 від 30.11.2016 на суму 22 169,44 грн., №3695 від 31.12.2016 на суму 22 169,44 грн., та №3757 від 31.12.2016 на суму 9 261,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Крім того позивачем було направлено на адресу відповідача акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2016 - 16.03.2017 та за період з 01.01.2017 - 16.03.2017, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №389 від 28.02.2017 на суму 2 012,72 грн., №386 від 28.02.2017 на суму 27 033,76 грн., №295 від 31.01.2017 на суму 2 370,82 грн., №160 від 31.01.2017 на суму 22 169,44 грн., які були отримані останнім 28.03.2017 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте підписані та повернуті не були.

Пунктом 2.2.8 договору сторони погодили, що по закінченню кожного календарного місяця споживач надає субспоживачеві акти наданих послуг щодо даного договору. Отримавши дані акти субспоживач зобов'язаний повернути їх споживачеві, оформлені належним чином, зокрема на вище зазначених актах повинні стояти печатка та підпис субспоживача, або направити мотивовані заперечення. У разі не повернення субспоживачем підписаних актів наданих послуг або письмових мотивованих заперечень, протягом 5 днів наступного місяця за тим, в якому надавались послуги, послуги вважаються наданими та прийнятими, а розрахунок платежів погоджений.

Таким чином, відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків на оплату відповідач повинен був сплатити позивачу за договором на компенсацію витрат за користування енергетичними та іншими ресурсами від 01.04.2016 №25 за період з листопада 2016 по лютий 2017 року загальну суму 105 173,90 грн.

Відповідачем 30.03.2017 та 31.03.2017 було частково погашено основну суму заборгованості, а саме здійснено оплату на суму 2 370,82 грн. з призначенням платежу компенсація комунальних послуг (вода) за січень 2017 року згідно акту №295 від 31.01.2017 , а також здійснено оплату на суму 9 261,00 грн. з призначенням платежу компенсація комунальних послуг (вода) за грудень 2016 року згідно рахунку 3729 від 30.12.2016 , у зв'язку із чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 93 542,08 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. п. 3.1-3.3 договору його сума за місяць залежить від використаних субспоживачем енергетичних та інших ресурсів та оплачується щомісячно згідно виставлених рахунків-фактур. Оплата компенсації за використані енергетичні та інші ресурси є звичайною та встановлюється в грошовій формі. Оплата компенсації по договору здійснюється щомісячно, незалежно від результатів господарської діяльності субспоживача протягом трьох банківських днів від дня виставлення рахунків та не пізніше 15-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок споживача.

Крім того, у відповідності до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №729 від 17.05.2017, відповідачем було сплачено 15 042,08 грн. в погашення наявної за договором заборгованості за пред'явлений до стягнення період з призначенням платежу теплопостачання за листопад 216 року згідно договору №25 від 01.04.2016 за рахунком №3198 від 01.11.2016 .

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач 17.05.2017 сплатив заборгованість в розмірі 15 042,08 грн., тобто після звернення позивача 10.03.2017 з даним позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення 15 042,08 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 93 542,08 грн. підлягають задоволенню в розмірі 78 500,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 472,16 грн. 3% річних та 1643,96 грн. інфляційних витрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних встановив, що вони нараховані вірно, а тому підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд на підставі п. 4.4 договору стягнути з відповідача 4 298,76 грн. пені та 10 517,38 грн. штрафу.

Відповідно до п. 4.4 договору за несвоєчасну оплату компенсації витрат, передбачених даним договором, субспоживач сплачує споживачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а в разі прострочення оплати вище вказаної компенсації понад 30 календарних днів поспіль, сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Крім вказаного судом враховано, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище, здійснено перевірку правильності нарахування пені і штрафу та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 298,76 грн. пені та 10 517,38 грн. штрафу.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 831,52 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. В частині стягнення 15 042,08 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АІРКОСС (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2-Б; код 37922843) на користь Публічного акціонерного товариства Завод Маяк (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, б. 8; код 14307423) основний борг у розмірі 78 500 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 10 517 (десять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 38 коп. - штрафу, 4 298 (чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 76 коп. - пені, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 16 коп. - 3% річних, 1 643 (одну тисячу шістсот сорок три) грн. 96 коп. - інфляційних втрат та 1 831 (одну тисячу вісімсот тридцять одну) грн. 52 коп. судового збору., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 23.05.2017.

Суддя В.О. Демидов